Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
Вконтакте Студентська консультація
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Утворення та розвиток Галицько-Волинської держави

Предмет: 
Тип роботи: 
Курсова робота
К-сть сторінок: 
31
Мова: 
Українська
Оцінка: 
ЗМІСТ
 
ВСТУП
РОЗДІЛ І. УТВОРЕННЯ ТА РОЗВИТОК ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ
1.1.Передумови створення та становлення Галицько-Волинської держави
1.2.Внутрішня та зовнішня політика князів праукраїнської держави
РОЗДІЛ ІІ. ІСТОРИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ
2.1.    Значення Галицько-Волинської держави для державотворчих українських традицій
2.2.    Культурні надбання галицько-волинського періоду
ВИСНОВОКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
 
ВСТУП
 
Історія Галицько-Волинського князівства — складова частина історії Русі періоду феодальної роздробленості, що була закономірним етапом розвитку країни. Феодальний спосіб виробництва при натуральному господарстві, слабості економічних зв’язків та відсутності національного ринку призвів до розподілу території Русі на окремі землі і князівства. Серед них були Галицьке і Волинське, які в кінці XII ст. об’єдналися у складі Галицько-Волинського князівства. В південно-західній частині Русі Галицько-Волинське князівство було безпосереднім спадкоємцем Київської Русі, продовжувачем її традицій.
Досліджуваний період характеризується низкою важливих соціально-економічних явищ. Це насамперед зростання феодальної власності за рахунок розвитку сільського господарства шляхом поневолення мас селянства. Спостерігається також процес відокремлення ремесла від землеробства, зростання міст як осередків ремісничого населення та торговельного обміну, що охоплює широкі області. Загострюються соціальні відносини, розгортається боротьба поневолених трудящих мас проти експлуататорів. Характерною рисою цього періоду є боротьба князів проти боярства за зміцнення монархічної влади та за стійке об’єднання галицько-волинських земель в одне князівство. Таке «об’єднання більш значних областей у феодальні королівства»  протидіяло процесові роздроблення Русі і було, без сумніву, прогресивним явищем. Велике значення мала також боротьба за єдність дій руських князівств, за їх єднання для відсічі агресії іноземних феодалів. [1;335]
Дослідження історії Галицько-Волинської держави, як й історичні дослідження на історичному факультеті загалом, відображають два основні періоди його історії: радянський і період української незалежності, а в межах цих періодів – основні тенденції розвитку української історіографії. Вони визначалися як організаційною структурою історичної науки, так і історичною політикою, коли цілі періоди історії і напрями історичних досліджень визнавалися неактуальними і фактично не розвивалися. Неактуальною для радянської історіографії виявилася, зокрема, історія Галицько-Волинського князівства, яке продовжило розвиток державотворчої традиції на українських землях в епоху середньовіччя після розпаду Київської Русі і є невід’ємною сторінкою історії України та історії української державності. Причиною такої неуваги була загальна схема історії СРСР (а, фактично, Росії).  Дослідження історії Галицько-Волинської держави розпочалися на історичному факультеті зі студій над історією середньовічного Львова.  Їх започаткували випускники історичного факультету Іван Крип’якевич і Ярослав Кісь. У 1945 р. І. Крип’якевич видав довідник про Львів і статтю “Старий Львів”   [2;123]. Окрім окремих питань історії середньовічного Львова, інші аспекти історії Галицько-Волинського князівства на історичному факультеті тривалий час не вивчалися. Більш систематичного характеру студії з історії Галицько-Волинського князівства набувають тільки від 1990-х років. У цей період починаються дослідження питань етнічної та етнополітичної історії Галицької і Волинської земель, які базуються на археологічних джерелах, зібраних під час археологічних експедицій науковців факультету. Так, Микола Пелещишин, підсумовуючи зібраний археологічний матеріал, зробив спробу реконструкції етнокультурної історії Північного Прикарпаття у стародавні часи та в період раннього середньовіччя. Особливу увагу він приділив проблемам етногенезу слов’ян і етнополітичним процесам у регіоні в добу Київської Русі та Галицько-Волинського князівства[3;76]. Зовнішньоекономічні зв’язки Галицької і Волинської земель у Х – першій половині ХІV ст. стали предметом дисертаційного дослідження аспіранта факультету Андрія Копитка. Внаслідок проведених досліджень було зроблено обґрунтовані і підкріплені великим фактичним матеріалом висновки про провідну роль Галицької і Волинської земель у русько-візантійській торгівлі ХІІ – першої половини ХІV ст., про масове використання населенням цих земель візантійських імпортних товарів, таких як амфорна тара і вироби зі скла, про розвинуту інфраструктуру русько-візантійської торгівлі, зокрема мережу торговельних шляхів і митниць [4;26].  У 1990 – 2000-х роках історики факультету досліджували також джерелознавчі та історіографічні аспекти зовнішньоекономічних зв’язків Галицько-Волинського князівства . Ґрунтовні архівні студії  В. Александровича започаткували вивчення історії українського мистецтва, передусім оригінальної малярської традиції в Галицькій і Волинській землях [5;51].Дослідження широкого спектру дискусійних проблем етнополітичної передісторії та історії Галицько-Волинської держави розпочалося з приходом у 2002 р. на факультет Леонтія Войтовича. Його численні публікації з цієї тематики підсумовані у збірнику статей “Галицькі етюди” і трьох монографіях, присвячених галицько-волинським правителям Данилу Романовичу і Леву Даниловичу. Цікавими є численні екскурси Л. Войтовича в генеалогію династії Романовичів. Сюжети досліджень Л. Войтовича, присвячених Галицько-Волинському князівству, не вичерпуються названими темами. Серед історичних персонажів епохи він приділяє також увагу постатям князя Юрія Львовича , королеви Марії Львівни , висвітлює питання зовнішньої і внутрішньої політики галицько-волинських правителів. Дослідження з історії Галицько-Волинської держави, проведені істориками університету в останні десятиріччя, формують новий погляд на історію українського і східноєвропейського середньовіччя, зокрема, на розвиток державотворчих процесів в регіоні. Вони переконливо показують, що, починаючи з другої половини ХІІ ст., центр політичного життя, політичних і економічних зв’язків руських земель з Європою змістився з Наддніпрянщини до Галицько-Волинської держави[6;35-48].
Актуальність цієї теми для нашого сьогодення базується на необхідності обізнаності кожного свідомого громадянина держави Україна в її давній історії, джерелах і витоках тих, чи інших суспільно-політичних процесів, що відбувалися на території нашої Батьківщини протягом минулого тисячоліття і державно-правових відносин, що їх супроводжували. Адже історія Галицько-Волинського князівства доводить нам, що об’єднання в скрутний
Фото Капча