Управління основними чинниками, що впливають на інноваційну діяльність

розвитку держава повинна діяти в двох основних напрямках, надавати достатній обсяг коштів із державного бюджету та створити ефективну систему податкових пільг [32, с. 20].

2.3 Оцінка основних факторів що впливають на інноваційну діяльність

Початок ХХІ століття у світі характеризується стрімким зростанням масштабів і темпів впровадження інновацій в життя.

Україна опинилась далеко за колом лідерів з питань інновацій, у той же час знаходячись серед активних споживачів інноваційних розробок у сфері цифрового зв’язку, нанотехнологій тощо [29, с. 106].

Безвідповідальне ставлення до необхідності інноваційного розвитку як з боку владних органів, так і безпосередньо у внутрішньому процесі управління організацією суттєво знижує конкурентоспроможність національної економіки, стримує внутрішній ринок високотехнологічної продукції і послуг, призводить до незахищеності власного ринку від іноземної технічної та технологічної експансії. Особливого значення цей аспект набуває в умовах вступу України до Світової організації торгівлі, що вимагає підвищення конкурентоспроможності інноваційної діяльності, створення передумов для виходу вітчизняного товаровиробника [29, с. 105].

Рис. 2. 1. Схема циклічного процесу зниження рівня інноваційної активноті у Вінницькій області.

Лінійний підхід до низького рівня привабливості інноваційної діяльності в Україні та Вінницькій області не дає змоги правильно оцінити ситуацію. Необхідний всебічний, кількарівневий, комплексний підхід до сутності тенденцій зниження активності і результативності інноваційної діяльності. Потребує відповіді питання – чому механізми управління, характерні для вільної ринкової економіки, досить часто впливають на процес організації інноваційної діяльності. Причина полягає в унікальних характеристиках, притаманних саме інноваційним процесам. Спрямуванню на інноваційний розвиток підприємства перешкоджає низка факторів, серед яких можна умовно виокремити групи чинників макроекономічного та мікроекономічного рівнів [29, с. 106].

Необхідно визначити наступні фактори гальмування процесу інноваційного моделі розвитку бізнесу в Україні макроекономічного рівня: розрив економічних, політичних та соціальних зв’язків налагодження у період існування Радянського Союзу; втрата ринків збуту готової продукції; втрата можливості диверсифікації постачальників; занепад економіки країни, у тому числі і зв’язку із циклічним характером розвитку світової економіки; стрімке збільшення питомої ваги витрат на електроносії; відсутність досвіду управління в умовах ринкової економіки; знецінення основних засобів внаслідок гіперінфляції; відсутність на підприємствах чітко налагодженої системи управління ризиками; спрямованість підприємства на еволюційний, а не на інноваційний тип розвитку; рівень науково-технічного прогресу [29, с. 106].

При цьому основними факторами мікроекономічного рівня, за якими для конкретних господарських суб’єктів знижується рівень привабливості інноваційної діяльності, є: нестача власних коштів; відсутність інвестицій; відсутність підтримки з боку держави; відсутність підтримки на регіональному рівні; відсутність кваліфікованого наукового персоналу; упереджене відношення місцевої влади; незацікавленість у здійсненні інноваційної діяльності керівництва організації; вкрай високий рівень інноваційно-інсестиційного ризику; відсутність або застарілість технологічної бази; вузька ніша ринків збуту; відсутність чітко визначеного алгоритму побудови ефективної інноваційної діяльності; необхідність одночасного врахування всіх факторів та їх взаємодії [29, с 107].

Тенденція зменшення рівня засвоєння одного з основних напрямків інноваційної діяльності підприємств України та Вінницької області, яке полягає у придбанні машин, обладнання та програмного забезпечення для виробництва нових або значно поліпшених продуктів і послуг викликає занепокоєння в світлі формування необхідного підгрунтя для подальшого розвитку інноваційної діяльності підприємств. Серед причин подібних негативних тенденцій є високий рівень інноваційно-інвестиційного ризику [29, с. 107].

Ще одним із факторів, що впливають на розвиток інноваційної діяльності є кількість підприємств, що впроваджували інновації наведено в таблиці 2. 8 [34, с. 101].

Таблиця 2. 8

Кількість підприємств, що впроваджували інновації Вінницької області за 2011 -2013 роки

ПоказникиРокиВідхилення

201120122013 (+/-) % 

Усього343843926

впроваджували нові технологічні процеси151819427

у тому числі маловідходніресурсозберігаючі та безвідходні211-1-50

освоювали виробництво інноваційної продукції262225-1-4

з них нові види техніки446250

Реалізовували інноваційну продукцію323036413

З даних наведених в таблиці можна зробити висновок, найбільша кількість підприємств що впроваджували інновацію є підприємства які реалізовували інноваційну продукцію. А найменша кількість підприємств припадає на підприємства маловідходні ресурсозберігаючі та безвідходні. На другому місці знаходяться підприємства, що освоювали виробництво інноваційної продукції. Кількість підприємств, що здійснювали інноваційну діяльність і тих, що впроваджували інновації, за цей період збільшилася на 27%.

При здійсненні інноваційно-інвестиційної діяльності суб’єкти господарювання керуються власними інтересами, але вони не в змозі контролювати і управляти комплексом факторів, які впливають на ці інтереси.

У такому стані виходом із ситуації є масштабне і активне прискорення інноваційних процесів на рівні країни при умові виконання принципу «максимальний рівень задоволення потреб споживачів при оптимальному рівні витрат». Така постановка проблеми висвітлює той факт, що для інноваційного підприємства важливо не тільки знайти джерела інвестицій, а й в подальшому якомога раціональніше побудувати структуру витрат на здійснення інноваційної діяльності. При цьому інвестиції набувають статусу вже не підґрунтя, а стимулу, рушійної сили для реалізації інноваційних ідей [29, с 107].

Отже, безліч факторів впливає на розвиток інноваційної діяльності, і кожен з них має свою величину впливу, одні є зовсім незначними, а зміна інших факторів може кардинально вплинути на подальший розвиток діяльності.

Успішна діяльність підприємств в умовах ринку набагато залежить від їх здатності до пристосування зміни факторів інноваційного розвитку. Формування і вибір стратегічних напрямків інноваційної діяльності базується на результатах всебічної оцінки як середовища, в якому працює підприємство, так і визначенні внутрішніх інноваційних можливостей