Участь громадян у сфері місцевого самоврядування

Порядок призначення та проведення міського референдуму, а також перелік питань, що вирішуються референдумом, визначаються законом.

Тобто на рівні територіальної громади не визначають порядок призначення та проведення місцевого референдуму, а значить провести такий референдум в теперішніх умовах є неможливим.

Тому, на мою думку, першочерговим кроком для збільшення ефективності залучення громадян у здійсненні місцевого самоврядування є прийняття Закону України «Про місцевий референдум». Крім того, в такому законі у обов’язковому порядку необхідно чітко зазначити наступні положення:

– впровадження чіткої типологізації місцевих референдумів та визначення їх предметів;

- уточнення кола та статусу суб’єктів ініціювання місцевих референдумів, інших учасників місцевих референдумів;

- мінімізація можливостей адміністративного тиску на суб’єктів місцевого референдуму;

- створення механізмів імплементації результатів імперативних референдумів.

- визначити, які саме органи місцевого самоврядування на відповідній території мають право брати участь у формуванні персонального складу дільничних комісій;

- включити мешканців громади до кола суб’єктів ініціювання консультативного місцевого референдуму;

- визначити максимальну кількість питань, які можуть одночасно виноситися на місцевий референдум із врахуванням рекомендації ПАРЄ щодо обмеження кількості питань референдуму, що виносяться на голосування в один і той самий день, з метою сприяння громадянам у прийнятті рішення

- чітко викласти коло питань, які можуть виноситися на імперативний та консультативний місцевий референдуми. Вважаю доцільним включити до предмету консультативного референдуму питання місцевого бюджету, місцевих податків і зборів, встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги, питання, що належать до компетенції державних органів, а також кадрові питання та питання організаційного характеру з урахуванням особливостей.

Наступним аспектом підвищення ефективності застосування форм участі громадян у здійсненні місцевого самоврядування є вдосконалення механізму проведення загальних зборів членів територіальної громади. Зокрема, необхідно надати право ініціювати проведення загальних зборів виключно міському голові, голові районної в місті (у разі її створення) ради, міській (районній в місті) раді, постійними депутатським комісіям, депутатським групам, органам самоорганізації населення, об’єднанням співвласників багатоквартирних будинків, членам територіальної громади. Крім цього, варто надати право скликання зборів громадським об’єднанням, благодійним організаціям, що поширюють свою діяльність на територію міста.

Необхідно скасувати будь які кількісні обмеження та вимоги щодо ініціативних груп громадян та кількості членів територіальної громади, з ініціативи яких можуть скликатися загальні збори громадян за місцем проживання.

Також урегулювати порядок реалізації та оскарження рішень загальних зборів; зобов’язати місцеві ради та їхніх посадових осіб обґрунтувати власне рішення про часткове врахування або неврахування позиції загальних зборів;

Удосконалення також потребують і механізми проведення громадських слухань та місцевої ініціативи. Зокрема, нормативно-правові акти повинні уникати загальних формулювань невизначеного змісту, як от «рішення громадських слухань доводяться до відома населення зручним способом». В даному випадку слід чітко вказати: що оприлюднюється? хто повинен оприлюднити? в який строк? і де? при чому строки мають бути фіксовані. Наприклад, «на протязі 10 робочих днів з моменту ухвалення рішення».

Усі права та обов’язки мають бути чітко прописані. Кожному праву члена територіальної громади має кореспондуватися відповідний обов’язок службовців органів місцевого самоврядування, і навпаки. Інакше нормативно-правовий акт буде нагадувати набір декларацій. Наприклад, якщо ініціатор проведення слухань має право бути присутнім під час розгляду міською радою рішення громадських слухань, то в службовців ради виникає обов’язок повідомити його про час і місце засідання, забезпечити доступ у приміщення, тощо.

Кожен нормативно-правовий акт повинен передбачати настання негативних правових наслідків, у випадку його недотримання: визнання громадських слухань такими, що не відбулися, визнання рішення органу місцевого самоврядування недійсним, притягнення до юридичної відповідальності посадових осіб.

Необхідно також ввести положення, згідно з яким встановлення кількості підписів, необхідних для реєстрації місцевої ініціативи та ініціативи щодо проведення громадських слухань залежить від загальної чисельності населення громад;

Також потребується внесення змін до Закону, якими передбачити: перелік питань обов’язкового проведення громадських слухань; обов’язкову участь членів ініціативної групи з питань проведення громадських слухань на засіданні органів місцевого самоврядування щодо розгляду рішення громадських слухань; встановлення обов’язку місцевих рад враховувати пропозиції громадськості у власній діяльності та аргументувати відмову виконувати рішення громадських слухань.

Підтримую також думку, що позитивною практикою, яку варто запозичувати, є встановлення обов’язку брати участь у громадських слуханнях для депутатів (міської чи районної у місті ради) та посадових осіб місцевого самоврядування, компетенції яких стосуються питання, винесені на обговорення. Як це передбачено у нормативних документах Вінниці, Сум, Харкова, Черкас, Чернігова).  

Стосовно місцевих ініціатив, то згідно з Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», місцевим радам необхідно визначити порядок внесення місцевої ініціативи на розгляд ради у положеннях про порядок реалізації права на місцеву ініціативу. Відповідні положення слід ухвалювати як Додаток та статуту територіальної громади.

Право ініціювати внесення місцевої ініціативи на розгляд ради слід надати безпосередньо членам територіальної громади, а також членам громади, які об’єднані у окремі інститути громадянського суспільства – громадські об’єднання, благодійні організації, органи самоорганізації населення, організації співвласників багатоквартирних будинків. Місцевим радам необхідно максимально спростити процедуру ініціювання та подання місцевої ініціативи на розгляд ради і не створювати додаткових кроків, які необхідно зробити ініціаторам для подання місцевої ініціативи.

Стосовно інших форм участі громадян,