Вплив масажу на відновлення периферійного кровообігу після тренувальних навантажень у кваліфікованих бігунів на середні дистанції

У підрозділі 3. 3 показано значення рефлекторної компоненти у механізмі дії масажу, для з’ясування чого ми проводили масаж однієї кінцівки (лівої), а гемодинамічні реакції реєструвалися на обох. Нами показано (див. табл. 3), що у більшості піддослідних після одностороннього масажу приріст кровонаповнення судин стегна спостерігався на обох кінцівках; в окремих випадках приріст кровонаповнення на неактивній кінцівці міг навіть перевищувати той, який мав місце на кінцівці, яка підлягала масажу. 

 

Таблиця 2

Динаміка зміни кровонаповнення судин стегна під впливом ручного масажу

 

Виявлена нами закономірність чітко прослідковується на рис. 3. Порівнюючи описані гемодинамічні зрушення кровонаповнення судин нижніх кінцівок, які обумовлені впливом двостороннього та одностороннього масажу цієї області можна стверджувати, що рефлекторний механізм даного фізичного впливу є домінуючим. Цей механізм можна використовувати для керування станом гемодинаміки у нижніх кінцівках атлетів за умов тренувальних та змагальних навантажень. 

У підрозділі 3. 4 наведено експериментальний матеріал, який показує вплив вібраційного масажу на кровообіг. 

Останнім часом все частіше зустрічаються спроби “механізації” процесу масажу, до того ж використання вібраційного масажу зменшує необхідність у масажисті. 

 

Рис. 3 Вплив масажу лівої кінцівки (стегно) на кровонаповнення судин (АРГ) в обох нижніх кінцівках у бігунів на середні дистанції (n=10) 

 

Умовні позначення: 

- вісь Х – час відновлення після сеансу масажу, 

- вісь Y – умовні одиниці кровонаповнення судин стегна, 

- кривими представлені графіки тенденцій (trends) показників, які вивчаються, перший стовпчик – середньогрупова величина АРГ праворуч 

Аналіз отриманих нами даних показав, що середні величини основних гемодинамічних параметрів, які характеризують кровообіг у нижніх кінцівках у піддослідної групи бігунів на середні дистанції, виявляють лише тенденцію до змін. Однак, розглянуті впливи проведеного віборомасажу (12 хв.) нижніх кінцівок на кожному піддослідному показали, що з 15-ти обстежуваних у 12-ти ступінь збільшення, як правило, не перевищував 16-19%, лише у двох піддослідних приріст кровонаповнення перевищував 50-60%. 

Збільшення кровонаповнення зберігалося більше, ніж 30 хв. 

Такий виражений приріст кровонаповнення спостерігався не у всіх піддослідних. Як свідчать дані, які наведені у таблиці 4, у двох інших піддослідних (М-н, М-з) приріст кровонаповнення не був на стільки вираженим, а у піддослідного М-а під впливом вібромасажу тонус артеріол та венул навіть виріс. 

Не дивлячись на це, ми вважаємо вібромасаж досить ефективним відновлювальним впливом, до того ж згідно з отриманими нами даними, у групи бігунів, які отримали масаж, зростання коефіцієнта швідкісно-силових якостей було більш виражене, ніж у атлетів контрольної групи, яка тренувалася у тому ж режимі, але не отримувала вібромасаж. 

 

Таблиця 3

Вплив одностороннього масажу лівого стегна на кровообіг у нижніх кінцівках бігунів на середні дистанції

 

Таблиця 4

Вплив вібраційного масажу нижніх кінцівок на регіонарний кровообіг (судини стегна) у спортсменів зі зниженим тонусом артеріол та вен

 

З отриманих нами даних випливає, що різні види масажу (у даному випадку- ручний та вібраційний) здійснюють вплив на периферійний кровообіг у зоні дії масажу. В обох випадках спостерігається нормалізація тонусу артеріол та венул, зникають ознаки порушення венозного відтоку, збільшується кровонаповнення судин. Такого роду гемодинамічні зрушення здійснюють позитивний вплив на відновлення спортсмена. За рівної тривалості сеансу ручного та вібраційного масажу вираженість гемодинамічних зрушень у першому випадку більша. 

У розділі 4 – обговорення результатів власних досліджень, підведено підсумок проведеної роботи та обговорені основні положення робіт. Відомо, що напружені умови сучасної тренувальної підготовки є провідним фактором зростання спортивних досягнень (Віру А.А., Кірге П.К., 1984; Гандельсман А.Б., Смирнов К.М., 1970; Гигинешвілі Г.Р., Ніколаєв В.В., 1993 та ін.). Разом з цим існує і реальна загроза розвитку непоправного порушення адаптації до тренування, виникнення перетренованості (Абрикосова Н.Н., 1980; Граєвська Н.Д., 1969; Озолін Н.Г., 1972; Платонов В.М., 1988; Keul J., 1997; Kuipers H., Keizer H., 1998; Kraemer W., 1988 та ін.). 

Цим можна пояснити широку зацікавленість проблемою активації відновлювальних процесів шляхом різних фізичних, фармакологічних та інших впливів (Бірюков А. А., 1972; Бутченко Л. А. та ін., 1981; Василєва В. В. та ін., 1981; Брехман І. І., 1976). 

