Предмет:
Тип роботи:
Автореферат
К-сть сторінок:
30
Мова:
Українська
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Жив’юк Андрій Анатолійович
УДК 94 (477) “19” Самчук
Вплив громадсько-політичної та літературної діяльності Уласа Самчука на розвиток української національної свідомості (1920-і-1990-і роки)
Спеціальність 09. 00. 12 – українознавство
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук
Київ – 2002
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Центрі українознавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Науковий керівник: Сергійчук Володимир Іванович, доктор історичних наук, професор, директор Центру українознавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Офіційні опоненти: Шаповал Юрій Іванович, доктор історичних наук, професор, керівник Центру історичної політології Інституту політичних та етнонаціональних досліджень Національної Академії наук України Папакін Георгій Володимирович, кандидат історичних наук, начальник відділу інформації, використання Національного архівного фонду та зовнішніх зв’язків Державного комітету архівів України.
Провідна установа: Інститут українознавства імені Івана Крип’якевича Національної Академії наук України.
Захист відбудеться “ 02 ” жовтня 2002 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 26. 001. 01 при Центрі українознавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 108.
З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (м. Київ, вул. Володимирська, 58)
Загальна характеристика дисертації
Структура дисертації обумовлена метою і завданнями дослідження. ЇЇ обсяг становить 207 сторінок. Робота складається з переліку умовних скорочень, вступу, п’яти розділів, висновків, списку джерел і літератури (28 сторінок, 359 назв) та 1-го додатку на 16 сторінках.
Вступ. Актуальність дослідження. Улас Олексійович Самчук (1905-1987) – український письменник і громадсько-політичний діяч, який більшу частину свого життя (57 з 82 прожитих років) провів на еміграції – в Німеччині, Чехословаччині, Канаді. Він є автором 20 книжкових видань, більше 200 публікацій у періодиці, які складає переважно публіцистика – репортерська, редакторська, політична, літературно-критична.
Художні твори У. Самчука, зокрема трилогія “Волинь”, роман “Марія”, мали значний вплив на розвиток української національної свідомості у 1930-х-1940-х роках. Інші твори письменника стали помітним явищем українського літературного процесу (трилогія “Ост”), важливим мемуарним джерелом, зокрема про події Другої світової війни (“П’ять по дванадцятій”, “На білому коні”, На коні вороному”). У 1980 р. журналом “Современник” (Торонто) кандидатура У. Самчука висувалась на здобуття Нобелівської премії з літератури, при чому була відзначена також його громадська діяльність.
Дослідження громадсько-політичного шляху, пройденого У. Самчуком, еволюції його суспільно-політичних поглядів та їх впливу на розвиток української національної свідомості складає суть наукової проблеми, яку ми поставили перед собою у даній студії. Підставу для її розробки дає активна участь У. Самчука в тих громадсько-політичних процесах, які відбувались в Україні і навколо неї впродовж 1920-х -1980-х років.
Актуальність обраної для дослідження проблеми зумовлена кількома причинами. По-перше, нині відбувається інтенсивний процес повернення в Україну художньо-ідейної спадщини У. Самчука (за період 1991-2001 рр. здійснено більше 10 книжкових і журнальних видань його творів загальним тиражем понад 1 млн. примірників), творчість письменника стала предметом вивчення у вузах та загальноосвітніх школах. Твори У. Самчука, за даними газети “Книжник Review”, стабільно знаходяться в числі лідерів продажів серед книжок, виданих в Україні (зокрема, романи “Марія”, “Куди тече та річка”). За цих умов залишається ненаписаною наукова біографія У. Самчука, відсутня також її науково-популярна версія, що створює додаткові труднощі для дослідників, викладачів, студентів, учнів.
По-друге, творчість У. Самчука тісно пов’язана з його громадсько-політичною діяльністю, а у багатьох випадках (особливо це стосується публіцистики) – і зумовлена нею. Дослідження громадсько-політичного вектора біографії У. Самчука, еволюції його суспільно-політичних поглядів дає, на нашу думку, можливість прослідкувати динаміку розвитку ідеології українського державотворення впродовж ХХ ст., суттєво уточнити і доповнити наукову версію новітньої історії України.
По-третє, вимагає наукового спростування крайньо заідеологізована оцінка, дана у свій час творчому доробкові і громадсько-політичній діяльності У. Самчука в радянській історіографії та публіцистиці. Якщо літературознавство за 10 останніх років зробило значний крок у напрямку розгляду творчості У. Самчука, виходячи із суто мистецьких критеріїв, то нові історичні студії, з об”єктивним аналізом його громадсько-політичної діяльності на основі використання доступних нині джерел, практично відсутні.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана у рамках програми Центру українознавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Дослідження проблем українознавства в системі сучасних загальносвітових тенденцій розвитку націотворчих концепцій”.
Об’єкт дослідження – громадсько-політична і творча біографія Уласа Самчука.
Предмет дослідження – становлення і еволюція його суспільно-політичних поглядів, специфіка, значення і наслідки його громадсько-політичної діяльності, які синтезують, у кінцевому підсумку, громадсько-політичний портрет Уласа Самчука.
Хронологічними рамками дослідження є 1920-і-1990-і роки. Нижня хронологічна межа (1920-і) – початок громадсько-політичної діяльності У. Самчука та опублікування його перших художніх творів. Верхня межа – повернення його творчої та ідейної спадщини в Україну після проголошення її незалежності (1990-і). Вихід верхньої межі дослідження за життєві хронологічні рамки У. Самчука зумовлений специфікою теми і відповідною їй структурою роботи.
Методологічною основою дисертації є принцип об’єктивності та історизму, методи аналітичної і синтетичної критики джерел та