Вплив масажу на відновлення периферійного кровообігу після тренувальних навантажень у кваліфікованих бігунів на середні дистанції

До нашого часу існує різне уявлення про втомлення як процес: частина фізіологів визначає втомлення як зменшення економічності функцій організму за збереження досить високого рівня працездатності, інші ж розцінюють його як процес, який призводить до неможливості продовження роботи у результаті виникаючої сукупності змін, які відбуваються в органах, функційних системах, організмі в цілому. 

Не дивлячись на те, що втомлення характеризується зміною функції на всіх відомих сучасній науці рівнях: молекулярному, субклітинному, клітинному, органному, системному, організмовому, – цей процес зворотній. 

Правильно підібраний режим відпочинку та відновлювальних заходів дозволяє використовувати процес втомлення для підвищення якості та ефективності тренувальних навантажень, які спрямовані на досягнення високого спортивного результату. 

У підрозділі І. 3 основна увага приділяється аналізу існуючих уявлень про масаж як про ефективний підхід до відновлення спортсменів. Прослідковані основні роботи з вивчення механізмів впливу масажу (нейрогуморальні- Бірюков А.А., 1972-1982; Бурових А.М., 1977; Грановська П. В., 1959; Дубровський В. І., 1988; Фокін В. Н., 1997- механізми вивчені більш детально, але до нашого часу нема достатньо переконливих експериментальних даних, які характеризують стан ефекторів (м’язів) та судин у зоні впливу масажу стосовно виду спорту, до характеру впливу, який застосовується, (відновлювальний, лікувальний, гігієнічний, інші види масажу). Труднощі в отриманні такого роду даних, можливо, пов’язані з відсутністю до останнього часу адекватних методів, які дозволяють об’єктивно оцінити функцію, яка вимірюється. 

З нашої точки зору досить перспективним методом, який дозволяє неінвазивно оцінити основні характеристики периферійного кровообігу у зоні впливу масажу, поряд з іншими методами (Trefny Z. and others, 1996; Smith E. and others, 1976; Єфімова Л. А., 1991; Карпман В. Л. та ін., 1978) можна вважати тетраполярну імпедансну реоплетизмографію. Також недостатньо досліджені і кореляційні залежності між гемодинамічними зрушеннями, які обумовлені впливом масажу та спеціальною працездатністю спортсмена. 

У розділі 2 висвітлені методи та організація досліджень. 

Для оцінки стану регіонарного кровообігу використовували метод імпедансної тетраполярної реоплетизмографії (реоаналізатор РА5-01). Реєстрували та піддавали аналізам такі показники: 

- АРГ, ум. од. – амплітуда реографічної кривої, яка відображує інтенсивність кровозабезпечення судин в області, яка досліджується; 

- Q-*, мс- час від початку електричної сістоли; 

- ЧШН, мс- час швидкого наповнення, яке характеризує тонус значних артерій в області, яка досліджується; 

- ЧПН, мс- час повільного наповнення, який характеризує тонус середнього калібру; 

- ДКІ, % – дікротичний індекс, який відображує стан тонусу прекапілярів (артеріол) ; 

- ДСІ, % – діастолічний індекс, який відображує стан тонусу посткапілярів (венул) ; 

- ВВ, % – венозний відтік. 

Вказані величини реєструвалися до і після тренування, а також до і після проведення реабілітаційного впливу, який вивчається. За необхідності простежували динаміку показників протягом 30-60 хв. після впливу, реєструючи показники регіонарної гемодинаміки кожні 5 хв. 

Для оцінки спеціальної працездатності бігунів на середні дистанції до та після 2 тижнів (одразу після закінчення проведення серії сеансів масажу- ручного, вібраційного та одностороннього) проводили педагогічне тестування, яке вміщує визначення швидкісно-силових якостей спортсмена: повторний біг стрибками на 100 м з інтервалом відпочинку 2-3 хв. Використання цього тесту дозволяє за кращим результатом з 3-х пробіжок судити про абсолютну швидкість бігуна; у випадку виявлення стабільності результатів 3-х пробіжок можна було оцінювати швидкість бігуна як добру (Леоненко І. Ф., 1973). Проаналізувавши приріст ЧСС після пробігу відрізку та швидкість її відновлення можна було судити про тренованість та оціювати функційний стан бігуна. Для визначення спеціальної витривалості бігуна на середні дистанції використовували повторний біг 3х400 м з інтервалом відпочинку 10 хв. Стабільність результатів або незначне зменшення швидкості пробігання 400 м в третій раз свідчить про хорошу спеціальну витривалість спортсмена (Богомолова Т. А. та ін., 1983; Боролковська В. Я., 1982; Булкін В. А. та ін., 1994; Леоненко І. Ф. та ін., 1973). 

Весь цифровий матеріал опрацьовували методами варіаційної статистики з використанням відповідних комп’ютерних програм, для ілюстрацій використовували графобудівничі програми. 

Загальним принципом побудови дослідження були: єдина тривалість впливу, який вивчається, (2 тижні), поглиблене дослідження стану регіонарного (м’язового) кровообігу та спеціальної працездатності до і після закінчення періоду впливу, який вивчається. 

Піддослідними стали студенти УДУФВС 1972-1977 рр. народження, які мали І спортивний розряд, або кандидати у майстри спорта, бігуни на середні дистанції. 

Були створені дві групи: контрольна та експериментальна. Обидві групи піддослідних тренувались у одному і тому ж режимі, єдиною відмінністю у їх режимі була наявність впливу (масажу нижніх кінцівок протягом 12 хв.), який вивчається, для піддослідних експериментальної групи. Перша серія дослідів: ручний масаж обох нижніх кінцівок; друга – масаж однієї (лівої) кінцівки; третя