Управління інноваційною діяльністю підприємства

Подано алгоритм прийняття управлінського інноваційно-фінансового рішення й оцінки ризиків, усталеності та ефективності інноваційного проекту, на підставі яких ухвалюються фінансові рішення про можливість його реалізації.

Визначення поняття „ризик інноваційного проекту, або інноваційний ризик” є підтвердженням того, що підприємство зазнає різних збитків: у вигляді додаткових витрат, що не передбачені при реалізації всіх етапів інноваційного проекту; через перевищення планового часу реалізації перших восьми етапів інноваційного проекту; витрати часу за рахунок ризику, пов'язаного з комерціалізацією інновації на ринку; одержання доходу нижче від очікуваного (останні чотири етапи). Названі причини уможливлюють недоодержання прибутку при реалізації інноваційного проекту, порівняно з прогнозованим варіантом.

Для ухвалення раціонального управлінського рішення про реалізацію інноваційного проекту вирішено такі завдання:

1. Розроблено класифікацію ризиків інноваційного проекту поетапно його життєвого циклу. Класифікація ризиків за етапами являє собою їх перерозподіл з урахуванням можливості прояву подій, пов'язаних з ризиками на відповідному етапі інноваційного проекту, що має свої особливості. Такий підхід підвищує рівень поінформованості менеджерів проекту про фактори ризиків, з якими буде перетинатися цей проект при його реалізації на кожному етапі. У цьому випадку можна заздалегідь розробити запобіжні заходи відносно менш ризикованого проекту.

2. Запропоновано вирішення задачі з оцінки ризику інноваційного проекту, що базується на ЖЦІП відповідно до їх класифікації за етапами. Будь-який етап ЖЦІП може бути реалізований з деякою ймовірністю  . Ризик  -го етапу інноваційного проекту оцінюється ймовірністю  . Експертним методом встановлюється ненульова нижня   і верхня   оцінки ризику невиконання  -го етапу.

Модель оцінки ризику інноваційного проекту подано в такому вигляді:

 

 , (1)

 , (2)

 , (3)

 , (4)

  (5)

 , (6)

 

де   – ризикованість  -го етапу (ймовірність невиконання) ЖЦІП для j го виду ризику;

К – премія (плата) за ризик;

  – критерій (1) характеризує сумарну величину перевитрат інвестицій при реалізації всіх етапів ЖЦ інноваційного проекту і прагнення до її мінімізації;

  – критерій (2) відбиває вимогу мінімізації сумарної величини часу реалізації перших восьми етапів інноваційного проекту (фази розробки і впровадження нововведення) ;

  – критерій (3) враховує життєвий цикл товару (останні 4 етапи ЖЦІП) і відображає мінімізацію витрат часу за рахунок ризику, пов'язаного з комерціалізацією інновації на ринку;

  – критерій (4) описує сумарну величину недоодержання прогнозованого доходу, пов'язаного з ринковим ризиком, що (останні 4 етапи ЖЦІП) повинен бути мінімальним;

система обмежень (5) є формалізацією обмежень, що накладаються на коливання ризиків на будь-якому етапі і за кожним показником.

3. Розроблено методику оцінки ефективності інноваційного проекту з урахуванням премії за ризик поетапнр й відповідно до дисконтної ставки за роками, використання якої дозволить оцінити його стійкість при коливаннях факторів ризику. Усталеність інноваційного проекту пов'язана з ризиком його реалізації і може бути оцінена за формулою:

 

 , (7)

де R (t) – приплив коштів у період  ;

  – відтік коштів у період   (t = 1,...,   – період часу) ;

  – безризикована дисконтна ставка (річна відсоткова банківська ставка і рівень інфляції).

 

Однак для більш обґрунтованого ухвалення інноваційних рішень пропонується враховувати усталеність проекту при коливаннях інноваційного ризику за трьома варіантами: оптимістичним, найбільш імовірним і песимістичним.

4. Визначено систему якісних критеріїв оцінки ефективності інноваційного проекту підприємств за фазами, що доповнює раніше розглянуті підходи стосовно кількісної оцінки його ефективності. Це дає змогу підвищити надійність в отриманні вичерпної інформації, на підставі якої ухвалюється рішення про можливість реалізації інноваційного проекту.

Відповідно до запропонованого алгоритму (рис. 6) було виконано варіативний розрахунок щодо обґрунтування можливості реалізації інноваційного проекту. Розрахунки підтверджують його ефективність.

Запропоновано методичний підхід відносно контролю за реалізацією інноваційного проекту, який залежить від того, як реагують на сумарні значення індикаторів поетапно. Останні можуть набувати від’ємного, нульового й додатнього значення, що дозволить контролювати ефективність фактичної реалізації кожного етапу інноваційного проекту, порівняно із запланованим варіантом, його адаптацію, регулювання і коректування.

 

 

Отримані в дисертації наукові результати, висновки і рекомендації в сукупності вирішують важливе науково-прикладне завдання вдосконалити систему управління інноваційною діяльністю господарюючих суб'єктів країн третього світу (на прикладі ESCWA).

Даються такі пропозиції й рекомендації:

1. Обґрунтовується необхідність створити сприятливий інноваційний клімат і визначити роль інноваційного підприємництва з метою перейти до інноваційного підприємництва; важливість розробки інноваційної програми посилення ролі держави в зниженні бюджетного дефіциту й підтримки інноваційної та наукової діяльності підприємства для досягнення економічного зростання (збільшення ВВП) країн ESCWA. Розроблена концептуальна інноваційна модель розвитку країн третього світу (на прикладі країн ESCWA), яка базується на інноваційному підприємництві, що дозволить збільшити кількість робочих місць, обсяг експорту високотехнологічних продуктів; дохід держави від стягування податків, зборів і мита з метою підвищити добробут народу.

2. Визначається методичний підхід до планування інноваційною