Тревел-журналістика

Тематичній розмаїтості відповідає диверсифікованість форми. Для сучасного як вітчизняного, так і міжнародного інформаційного ринку характерні наступні форми подачі тревел-журналістського матеріалу:

• «дружні» рекомендації;
• форма, відповідна специфічній тематиці (термінологія, сленг й ін.) ;
• енциклопедична, при якій матеріал носить науково-пізнавальний характер.

Телепрограми/шоу/документальні фільми географічної тематики є також прикладами тревел-журналістики. Кожна з таких програм несе на собі той або інший відбиток політичних, ідеологічних або інших умов виробництва. Так, програми створюються відповідно до формату телепрограми, образу ведучого, задуму презентації іноземної культури й наявних фінансових ресурсів. Оповідач у тревел-програмі, як правило, підкреслює досвід індивідуального задоволення від подорожі на рівні індивіда, групи або націй у цілому, уникаючи при цьому торкатися політичних, соціальних і економічних проблем й проблем міжнародних відносин. І відеоряд, і супутній йому текст несуть масу цікавої інформації й одночасно демонструють красу краю, про який іде мова, викликають бажання поїхати туди.

 

 

Вихід на світовий ринок національних телепередач та їх адаптація, тобто процес глобалізації з його невід'ємною комерціалізацією засобів масової інформації, змінив попит аудиторії із проблемної, дослідницької журналістики на легку розважальну журналістику. Як правило, тревел-шоу через свій специфічний формат, не можна назвати аналітичними. Основною причиною цього є те, що критика відносно внутрішніх питань політики або економіки в різних країнах рівнозначна підриванню туристичного бізнесу; показ спірних та шокуючих кадрів і обговорення заборонених тем є занадто ризикованим для телекомпанії (або країни в цілому), тому що туризм і міжнародна політика тісно взаємозалежні. Крім того, це може відбити інтерес у фінансуванні в рекламодавців. Звідси випливає проблема формування стереотипів і популяризації певних туристичних маршрутів [23].

Через панування інфотейнменту деякі традиційні принципи журналістики, наприклад аналітичність, ідуть у минуле. Серйозна, якісна журналістика про туризм у традиціях науково-популярного віщання СРСР поступилася місцем на телеекрані сучасному гібридному інфотейменту. Найбільше яскраво цей процес можна простежити на прикладі Японії, де конвергентні тревел-шоу вже давно популярні. Японське шоу-вар'єте (Japanese varіety show) – суперечливий жанр тревел-журналістики, що цілком може з'явитися й стати популярним на вітчизняному телебаченні з огляду на те, що більшість сучасних українських телешоу – це адаптації закордонних форматів [23].

Ця щотижнева годинна програма є гібридом трьох жанрів: документального тревел-фільму, навчальної програми-інструкції й телевікторини. Кожен з цих жанрів користується надзвичайною популярністю на японському телебаченні. Навчання й подорож для рядового японця – поняття пов'язані й взаємодоповнюючі. Так, національна залізнична система Japan Raіlways має великі регіональні туристичні пакети Traіng, які поєднують залізничний квиток, розміщення в готелі або санаторії й навчання деяким видам спорту або інших видів діяльності, наприклад, сноубордингу в Нагано, гольфу в Тибі, пішому туризму в японських Альпах і т. д. Японські поп-зірки беруть активну участь у тревел-програмах. Одним з найяскравіших прикладів є японське шоу-вар'єте «Світовий щоденник» (World Dіary), популярне не тільки в самій Японії, але й за її межами.

Інший жанр, що зародився в США, але став хітом саме в Японії – вікторина-вар'єте (varіety quіz show). Вікторинна частина шоу не так серйозна, як в Америці, адже мета передачі аж ніяк не в збагаченні. Реальна суть проекту полягає в пошуку й зборі популярних людей, які роблять кар'єру в цих шоу – «таренто» – в одній студії, щоб ті змогли взаємодіяти, розповідати анекдоти й реагувати на спеціальні завдання, приготовлені для них продюсерами. Програми цього жанру, наприклад World Tearful Sojourn Dіary, готує і відправляє японську поп-зірку в екзотичне місце, у той час як оператори слідують за зіркою, ловлячи кожну емоцію – подив, неприйняття, відразу, причому, чим яскравіше й радикальніше враження, тим краще для програми. Таким чином, відбувається перефокусування уваги з місцевості й місцевих жителів на ведучих/героїв програми й програма втрачає культурну цінність [24].

Програми за участю медіаперсон популярні в усьому світі. Це явище стає сучасним трендом географічного телебачення. Такі програми претендують на комерційний успіх і можливість трансляції в декількох країнах: без перекладу в країнах, що говорять на одній мові (як правило, з подібним менталітетом і культурними традиціями), і з перекладом у будь-яких інших країнах, якщо в програмі задіяна світова медіаперсона. Провідні медіаперсони мають певну свободу від економічного й політичного тиску, тому більш вільні у висловлюваннях і судженнях, ніж звичайні ведучі. An Іdіot Abroad (телеканали Sky (Великобританія)), Scіence (США), Stephen Fry іn Amerіca (BBC (Великобританія)), «Одноповерхова Америка» («Перший канал» (Росія)), «Їхня Італія» («Перший канал» (Росія)) і багато інших телепроектів можна дивитися як самостійні серіали із драматичним сюжетом.

Якщо розглядати вітчизняну реальність, то лавина мандрівних телевізійних проектів заполонила в останні роки українські канали. Однак сьогодні через складне виробництво та великі витрати телеменеджери з обережністю ставляться до тревел-шоу і неохоче запускають їх на своїх каналах. Тож іще кілька років тому ніша цих проектів була майже порожньою. А поодинокі програми, на думку експертів, були «нудними і похмурими і нагадували рекламну туристичну відеоброшуру» [4].