Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Вплив громадсько-політичної та літературної діяльності Уласа Самчука на розвиток української національної свідомості (1920-і-1990-і роки)

Предмет: 
Тип роботи: 
Автореферат
К-сть сторінок: 
30
Мова: 
Українська
Оцінка: 

– ці праці можна класифікувати наступним чином:

1. рецензії, відгуки, подані безпосередньо після виходу у світ тих або інших художніх творів У. Самчука; можна зафіксувати три найбільших хвилі критичних публікацій такого роду – у середині і другій половині 1930-х, кінці 1940-х та кінці 1950-х років;
2. літературознавчі розвідки та огляди, що стосуються творчості У. Самчука, написані з віддалі часу: ті, що з’явилися до певних “дат” від дня народження письменника, створення ним окремих творів та відразу після смерті У. Самчука1; дослідження творчості У. Самчука, написані після 1991 р. 2.
Автори переважної більшості названих праць розглядають виключно мистецьку компоненту у діяльності У. Самчука, виразно, а часом і конфронтаційно, відмежовуючись від його біографії і громадсько-політичного шляху, пройденого письменником. Тому для спостереження і аналізу еволюції Самчука-політика, громадського діяча, публіциста вони дають мало. Винятком є студії Оксани Веретюк1 та Наталії Буркалець2, хоча автор останньої розвідки здійснює теж в основному літературознавчий аналіз воєнної публіцистики У. Самчука.
Відсутність в українській історіографії цілісного громадсько-політичного портрета У. Самчука на фоні національно-визвольних, державотворчих, ідеологічних, політичних процесів, які відбувались в Україні і навколо неї впродовж ХХ століття, можна пояснити виключно суб’єктивними факторами. По-перше, У. Самчук організаційно ніколи не належав до жодної партії, перебуваючи ніби “поза політикою”. По-друге, через звинувачення у колабораціонізмі під час Другої світової війни, висунуті проти У. Самчука у 1950-х-1980-х роках радянською та націоналістичною пропагандою, утворився певний психологічний бар’єр щодо оцінки його громадсько-політичної діяльності.
Такий висновок підтверджує аналіз розвідок Анни Власенко-Бойцун3 та Юрія Шаповала4, які з надзвичайною обережністю висвітлюють комплекс порушених проблем. Даними працями та статтею Ганни Божук5 про перебування У. Самчука в Карпатській Україні в 1938-1939 рр., обмежується нині вивчення громадсько-політичної діяльності У. Самчука.
А. Власенко-Бойцун характеризує У. Самчука як публіциста, починаючи від 1938 р., зупиняючись детальніше на “рівненському” (1941-1943) та “діпівському” (1945-1948) періодах. Така структура роботи була зумовлена відсутністю у дослідниці доступу до передвоєнних матеріалів. Щодо 1941-1943 і 1945-1948 років, то А. Власенко-Бойцун розглядає, оцінюючи досить високо, тільки публіцистичну діяльність У. Самчука, що не відповідає громадсько відіграв чи намагався відіграти у визначений період.
Дослідження Ю. Шаповала грунтовніші за спробу А. Власенко-Бойцун, оскільки базуються на комплексному, всесторонньому аналізові редакторської і журналістської праці У. Самчука у 1941-1943 рр. Однак не всі узагальнення, зроблені Ю. Шаповалом, є безсумнівними. Так він оцінює публіцистику У. Самчука як “буф-клоунадну”, для чого немає підстав з огляду на ту роль, яку відігравала газета “Волинь” та її дочірні видання у формуванні національної свідомості населення краю протягом 1941-1942 рр.
Проблематики громадсько-політичної діяльності У. Самчука частково стосуються ряд загальних праць, автори яких розглядають питання історії України 1930-х-1940-х років. У В. Косика1 знаходимо документальний матеріал щодо причин і обставин арешту У. Самчука німецькою владою в Рівному у березні 1942 р. ; стаття В. Маруняка2 проливає світло на роль У. Самчука в Культурній референтурі ПУН як голови секції мистців, письменників і журналістів; П. Стерчо3 окреслив роль У. Самчука у подіях 1938-1939 рр. на Закарпатті як “пресово-інформаційного референта УНО”; окремі факти про участь У. Самчука в українському громадському житті на території міжвоєнної Чехословаччини наводить С. Наріжний4.
В. Ковалем зібраний багатий, в основному архівний фактичний матеріал, який характеризує український національний рух та діяльність українських установ під німецькою окупацією, в т. ч. йдеться про функціонування української преси, до чого був безпосередньо причетний У. Самчук. Однак підхід застосований дослідником, відзначається певною однобокістю, як щодо визначення ступеня залежності українських періодичних видань від окупаційної влади, так і стосовно висвітлення проблеми в територіально-часовому розрізі.
Грунтовний огляд української легальної преси періоду 1917-1939 та 1941-1944 рр. здійснив у своєму дослідженні І. Павлюк. 6 Автор висвітлює процес становлення та розвитку української преси, показує її місце в національно-визвольній боротьбі, культурному та економічному житті України. До “найвідоміших фігур української журналістики цього часопростору” І. Павлюк зараховує Уласа Самчука, роблячи, разом з тим, застереження щодо “невблаганних обставин”, які змушували письменника ”іти на компроміси”. Вразливим місцем фактологічно насиченої книги І. Павлюка є, на нашу думку, недостатній, а часом і поверховий, аналіз зібраного матеріалу.
Громадсько-політична діяльність У. Самчука частково – опосередковано висвітлюється в книгах, присвячених О. Ольжичу та О. Телізі .
Окремого розгляду потребують праці радянських істориків та публіцистів. В радянській історичній літературі ім’я У. Самчука згадувалось побіжно. При цьому він називався “фашистським борзописцем”, а редагована ним газета “Волинь” – “органом українських націоналістів” та “фашистською рептилькою”. Розгорнута фальсифікація літературної і, особливо, громадсько-політичної діяльності У. Самчука була здійснена не істориками, а публіцистами і літераторами, зокрема Ю. Мельничуком, Д. Цмокаленком, Б. Харчуком, Ю. Омельчуком та ін. Співставлення їх “памфлетів” з оригіналами статей У. Самчука демонструє, як за допомогою незначних купюр та окремих змін у тексті першоджерела, доповнених тенденційним коментарем, можна цілком змінити зміст написаного.
Поза увагою дослідників залишається соціологічний аспект літературної та публіцистичної діяльності У. Самчука, тобто безпосередній вплив його творчості на становлення української національної свідомості у 1930-х-1940-х роках.
Таким чином, на сьогодні не існує цілісного наукового дослідження, у якому була б висвітлена громадсько-політична діяльність та еволюція суспільно-політичних поглядів У. Самчука.
Окремі періоди
Фото Капча