Українські політичні середовища Галичини у ставленні до Польщі (1925 – 1932 рр.)

Що стосується загальноісторичних праць, то монографія С. Макарчука “Этносоциальное развитие и национальные отношения на западно-украинских землях в период империализма”, містить багатий фактологічний матеріал як про польсько-українські стосунки міжвоєнного періоду, так і про діяльність КПЗУ та її ставлення до проблем, пов’язаних із вирішенням національного питання на західноукраїнських землях. Аналіз політики польської влади в Галичині і на Західній Волині поданий в праці Ю. Сливки “Західна Україна в реакційній політиці польської та української буржуазії”. Книги, написані і опубліковані в період перебудови в Радянському Союзі, різняться від попередніх праць тим, що тут не тільки значно менше ідеологічних нашарувань, а і тим, що в них дуже часто спростовуються твердження попередніх видань. Це стосується монографій Ю. Сливки “Сторінки історії КПЗУ” і М. Панчука “Білі плями” героїчного літопису. Із історії Комуністичної партії Західної України”. 

 Протягом останнього десятиліття політичне життя Галичини і Західної Волині в 20-х – 30-х роках ХХ століття було переосмислене як в історичному, так і в політологічному та соціологічному планах, виникли нові концепції, відкинуто ідеологічні стереотипи радянської епохи. Дослідник І. Соляр зупинився на історії діяльності та ідеології УНДО в контексті його стосунків з іншими українськими партіями та з польською владою і з польськими політичними чинниками. Історія та проблеми ідеологічного розвитку Української соціал-демократичної партії досліджені І. Райківським. Стосунки українських націоналістичних організацій і польської влади та польських політичних партій розглядаються у роботі О. Багана. 

У статті В. Макарчука і С. Макарчука “Доба суспільно-політичних полярностей і напруги” автори відійшли від традиційного описання фактів і заглибилися у вивчення взаємин польської влади з окремими представниками українських політичних середовищ. Це стосується і роботи М. Швагуляка “Пацифікація”, де автор описує не тільки події у Галичині і на Західній Волині під час “пацифікації”, але і внутрішні та зовнішні причини українсько-польської конфронтації, а також її вплив на західноукраїнське політичне життя. 

Суттєво доповнює проблему наукова публікація Я. Дашкевича “Шляхи подолання упереджень. (Перешкоди нормалізації польсько-українських стосунків) ”. Автор висвітлює причини і наслідки українсько-польського протистояння в контексті історичного розвитку. 

Оригінальні думки стосовно польсько-українських відносин міжвоєнного періоду подані в узагальнюючих працях українських авторів. У цих роботах багато уваги приділено стосункам українських політичних партій і польської влади. 

У дисертації використано наукові та публіцистичні видання, опубліковані представниками української діаспори, серед яких праці учасників політичних подій 20-х – 30-х років. Даної проблеми торкаються і такі відомі дослідники історії українських націоналістичних організацій, як Зиновій Книш і Петро Мірчук, а також П. Мудрий, який подає інформацію про позиції католицьких партій 20-х – 30-х років стосовно відносин з польською державою, та М. Сосновський, який висвітлює проблему впливу вчення Дмитра Донцова на ставлення політичних чинників до Польщі. 

Дана тема була досліджувана і польськими істориками: А. Щесняком, В. Шотою, В. Батовським та А. Гарліцьким. У своїх роботах А. Хойновський і Т. Пйотркевіч, Р. Тожецький приділили основну увагу вивченню ідеологічних аспектів конфронтації та спроб порозуміння у польсько-українських стосунках. Вагомі дослідження таких проблем були зроблені після початку політичної відлиги у польській державі, коли історики одержали можливість відступити від ідеологічних догм, прийнятих комуністичним режимом, і працювати, керуючись лише принципами науковості та історизму. 

Таким чином, огляд літератури засвідчує, що комплексне дослідження даної теми відсутнє. 

Джерела до даної теми умовно поділяються на чотири групи. Першою групою джерел є нормативні документи політичних партій та організацій; серед яких – рішення партійних конференцій, засідань центральних комітетів; резолюції та виступи на партійних з’їздах, мітингах; виступи послів до сейму; міжнародні апеляції; звернення до населення, заклики, опубліковані у збірнику «Українська суспільно-політична думка в ХХ столітті» та у тогочасній періодиці. 

Другою групою джерел є діловодчі документи українських та польських партій та організацій, юридичних та фізичних осіб, влади. Вони разом із нормативними документами були опрацьовані автором у Центральному державному історичному архіві України у Львові (фонди № 205 – “Прокуратура апеляційного суду у Львові”; № 309 – “Наукове товариство ім. Шевченка, м. Львів”; № 344 – “Українське національно-демократичне об’єднання”; № 351 – “Центральний комітет Українського Селянсько-робітничого об’єднання “Сель-Роб”, м. Львів”; № 358 – “Шептицький Андрей-Олександр (1865-1944), митрополит греко-католицької церкви, граф”; № 392 – “Українська парламентська репрезентація” та інші), Державному архіві Львівської області (фонди № 1 – “Львівське воєводське управління”; № 11 – “Львівський окружний суд”; № 108 – “Львівське повітове управління державної поліції”; № 110 – “Львівське міське староство”; № 139 – “Прокурор окружного суду”; № 243 – “Львівське міське управління державної поліції” та інші), Центральному державному архіві громадських організацій України в Києві (фонд