Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (066) 185-39-18
Вконтакте Студентська консультація
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Відокремлення влади від бізнесу

Тип роботи: 
Реферат
К-сть сторінок: 
18
Мова: 
Українська
Оцінка: 
У вищих ешелонах влади вносилась пропозиція про необхідність відокремлення влади від бізнесу. Це зумовлено тим, що бізнесові структури різними шляхами проникають у владу, щоб використовувати її у власних інтересах. Особливо небезпечним є злиття влади і бізнесу в законодавчому органі, де приймаються закони. Практика показала, що бізнесові структури домагаються прийняття таких законів, які вигідні тільки їм, хоча вони й завдають шкоди країні. У Верховній Раді переважну більшість становлять бізнесмени або їх представники. Політичні партії користуються їх послугами, а саме багатомільйонними пожертвуваннями на передвиборчу компанію – за певну кількість місць у депутатському корпусі. Виборча кампанія перетворилася на дороге змагання не ідей і методів удосконалення розвитку суспільства, а олігархів за право управляти країною у своїх інтересах. Чорний піар став золотим дном для досягнення цієї мети. Верховна Рада працює над створенням усе нових і нових законів, у результаті яких багаті стають ще багатшими, а бідні – ще біднішими. Звичайно, це не подобається виборцям, основна маса яких - бідні. Тому було вирішено обмежити проникнення бізнесових структур у законодавчі та державні органи шляхом відокремлення влади від бізнесу.
І хоч така постановка питання є правильною, але на практиці виявилася майже утопічною і зводиться до переписування претендентом на ту чи іншу державну посаду свого бізнесу на родичів, кумів, тещ тощо. І вважається, що такий "очищений" від бізнесу службовець діятиме лише в інтересах усіх громадян країни. Інші не вірять у цю демагогію і заявляють про неможливість та й недоцільність відокремлення влади від бізнесу, доводячи, що бізнесмени – ділові багаті люди, отже, маючи владу, робитимуть багатими всіх нас. Чиновники різних рангів прямо заявляють, що вони не бідні люди, збагатилися за рахунок бізнесу, а прийшли у владу, щоб зробити багатою всю країну.
У цій зневірі також є частка правди, оскільки тут діє закон єдності економіки й політики: яка економіка – така й політика і, навпаки, яка політика – така й економіка. Тимчасово "очистившися" від бізнесу, чиновник проводить політику на користь бізнесмена, а не безпосереднього виробника, що є прихованим зрощенням влади і бізнесу. Тому, хоч у Верховній Раді є понад триста мільйонерів, добробут народу від цього не поліпшився.
Де ж першопричина цього зла: у тому, що владу не відокремлено від бізнесу чи, навпаки, він недостатньо представлений у владі? Першопричина криється в самій реформі, зокрема в деформації об'єктивних закономірностей розвитку товарного виробництва, особливо форм власності на засоби виробництва, що відбувається під впливом надбудови суспільства і має тривалу історію. Влада і власність, а відтак, і бізнес завжди були ефективним засобом самозбагачення.
Проблема починається з того, що дається неточне визначення відносин власності. Власність сприймається як відносини, що виражають ставлення людей до речей як до своїх або чужих. Якщо до речей як до своїх має відношення одна людина, то це приватна, колектив - колективна і держава (народ) - державна (суспільна) власність. Але де ж тут, крім суб'єктивного "ставлення", є об'єктивна основа визначення тієї чи іншої форми власності? На жаль, вона відсутня. Усе зводиться до того, що, перш ніж спожити ту чи іншу річ, потрібно привласнити її. Якщо вона чужа, то не маєш права її споживати. Звідси виводиться "священне" право кожної людини на власність, бо без неї не буде споживання, а отже, й життя. Але один є власником фабрик і заводів, а другий - лише лопати і своєї робочої сили. Ось що створює проблему власності і споживання.
Перш ніж привласнити, а відтак, і спожити ту чи іншу річ, потрібно її виготовити. Виробництво, а не споживання є першоосновою відносин власності. Виробництво - це привласнення людиною речовин природи за допомогою праці. Більше виробив продукції - більше привласнив її у природи, тому більшою буде власність, а отже, більшим буде й споживання. І навпаки. Цей суттєвий постійно діючий причинно-наслідковий зв'язок між виробництвом і привласненням виступає як закон власності: можна привласнити те і стільки, що і скільки вироблено. Таким чином, уже не саме по собі ставлення людей до речей визначає суть відносин власності, а праця, яка є основним чинником виробництва і стає основним критерієм привласнення його результатів.
Після такого уточнення стає зрозумілою і суть приватної власності, яка лежить в основі утворення вищих форм її розвитку - колективної і державної. Вона виражає такі відносини привласнення, які здійснюються безпосереднім виробником відповідно до кількості та якості затраченої праці, і забезпечує йому пряму залежність рівня споживання від рівня виробництва. Така власність поєднує в одній особі і виробника, і власника, вона є вічним стимулом розвитку виробництва. Утворення приватної (індивідуальної) власності зумовлене наявністю соціально-економічної неоднорідності праці, різних умов виробництва. За цих умов кожен виробник відокремлюється один від одного, щоб, таким чином, забезпечити собі пряму залежність рівня споживання від рівня виробництва. Саме тому власність виникла ще за умов натурального господарства.
При виникненні суспільного поділу праці приватна власність зумовила відповідний характер обміну продуктами праці, надавши йому форми товарних відносин. Еквівалентний обмін товарами за їх вартістю забезпечує кожному товаровиробнику пряму залежність рівня споживання від рівня виробництва і є, таким чином, формою реалізації його приватної власності. Саме праця робить однотипними закон власності, закон вартості,
Фото Капча