Вдосконалення механізму управління фінансовими ресурсами регіону

Публікації. Основні ідеї, положення та результати досліджень викладені в 19 наукових працях загальним обсягом 17, 92 друк. арк., у тому числі 6 статей у наукових журналах, 5 статей у збірниках наукових праць, 6 – у матеріалах і тезах конференцій, 2 – в інших виданнях. Особисто автору належать публікації обсягом 7, 07 друк. арк.

Структура та обсяг дисертації. Загальний обсяг дисертації – 250 сторінок, у тому числі основного тексту – 212 сторінок. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, 6 додатків і списку використаних джерел, який налічує 217 найменувань на 20 сторінках. Робота містить 14 таблиць, з них 2 займають повні сторінки і 28 рисунків, з них 1 розміщений на повній сторінці. Додатки подано на 15 сторінках.

 

 

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, її зв’язок з науковими програмами, визначено мету, завдання, об’єкт і предмет дослідження, викладено методи дослідження, визначено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів. Наведено дані про особистий внесок здобувача, апробацію результатів дисертації та публікації.

У першому розділі «Теоретичні основи управління фінансовими ресурсами регіону» розглянуто сутність економічних категорій: «потенціал», «фінансовий потенціал регіону» та «фінансові ресурси регіону». Досліджено еволюцію тлумачення поняття «фінансовий потенціал», визначено особливості його формування та відмінність від поняття «фінансові ресурси».

Обґрунтовано доцільність включення до складу фінансових ресурсів регіону коштів зовнішнього походження, як результат притаманних ринковій економіці кредитних та інвестиційних процесів. Тому фінансові ресурси регіону визначено як грошові фонди, які створюються в процесі розподілу та перерозподілу валового внутрішнього й регіонального продуктів, що знаходяться в розпорядженні місцевих органів влади для забезпечення безперервності розширеного відтворення та задоволення інших суспільних потреб, запаси, грошові кошти суб’єктів господарювання, населення, а також зовнішні асигнування, інвестиції та запозичення в регіональний господарський обіг.

Автором доведено, що проблема формування та використання фінансових ресурсів регіону полягає: у відносній відокремленості руху фінансових ресурсів кожного із суб’єктів, що знижує загальний економічний ефект, який значно збільшується за умови їх взаємодії; у надмірному податковому тиску, що знижує підприємницьку ініціативу або сприяє перетіканню коштів у тіньовий сектор; у розбіжності інтересів і цілей суб’єктів господарювання та органів місцевого самоврядування, як представника територіальної громади.

На рівні регіону суб’єктами управління фінансовими ресурсами є державні територіальні органи, територіальна громада й органи місцевого самоврядування, які здійснюють управлінські функції відповідно до чинного законодавства. Об’єктом управління є фінансові ресурси та процеси їх створення і використання на рівні регіонів, територіальних громад, підприємницьких структур та населення.

Зазначимо, що за функціональними ознаками механізм управління фінансовими ресурсами регіону має широкий діапазон дії – від планування та прогнозування до регулювання й стимулювання. Разом з тим, у цій системі важливе місце займає процес формування цілей, який визначає як самі цілі, так і напрями дій з укріплення та розширення фінансового потенціалу регіону, у тому числі шляхом створення умов для появи додаткових джерел фінансових ресурсів (рис. 1).

 

 

Відтак, територіальній громаді необхідно здійснювати управління фінансовими ресурсами централізованого (державного) та децентралізованого (недержавного) походження, з метою досягнення визначених цілей і показників соціально-економічного розвитку в інтересах господарського комплексу регіону, окремого суб’єкта господарювання або мешканця.

Аналіз механізму управління фінансовими ресурсами регіону показав, що в сучасних умовах провідна роль відведена питанням управління коштами місцевих бюджетів, функціонування системи міжбюджетних відносин та казначейського обслуговування бюджетів усіх рівнів, що забезпечує органи місцевого самоврядування необхідними коштами для вирішення соціально-економічних питань. Разом з тим, автором визначено необхідність подальшого вивчення можливостей удосконалення механізму управління всіма фінансовими ресурсами регіону з метою стимулювання соціально-економічного розвитку. Зокрема, акцентовано увагу на доцільності розробки методичних підходів, заходів і механізмів розміщення тимчасово вільних коштів місцевих бюджетів на депозитних рахунках у банківських установах як додаткового джерела фінансових ресурсів.

У другому розділі «Аналіз методичних підходів до управління фінансовими ресурсами регіону» розглянуто існуючі методичні підходи до управління фінансовими ресурсами регіону. На прикладі Херсонської області досліджено окремі джерела фінансових ресурсів, які суттєво впливають на рівень фінансового потенціалу регіону, здійснено оцінку та проаналізовано динаміку показників, що відображають стан їх розвитку. Разом з тим, оцінку фінансових ресурсів регіону ускладнює існуюча різноманітність суб’єктів ринкової економіки, яка й обумовлює значну кількість джерел їх формування, відносну відокремленість, самостійність в обранні напрямів руху та взаємодії.

Аналіз практики формування та використання фінансових ресурсів централізованого й децентралізованого походження підтвердив основні теоретичні висновки стосовно існування на місцевому рівні невикористаних можливостей розширення фінансової бази шляхом генерації додаткових коштів для потреб регіону та стимулювання соціально-економічного розвитку. Вказане зумовлює необхідність вдосконалення механізму управління фінансовими ресурсами регіону і поширення дії управлінського впливу на державні та недержавні фінансові ресурси з метою підвищення ефективності їх використання, активізації існуючих та пошуку додаткових джерел фінансових ресурсів.