Тревел-журналістика

Сучасна тревел-програма, як найбільш яскравий прояв тревел-журналістики, являє собою гібрид жанрів. Історично географічні передачі були пов'язані з документальними науковими фільмами, дорожніми нарисами й освітніми фільмами-лекціями; однак як сучасний телевізійний жанр, вони сполучають елементи документального фільму, освітньої програми, розважального ток-шоу за участю ведучого, реаліті-шоу, серіалу й рекламного ролику. Ведучий програми з певною регулярністю подорожує разом із глядачем у нове місце призначення, при цьому важливу роль відіграють творчі, іноді акторські здібності ведучого – він, як провідник позитивної інформації й гарного настрою, відповідальний за аудіовізуальне задоволення від програми [17, с. 22].

Для сучасних тревел-програм характерні дві тенденції:

• по-перше, конкретна цільова адресація у взаємозв'язку з форматом програми (підлітки й молодь, мандрівники, домогосподарки й т. д.) ;
• по-друге, перефокусування уваги з місцевого населення на ведучих, часто знаменитостей – акторів, шоуменів, політичних діячів, бізнесменів.

Тобто, концептуальний баланс «ми»/»вони», який існував у програмах раніше, поступається місцем формулі «ми серед них» [14, с. 67].

Тревел-програми адресовані глядачам, як правило, від 18 до 45 років. Метою тревел-програм визначають розвиток туризму, у першу чергу, найдіяльнішої групи суспільства, що впливає на суспільну думку, у тому числі на формування нового способу життя.

Особливостями тревел-програм визначають наступні:

1. Новизна демонстрованого матеріалу. Деяким людям буде цікаво подорожувати по тому ж маршруту й підтвердити власним досвідом матеріал сюжетів. Глядачі хочуть нових доповнень до вже відомого й нових туристичних маршрутів, які можуть запропонувати турагенції, а для початку – демонстрації очікуваних на цих маршрутах визначних пам'яток і цікавої розповіді про них.

2. Естетичне задоволення від програми. Люди подорожують, щоб своїми очами побачити описані в поезії й прозі гори й ріки, історичні пам'ятники. Завдання телережисерів і відеооператорів – наочно продемонструвати всю цю красу.

3. Розширення й поглиблення знань. Відправляючись у подорож, люди готуються до неї, читають літературу, яка описує майбутній маршрут. Повернувшись, вони знову звертаються до книг, бажаючи поповнити знання про побачене. Саме тут їм знову приходить на допомогу передача, яка освіжить їх пам’ять

4. Задоволення від спілкування з однодумцями. Людей, які люблять подорожувати, часто пов'язують спогади про вже побачене. Обмін враженнями підвищує комунікабельність, допомагає знайти нових друзів, з якими буде можна подорожувати надалі. В ефірі деяких тревел-програм (наприклад, «Китай-тур» (Китай)) часто виступають саме такі групи. Азарт мандрівників, присутній у їхніх розповідях, показує глядачам, яким приємним видом відпочинку є подорожі.

5. Знання про надавані послуги. Осіб, що відправляються в подорож, цікавить, як вони будуть харчуватися, на чому їздити, де жити, які музеї й культурні заходи відвідувати, тому розповідь про пропоновані маршрути включає й деякі елементи реклами. Відзначимо, що реклама в програмі не нав'язлива, вони виходить із місцевих ресурсів туризму й не обіцяє того, чого не може дати [14, с. 68].

Тревел-програми аудіовізуально передають культурні й національні розходження, пропонують і підтримують готові соціокультурні конструкти. Залежно від типу контакту з місцевим населенням, від драматургії оповіді й характеру переданої інформації, формат передачі може коливатися від авторської замальовки-монологу до тревел-вікторини або гри. Тревел-програми поєднують у собі елементи різних телевізійних жанрів, але звичайно один з аспектів певного жанру домінує. Ці аспекти охоплюють конкретні комунікативні наміри ведучого, атмосферу програми, структуру й спосіб оповіді. Тревел-програми можуть носити документальний, розважальний або споживчий характер залежно від комунікативних намірів автора: навчити, розважити або допомогти.

У документальному режимі програма звертається до телеглядача як до суб'єкта, що пізнає світ. Акцент робиться на освітній інформації, завдання програми – інформувати, просвітити глядача. Звичайно ведучий програми – авторитетна персона. У програмі згадуються географічні, історичні факти, використовується архівна зйомка, фотографії. Безпосередні учасники подій – місцеві жителі, експерти або інформатори – важливі діючі особи, які допомагають осмислити задум програми. У розважальному режимі програма звертається до глядача як до «друга» [18, с. 121].

Комунікативний намір тревел-програми – надихнути телеглядача на подорож, тобто розважити й дати прикладну інформацію про місце призначення. Споживчий режим перетворює програму в рекламну інструкцію із застосування: демонструються мальовничі пейзажі, даються поради відносно місць проведення дозвілля, кухні, вибору розваг й іншої туристичної інформації. Таким чином, споживчий режим тревел-програми робить із глядача споживача туристичних послуг.

 

 

Журналістський матеріал жанру «тревел» представляє інформацію про туризм, подорожі, круїзи, орієнтовану на зацікавлену в цій темі аудиторію. Найпоширенішими жанрами в тревел-журналістиці є нарис, репортаж (розгорнутий репортаж), есе, опис [20, с. 93].

Так, дорожній нарис – це такий жанр тревел-журналістики, що представляє собою опис важливих і цікавих подій, зустрічей з різними людьми, з якими ведучий зіштовхується в ході своєї подорожі.

Дорожній нарис претендує на авантюрність сюжету (первісний зміст слово «авантюра» – «пригода»). Подібна авантюрність задається самим характером підготовки та проведення подорожі. Оскільки дорожній нарис являє собою опис певних подій, зустрічей з різними людьми, з якими автор зіштовхується в ході своєї подорожі, то й сюжет нарису відбиває собою