Ведення пацієнта з печією

2. Збільшення кількості епізодів спонтанної релаксації НСС. У виникненні цього чинника головну роль відіграє порушення нервового регулювання тонусу і моторики нижнього стравохідного сфінктера. Тонус і моторику НСС можуть зменшувати різні речовини та продукти: жир, шоколад, кава, секретин, холецистокінін (панкреозимін), α-адреноміметики, β-адреноміметики, холінолітики, спазмолітики, нітрати, блокатори кальцієвих каналів, теофілін, допамін, кофеїн, бензодіазепіни, барбітурати, опіати, алкоголь, м'ята перцева, томати, цитрусові. Зниження тонусу гладеньких м'язів НСС спостерігається також при залізодефіцитній анемії, діабетичній нейропатії, вагітності, у людей з астенічною конституцією та вісцероптозом, при синдромі Гленара.

3. Повна або часткова анатомічна деструктуризація антирефлюксної функції НСС, яка призводить до порушення структури кардіальної частини стравоходу (грижа стравохідного отвору діафрагми, склеродермія, випрямлення кута Гіса).

4. Додаткові чинники патогенезу ГЕРХ: збільшення внутрішньошлункового та внутрішньочеревного тиску (ожиріння, метеоризм, вагітність), сповільнене випорожнення шлунка (пілороспазм, пілоростеноз, гастростаз без стенозу при діабетичній гастропатії тощо), зниження кліренсу стравоходу (хімічного та об'ємного), за рахунок чого збільшується тривалість взаємодії з рефлюксатом, підвищення агресивних властивостей рефлюксату, що містить хлористоводневу кислоту, пепсин, жовчні кислоти, зниження захисних властивостей епітелію слизової оболонки стравоходу (секреція слизу, гідрокарбонатів, простагландинів), домінування чинників агресії над чинниками захисту слизової оболонки стравоходу, неспроможність слизової оболонки стравоходу протидіяти агресивній дії рефлюксату.

Запалення, утворення ерозій та виразок слизової оболонки стравоходу супроводжуються посиленою репарацією епітелію та збільшенням кількості стовбурових клітин. В умовах агресивного рН, запалення, гіпоксії, порушення мікроциркуляції ці клітини можуть диференціюватися в циліндричний епітелій, що є стійкішим до впливу чинників агресії. Таким чином виникає метаплазія епітелію стравоходу, що призводить до розвитку стравоходу Барретта.

Встановлено, що езофагіт при ГЕРХ перебігає тяжче у інфікованих Helicobacter pylori (Hр). Особливості будови слизової оболонки кардіального відділу шлунку такі, що Hр часто сприяє запальному процессу в цій ділянці. Разом із тим нині немає переконливих доказів, що Hр зумовлює ГЕРХ.

 

До типових симптомів відноситься печія (особливо при фізичному напруженні, нахилах, в лежачому положенні, після їжі). Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба скоріше за все є, якщо печія виникає частіше, ніж двічі на тиждень, проте ГЕРХ не можна заперечити й тоді, коли цього симптому немає. Іншими скаргами можуть бути такі: регургітація, відрижка кислим або гірким, дисфагія, загрудинний біль, біль в проекції мечоподібного відростку.

Регургітація – це пасивне затікання вмісту стравоходу або шлунку в глотку, що не супроводжується нудотою або позивами до блювоти. Пацієнти відмічають попадання кислої або пекучої рідини, іноді із залишками неперетравленої їжі, в горло або в рот. Відрижка, нахил тіла або які-небудь рухи, які сприяють збільшенню внутрішньочеревного тиску, можуть спровокувати регургітацію.

У 30% людей, ГЭРХ, що страждають, може відзначатися дисфагія. Виникненню цього симптому можуть спровокувати стриктури стравоходу, порушення перистальтики, запалення слизової оболонки стравоходу, а також дисфагія може з'являтися після хірургічної операції на стравоході. Іноді дисфагія з'являється без видимих причин, що можна пояснити наявністю індивідуальної реакції на деякі м'язові скорочення під час перистальтики стравоходу. Зміна печії на дисфагію у хворого ГЕРХ вважається небезпечною прогностичною ознакою, що вказує на розвиток стриктури або малігнізації.

Іншими менш поширеними симптомами є відчуття підвищеного вмісту слини у роті, як результат пов'язаного з блукаючим нервом рефлексу, що виникає внаслідок дії кислоти на слизову оболонку стравоходу.

Відчуття грудки в горлі – почуття чужерідного тіла в горлі, що виникає незалежно від акту ковтання.

Одинофагия – (біль при проходженні по стравоходу їжі або рідини) - частіше виникає за наявності езофагіту, що розвинувся в результаті прийому ліків або інфекції, тому за наявності одинофагии діагноз рефлюкс-эзофагита вимагає додаткового підтвердження. Якщо одинофагия з'являється у пацієнта з ГЭРХ, то, як правило, це свідчить про наявність виразки стравоходу або глибокої ерозії.

До позастравохідних проявів захворювання («маски» ГЭРХ) належать: респіраторні (кашель, задишка, напад ядухи, пароксизмальне нічне апное, нічні напади бронхоспазму), отоларингологічні (дисфонія, фарингіт, контактна гранульома, злоякісні ураження горлянки), гастритичні (слинотеча, швидке насичення, нудота, блювота, одинофагія, вздуття живота), кардіальні (біль у грудній клітці, напади серцебиття, задишка аритмії), Стоматологічны (руйнування зубної емалі внаслідок дії кислого рефлюктата, прогресуючий карієс)

Ларингіт. У 1968 році уперше було виявлено, що патологічний рефлюкс може викликати ушкодження слизової оболонки гортані, може супроводжуватися тривалою охриплістю голосу, почервонінням і набряком гортані, виразками на голосових зв'язках і утворенням на них вузликів. З характерними скаргами до отоларинголога (ЛОР-лікареві) звертаються від 4% до 10% пацієнтів з рефлюксной хворобою, причому у пацієнтів, що страждають езофагітом ларингіт зустрічається в два рази частіше. Дослідження, що включали багатократний вимір кислотності, показали, що ларингіт при ГЭРБ розвивається внаслідок рефлюксу кислоти до рівня верхніх відділів стравоходу і наступної занедбаності кислоти в гортань.

Бронхіальна астма. Ще в 1892 році було висловлено припущення про зв'язок ГЭРХ з бронхіальною астмою, виходячи із спостережень, коли у пацієнтів при перерозтяганні шлунку вислуховувалися хрипи в легенях. У наступному ця гіпотеза була підтверджена дослідженнями. Симптоми ГЭРХ відзначаються у 80% пацієнтів з бронхіальною астмою. Хоча згодом було виявлено, що рефлюкс кислоти в стравохід лише в незначній мірі впливає на функцію легенів, проте лікування ГЭРХ сприяє зменшенню симптомів бронхіальної астми у таких хворих.

Кашель. Хронічний кашель спостерігається при багатьох захворюваннях, але 80-90% випадків припадає на бронхіальну астму, ГЭРХ