Удосконалення моделей простих міжлінійних гібридів кукурудзи, адаптованих до умов лісостепу України

Враховуючи тривалість вегетаційного періоду і кількість листків на основному стеблі досліджувана колекція самозапилених ліній була розділена на три групи стиглості – ранньостиглу (ЧК 73, БГ 1081, ДК 165ВМ), середньоранню (ЧК 62, Р 346, УМ 305, УМ 337, УР 32, УМ 327, ДК 373, Р 502, F 115, УМ 313, УМ 316, УМ 331, ЛВ 4) та середньопізню (ГК 26).

За висотою рослин та закладанням нижніх господарсько-придатних качанів більшість ліній (88%) колекції, згідно з класифікатором-довідником виду Zea mays (1994), мали високі рослини (151-200см) з середньою висотою закладання качана (51-70 см), але необхідно відмітити, що в умовах Київської області (МДАТ) ці ж рослини характеризувались середньою висотою рослин та низьким закладанням качанів.

Для оцінки стійкості інбредних ліній до сажкових хвороб і кукурудзяного метелика використовували такий показник, як відсоток пошкоджених рослин від загальної кількості їх на обліковій площі. Вивчення проводили на фоні природного зараження протягом двох років у двох пунктах випробування. На основі узагальнення отриманих даних, за відсотком ураження збудником пухирчастої сажки, досліджувана колекція ліній була розділена нами на дві групи:

1) неуражувані або дуже стійкі – Р346, УМ337, УМ327, Р502, Гк26, ЛВ4;

2) слабко уражувані (до 5%), або стійкі – ЧК 62, УМ 305, ЧК 73, Бг 1081, УР 32, Дк 165 ВМ, Дк 373, F 115, УМ 313, УМ 316, УМ 331.

Протягом 2000 – 2001 років нами також вивчалась стійкість вихідного матеріалу до пошкодження кукурудзяним метеликом. Отримані результати виявили суттєвий вплив на стійкість ліній до цього шкідника пункту випробування. Так, якщо в умовах Черкаської області у 2000 році самозапилені лінії характеризувались дуже високою і високою, а у 2001 році – дуже високою і середньою стійкістю до кукурудзяного метелика, то в погодних умовах Київської області показник їх стійкості змінювався від середнього до дуже низького у 2000 році, а у 2001 – всі лінії, крім УМ 313 (пошкодженість 42, 9%), пошкоджувались на 58, 5-92, 8%. Незалежно від пункту випробування у 2001 році найбільш сприйнятливими до цього шкідника виявились лінії УР 32, Дк 165ВМ і Бг 1081, а найбільш стійкими – УМ 327, та Дк 373.

Для оцінки холодостійкості ліній ми використовували показники польової схожості та загального стану рослин, які оцінювались нами за дев’ятибальною шкалою (1-2 бали – дуже низька, 3-4 – низька, 5-6 – середня, 7-8 висока та 9 балів – дуже висока). Найвищий бал холодостійкості отримали такі лінії як ЧК 73 і Дк 373 (7, 1) та ЧК 62 (6, 75). Найменш холодостійкою виявилась лінія Дк165ВМ – 4, 8 бала. Як показали дослідження дана колекція містить вихідні батьківські форми, які відзначаються середньою та високою холодостійкістю. З огляду на це всі лінії були розділені нами у низхідному порядку від більш холодостійких – до менш. Таким чином, до високостійкої групи віднесено десять ліній: Бг1081, ЛВ 4, УМ 316, УМ 313, УМ 331, УР 32 УМ 337, УМ 305, УМ 327 і Дк165ВМ, а до середньостійкої – сім: ЧК 73, ДК 373, ЧК 62, F 115, Р 346, Р 502 і Гк 26.

Одним із основних показників селекційної цінності вихідних батьківських форм є їх урожайність. Від неї залежить успіх насінництва ліній, а звідси і їх придатність для використання в гібридах.

Максимальну урожайність серед ранньостиглої групи, в обох пунктах випробування, мала лінія з проміжним типом зернівки – Бг 1081. За середніми даними 2000 – 2001 рр. Вона перевищила урожайність по групі стиглості на 1, 27 (УДАА) і 0, 23 (МДАТ) т\га, або відповідно на 24, 9 і 7, 3%. Найменша варіація урожайності по роках досліджень і пунктах випробування була у лінії УМ 313 і становила 3, 8 – 9, 9%, або лише 0, 20 – 0, 38 т\га. Найвищу урожайність по досліду показала середньопізня інцухт-лінія ГК26, яка за середніми даними по роках і пунктах випробування випередила ранньостиглу групу на 37, 1, а середньоранню – на 36, 7%.

Одержані нами результати досліджень дозволили встановити характер успадкування рівня комбінаційної здатності інбредних ліній, які використовувались нами для отримання простих гібридів кукурудзи, адаптованих для вирощування в умовах Лісостепу України.

За величиною загальної (ЗКЗ) і специфічної (СКЗ) комбінаційної здатності досліджувана колекція інцухт-ліній була розділена на п’ять груп:

1. Лінії Р 346, ЧК 62, Ум 337 та Гк 26 забезпечують високий і стабільний ефект ЗКЗ (який зовсім (Р 346), або суттєво (ЧК62, УМ337, Гк 26) не залежить від зміни погодних умов в зоні Лісостепу України) та високий, або середній (залежно від взаємодії генотип-середовище) прояв СКЗ.

2. Лінії Бг 1081 і УМ 331 мають високий і мало мінливий показник ЗКЗ та середній, або низький ступінь СКЗ із сильною реакцією на умови вирощування.

3. Лінії ЧК 73, УМ 313, УМ 327 та ЛВ 4 характеризуються середньою нестійкою величиною ЗКЗ і стабільною високою чи середньою СКЗ.

4. Лінії Дк 165ВМ, Дк 373 і