Тревел-журналістика

Туристичні програми не один сезон виходили і на 5-му каналі. Це авторський проект Ольги Котлицької «На перший погляд» і програма Ігоря Синіцина про екстремальні експедиції «Своїми очима». Зазначимо, що «На перший погляд» належить до класичних жанрів тревел-шоу. Тут ведуча намагається подати суб'єктивний погляд на ту чи іншу країну, людей, що в ній живуть, їхні традиції, історію, культуру.

Один із найстаріших туристичних проектів в українському ефірі – програма «Феєрія мандрів» – виробляється однойменним туристичним агентством, його програми показують на 5-му каналі та Першому національному [4].

Специфіка виробництва тревел-шоу суттєво різниться залежно від жанру. Як розповідає Д. Комаров, більшість відомих класичних телепроектів знімають великі команди з 8-10 чоловік. Сам Дмитро є прибічником маленької групи, яка може забратися будь-куди, а відзняти і показати більше.

У свою чергу Ігор Посипайко вважає, що найважливіша складова у виробництві туристичному шоу – редакторська: «Думаю, найскладніше – це редакторська робота, зокрема відійти від банальних «достопрімєчатєльностей», рити інтернет у пошуках цікавих людей та незвичних розваг. Тільки так можна перетворити середземноморську сієсту із завади на принаду, варити каву з найстаршим австрійським кавоваром, говорити про Кабалу з наставником Мадонни в ізраїльському Цфаті чи пити грузинське вино з шапки на застіллі старійшин в горах Кахетії».

Також важливими елементами виробництва тревел-шоу є харизма ведучого і операторська робота. Картинка, на його думку, повинна бути ідеальною: «Ми працюємо тільки з двома операторами, які готові на провокації, це не стара школа старої картинки». Оскільки «Навколо світу за 48 годин» – це реаліті-шоу (як і «Орел та решка»), у зйомках дуже важлива динаміка і чіткість кадру.

За словами Ігоря Посипайка, технічно виробництво шоу не складне: достатньо фотоапарата, чотирьох об'єктивів, стедікама, лампи, оператора і двох ведучих. На його думку, туристичні принади можна знімати тільки на Мark ІІ: «У фотоапарата незрівнянно краща картинка, можливості оптики, легкість та зручність у роботі. Не кажучи вже про непотрібність дозволів на зйомку, які б інакше вимагали в усіх європейських містах для професійної телекамери».

Як розповіла Наталка Гуменюк, один із авторів програми «Наші», зйомка на фотоапарат дозволяє, по-перше, значно скоротити час виробничого процесу, по-друге, зробити команду (яка складається з 9 осіб) мобільнішою, що є суттєвою перевагою при зйомках динамічних та реаліті-проектів: «Дуже багато репортажних моментів, лайфів на фотоапарат зазвичай не знімають, а ми це робимо, і ось у цьому є нове». За словами режисера «Наших» Олександра Ковтуна, «фотоапарати тим хороші, що не потрібно налаштовувати світло, картинка вже хороша, тільки на деяких синхронах використовуються відображувачі» [4].

Крім того, фотоапарат значно спрощує зйомку за кордоном. Як зазначає Наталка Гуменюк, на Кубі, наприклад, для використання відеотехніки в кожному кафе та клубі окрім стандартної акредитації потрібен ще дозвіл міністерства туризму: «Звичайно, як показує практика, що прогресивніша країна, що більше кіношників приїжджає, то краще там розуміють, що це відео, будь-який прикордонник скаже, що це професійний фотоапарат із відеозйомкою». Тим не менше, з фотоапаратами завжди легше знімати в храмах, музеях, палацах, де за професійну техніку зазвичай вимагають плату.

За словами авторів «Наших», використання фотоапарату має ще один позитивний нюанс, психологічну складову: герої програми легше розкриваються перед об'єктивом та швидше йдуть на контакт.

Не останній нюанс виробництва туристичних проектів, за словами Сергія Мамаєва, – маршрути. Розробники українських тревел-шоу, реалізовуючи певні задуми, насамперед орієнтуються на два фактори: на можливості спонсорів проекту та смаки і попит аудиторії. Відповідно до бюджетів і концепції програм і формуються маршрути подорожей [4].

Оскільки «Попелюшка для Баскова» включала в себе елементи романтичного шоу, для режисерів дуже важливо в кадрі мати естетику, щоб ведучі виглядали на екрані гармонійно і природно. Як розповів ТК В'ячеслав Зубрицький, один із авторів «Попелюшки... «, редакторська група визначає, в якому місті буде найбільш красива «картинка» для зйомок і що саме цікаво досліджувати – стосовно історії, визначних місць, покупок, гастрономії, а після цього формує маршрут: «У Миколи Баскова також є список міст, в яких він все і всіх знає. Наприклад, в Іспанії він відвіз нас в передмістя Барселони в гості до хорошого друга, цей візит не був передбачений сценарієм, але все вийшло так мило і душевно, що сюжет увійшов в програму». За словами пана Зубрицького, у «Попелюшці» автори намагалися досягти приємного балансу між тим, що глядачі знають і хочуть дізнатися: «Нерозумно приїхати в Париж і не показати Ейфелеву вежу. При цьому хочеться представити місця малознайомі, які зазвичай не відвідуються туристами».

Як розповів Сергій Мамаєв, маршрути у програмі К1 формуються в рамках бюджету. Принцип простий: показати звичайні міста так, нібито там ніхто раніше не був: «В Єгипет він («Пройдисвіт». – ТК) поїхав ледве не першим із українських журналістів, щоб подивитися на постреволюційний Каїр, у Шотландії він пробував місцеві віскі і купував собі кельт... він їздить по Європі, Ближньому Сході, планує поїхати в Шрі-Ланку» [4].

Не секрет також, що вагомою складовою туристичного шоу є спонсоруання. З одного боку, спонсор – умова існування тревел-проектів, з іншого – чинник, який впливає на концепцію шоу і