Ведення пацієнта з печією

Предмет:

Медицина

Тип роботи:

Методичні вказівки

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

(коли Ви лежите або спите).

Печію може викликати будь-який стан, при якому відбувається підвищення тиску в черевній порожнині, що сприяє зворотньому закиду шлункового соку і харчових мас з шлунку в стравохід: фізичне перенапруження, підйом тяжкості, кашель, тісний одяг,

Переїдання. Особливо жирною, гарячою, смаженою і солодкою їжею. Цей функціональний стан може закріпитися і перетворитися на ГЕРХ.

Вагітність (При вагітності, особливо в II, а тим більше – в III триместрі, відбувається значне збільшення матки, яка тисне на шлунок і піднімає його вище, ближче до діафрагми. При цьому шлунково-стравохідний кут стає гострим, і нижній стравохідний сфінктер розкривається, особливо після їжі і під час лежання. Так виникає печія функціонального характеру.

Зловживання алкоголем приводить до виникнення хронічного запального процесу в слизовій оболонці і шлунку і стравоходу, що супроводжується її набряком і рефлекторним порушенням тонусу нижнього стравохідного сфінктера. В результаті – стійке закидання вмісту шлунку в стравохід і болісна печія. При хронічному алкоголізмі з циротичними змінами печінки виникає венозний застій в нижній третині стравоходу, варикозне розширення вен стравоходу, звуження просвіту стравоходу і рефлекторне відкриття нижнього стравохідного жому.

У хворих, які перенесли операції на шлунку і дванадцятипалій кишці, печія виникає із-за порушення нормальної анатомії цих органів, а іноді із-за руйнування сфінктерів під час операції і створення нових, менш функціональних.

Супутні захворювання можуть сприяти появі печії: грижа стравохідного отвору діафрагми, діабет, аутоімунне захворювання (зустрічаються достатньо рідко: синдром Рейно, при системних захворюваннях сполучної тканини (системному червоному вовчаку, склеродермії і ін).

Вживання деяких лікарських засобів приводить до порушення функції нижнього стравохідного сфінктера: деякі препарати для зниження артеріального тиску, серцеві засоби, а також препарати для лікування бронхіальної астми, що містять теофіллін (теопек, теотард і ін.).

Багато речовин можуть подразнювати слизисту оболонку стравоходу, сприяючи появі печії: гостра їжа, цитрусові фрукти і соки, томати і томатні соуси, сигаретний дим, аспірин, ібупрофен і лікарські засоби для лікування остеопороза.

Безпосередня і найпоширеніша причина печії – так звана гастроезофагеальна рефлюксная хвороба (ГЕРХ). Її основа – порушення функції нижнього стравохідного сфінктера (у місці переходу стравоходу в шлунок). При цьому сфінктер періодично виявляється відкритим, і тоді відбувається закид кислого шлункового вмісту в стравохід. Стравохід подразнюється, запалюється і виникає рефлюкс-езофагіт. Рефлюкс-езофагіт підтримується частою блювотою (наприклад, при анорексії).

Рефлюкс-езофагіт – це спонтанне, регулярне закидання в стравохід шлункового або кишкового вмісту, що призводить до пошкодження нижнього відділу стравоходу і появи таких симптомів як печія, біль і порушення травлення. При нормальних умовах у нижньої третини стравоходу рівень кислотності середовища рН дорівнює 6, 0 (це можна визначити за допомогою такого методу обстеження як стравохідна рН-метрія). Про наявність рефлюксу свідчить значення рН <4, 0 (кислотний рефлюкс) або ж рН> 7, 0 (лужний, жовчний рефлюкс) Як в одному, так і іншому випадку подразнювальний ефект вмісту, який закидується в стравохід, викликає запальний процес слизової оболонки нижньої третини стравоходу – рефлюкс-езофагіт.

«Айсберг» хвороби. Так, одним словом (“айсберг”) вчені називають поширеність рефлюкс-езофагіту. Справа в тому, що його досить складно простежити, тому що певна частина людей, які страждають рефлюкс-езофагітом, на жаль, знаходиться в “підводній” частини айсберга. У більшості хворих симптоми бувають слабко вираженими і з’являються досить рідко. Такі люди не звертаються до лікарів, а самостійно приймають антацидні препарати або користуються порадами знайомих (це так званий “телефонний” рефлюкс). Ці пацієнти і складають підводну частину “айсберга”. Середня, надводна частина – це хворі рефлюкс-езофагітом з вираженими або постійними симптомами, але без ускладнень, яким необхідно проводити регулярне лікування, так би мовити, амбулаторний рефлюкс. Нарешті, вершина айсберга – це люди, у яких розвинулися ускладнення (пептичні виразки, кровотечі, звуження стравоходу) – госпітальний рефлюкс.

Патогенез

Механізм появи рефлюксу Оскільки тиск у шлунку завжди є вищим, ніж в грудній порожнині, то закидання вмісту шлунку в стравохід (рефлюкс) повинно було б бути взагалі явищем постійним. Але, завдяки механізмам кардіального сфінктера, воно виникає рідко і лише на короткий час (скажімо, двічі на день тривалістю менше 5 хвилин). Тому в нормі такі нетривалі закидання вмісту шлунку не розглядаються як патологія. Що ж відбувається у випадку настання захворювання?

Печія зазвичай є симптомом гастроэзофагеальной рефлюксной хвороби (рефлюксная диспепсія), для якої є характерними, : недостатність «кардії» (нижнього стравохідного сфінктера), зниження стравохідного кліренсу (стравохідного очищення), підвищення шлункової кислотної продукції, наявність дуодено-гастрального рефлюксу і інших порушень функцій стравоходу, шлунку і дванадцятипалої кишки. Важливо відмітити що печія нерідко виникає у хворих з відсутністю органічної патології з боку органів травлення.

Гастроезофагальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ) – хронічне, нерідко Helicobacter pylori асоційоване, прогресуюче захворювання, зумовлене порушенням моторики стравоходу і шлунка, періодичним тривалим впливом шлункового або дуоденального вмісту на слизову оболонку стравоходу, а також нервово – трофічними та гуморальними порушеннями, які призводять до розвитку запально – дегенеративних уражень стравоходу.

Патогенез ГЕРХ

1. Порушення функції антирефлюксного бар'єру відбувається за первинного зниження тонусу нижнього стравохідного сфінктера (НСС). Тонус НСС може залежити від таких чинників, як рівень мікроциркуляції (він може знижуватися в разі гіпоксії), конституція (що довший черевний сегмент стравоходу, то менший потрібен його тонус для протидії змінам внутрішньочеревного тиску, а що коротший НСС, то більша напруга м'язових волокон потрібна для підтримання фізіологічної спроможності