Українське писанкарство як провідна форма духовності нації

 

 

Культура народу, зокрема, писанкарство, – відбиток минулого, вірувань наших пращурів та їх уявлень про Всесвіт. Нами визначено, що в композиціях писанок Дніпропетровщини майстерно поєднані як геометричний, так тваринний і рослинний мотиви. За нашими спостереженнями, поділ на два передавав уявлення пращурів про два світи. На три ділили найчастіше по вертикалі, так позначали три небесних сфери. Під час поділу на чотири утворюється хрест, що означає чотири сторонни світу. Класичний поділ півсфер на чотири частини, кожна з яких поділена на три, передає уявлення про чотири пори року з трьома місяцями. За іншими уявленнями світ ділився і на шість сторін. Таку просторову орієнтацію передає шестикутна зірка. Як відомо, уся територія нинішньої Дніпропетровщини була заселена слов'янами, племена яких об'єднувала близькість мови, господарства й культури. Слов'яни вели осілий спосіб життя, і, так як територія нашої області – рівнинна місцевість, це сприяло розвитку в них орного землеробства як основної галузі господарства. Вони сіяли й вирощували жито, пшеницю, ячмінь, овес, просо. Тому й поклонялися вони богам сонця, дощу, вітру тощо, які приноситимуть урожай, достаток та безтурботне життя племенам. У часи енеоліту (ІV-ІІІ тисячоліттях до н. е.), коли головним заняттям наших пращурів було землеробство, в основному завершилось формування геометричної орнаментики. Найбільш давніми є геометричні мотиви, які походять від давніх язичницьких вірувань і культів. Найпростіші архаїчні мотиви – лінії, кола, хрести, ромби, квадрати, крапки – прикрашали глиняний посуд первісних людей, вироби з каменю, дерева, кісток. Ці орнаменти становили первинний шар в орнаментиці народів світу. Багато спільних рис можна знайти і в творчості народів, які проживають у схожих природних умовах, близьких за історичною долею, характером економічної діяльності. Паралелі, що так щільно пронизують культуру східних слов'ян, відбилися на поверхні народного мистецтва. Стилістична єдність стосується не тільки геометричної орнаментики, але й пізніших образотворчих надбань. Одним з найпоширеніших елементів у писанковому орнаменті Дніпропетровщини [15; 76] є зображення Сонця у вигляді різних солярних знаків. Поширеним символом води є меандр чи безконечник. З культом Сонця у слов’янських народів був пов’язаний і культ коня. За віруванням наших пращурів, Бог Сонця народив собі сина Фороса у вигляді коня, котрий зранку до вечора возив по небу свого батька. Подібний культ коня сина Бога Сонця був і в давніх греків (колісниця Феба). Бога Сонця зображували у вигляді різноманітних хрестиків, кружечків, павучків, свастик. Ранні зразки негеометричного трактування рослинних зображень зустрічаються з IV тисячоліття до н. е. Набагато пізніше – за нового часу – з'явились натуралістичні зображення «вазонів», «гілок», «дубового листя».  Особливу увагу серед символів писанкового орнаменту нашого краю привертає зображення жінки – Великої Богині, або, як її ще називали, Богині Мокош, Богині Берегині чи Богині Живи. Вона виступала як символ життя і родючості, матір’ю усього живого. У писанковому орнаменті це символічна жіноча постава з піднятими догори руками, згодом вона перейшла до сюжетного відтворення Матері Божої. Слов'яни Придніпров’я займалися й такою прибутковою галуззю господарства, як скотарство: розводили велику рогату худобу, коней, овець, кіз, свиней. Тому й зображували слов’яни на писанках, наприклад, домашню птицю. У господарстві слов'ян важливе місце займали також промисли: мисливство, рибальство, бортництво (збір меду диких бджіл) та інші, чому сприяли природні багатства – лісові масиви, широкі степи, порослі травою, річки, озера, болота із заростями очерету. Тому в орнаментах писанок присутні частини тіла різноманітних тварин. Серед поширених тваринних елементів зустрічаються олень, як символ добробуту, півень як охоронець житла, вівці, кози, качки, голуби – усе це уособлює людське життя й господарювання. У декоруванні писанок зустрічаються знаряддя праці, предмети побуту й архітектурні мотиви. Але всі ці мотиви зображуються певними умовними знаками чи символами [ДодатокА].  Цікавою є думка про те, що в давні часи яйця розписували писанкарі, які в переважній більшості були знахарями. Адже писанки слугували своєрідними оберегами від усякого лиха, а узори на них виступали як магічні знаки. Про це влучно сказав поет Володимир Сапон:

Давно колись в язичницькій порі

Молили ми Перуна і Ярила.

І