Практична відсутність до сьогодення науково обгрунтованої системи контролю ефективності застосування цих впливів, використання лише емпіричних спостережень за виявленої тенденції їх повсякчасного та безконтрольного застосування може у ряді випадків призвести до негативних результатів. 

Однією з розповсюджених помилок повсякденного уявлення про ефективність відновлювальних заходів є думка про те, що відновлювальна процедура сама собою здатна практично повністю ліквідувати наявність об’єктивних факторів, які обумовлюють втомлення спортсмена. У дійсності будь-яка відновлювальна дія, хоч і здатна активізувати відновлення організму спортсмена після тренувального навантаження, все ж вираженість цієї активації матиме широкий спектр індивідуальних відмінностей. 

Нами встановлена неоднакова вираженість змін периферійного кровообігу (м’язи стегна), і тому масаж, залишаючись достатньо дійовим відновлювальним зособом, все ж не є панацеєю, оскільки у деяких випадках малоефективний без комплексу інших відновлювальних заходів. Очевидно, що із цієї точки зору нам уявляється доцільним і вкрай необхідним об’єктивний контроль ефективності будь-якого відновлювального впливу. Як такий інформативний контроль можна викоритсовувати оцінку стану периферійного кровообігу, яка дозволяє характеризувати вираженість гемодинамічних зрушень, які обумовлені втомленням спортсмена, а потім і ефективність у їх усуненні будь-якої відновлювальної дії. Згідно з наявними у літературі даними (Ященко А. Г., 1997) та нашими даними про втомлення спортсмена, спостерігаються храктерні зміни кровообігу у ефекторному органі – для бігуна у нижніх кінцівках, разом з цим спостерігається асиметрія парних показників тонусу судин в області, яка досліджується. Особливо виражені ці зміни в пре- та посткапілярній частині судинного русла – артеріол та венул, тобто саме тих судин, які доставляють кров безпосередньо до капілярів, потім до тканин або збирають ії від тканин. 

Тонус цих судин під час втомлення може виражено зменшуватися. Разом з цим з’являються ознаки порушення венозного відтоку або венозного застою, що призводить до зменшення кровонаповнення судин стегна (Млаян Д.В., 1968; Орел В. Р., 1979; Ященко А. Г., 1997). 

Масаж нижніх кінцівок досить ефективно усуває такого роду гемодинамічні зрушення: уже на 3-5 хв. після припинення сеансу масажу кровонаповнення судин стегна збільшується, значно перевищуючи початковий рівень (Бірюков А.А., 1982; Вайцеховський С.М., 1985; Тюленков А.В., 1979). Основним механізмом спостережуваних гемодинамічних реакцій, які обумовлені впливом масажу, вважається механізм центральної нервової активації шляхом подразнення численних нервових закінчень, які знаходяться у зоні впливу масажу. Теоретично можна припустити і вплив інших механізмів, наприклад, гуморальних. Нами було проведене спеціальне дослідження значимості рефлекторної компоненти у спостережуваних гемодинамічних зрушеннях, які обумовлені впливом масажу. Нами показано, що під час проведення масажу однієї кінцівки гемодинамічні зрушення виявлялись на обох, що достовірно демонструє значення нервового механізму дії масажу. 

Проведене нами дослідження впливу вібромасажу показало, що він досить ефективний. Отримані нами дані узгоджуються з даними Бурових А. Н., 1973; Бірюкова А. А., 1977. 

Нами отримані переконливі дані, які свідчать про значний приріст швидкісно-силових якостей у бігунів, які проводили повторні сенанси масажу, у порівнянні з контрольною групою, яка знаходилася у тих же умовах тренувального процесу, але не отримувала масаж. 

 

 

Аналіз вітчизняної та зарубіжної літератури свідчить про те, що не зважаючи на численні дослідження до нашого часу недостатньо вивчено ефективність масажу стосовно різних видів спорту, не існує єдиного погляду на тривалість сеансу масажу та на кількість необхідних серій сеансів, а також на кумулятивність його дії. 

За характером зрушень периферійного кровообігу можна судити про адаптацію спортсмена до тренувальних навантажень, оцінювати стан функційної підготовленості. 

Розвиток процесу втомлення супроводжується появою виражених гемодинамічних зрушень кровообігу у нижніх кінцівках бігуна на середні дистанції; разом з цим спостерігається асиметрія кровонаповнення, тонусу артерій середнього діаметра, а також тонусу пре- та посткапілярів (артеріол та венул) ; виявляються ознаки порушення венозного відтоку. Такого роду гемодинамічні зрушення обумовлюють зменшення кровонаповнення судин нижніх кінцівок спортсмена. 

Під впливом масжу кінцівок спостерігається нормалізація тонусу артеріол та венул, незалежно від того, чи був він у початковому стані підвищеним або зниженим; нормалізується також венозний відтік; кровонаповнення судин у зоні дії масажу зростає. 

Аналіз отриманих даних свідчить про те, що максимум гемодинамічних зрушень, які обумовлені проведенням сеансу масажу, як правило, спостерігається на 5-10 хв. після закінчення сеансу масажу, збільшення кровонаповнення судин нижніх кінцівок після проведення 12 хв. масажу зберігається протягом 60-90 хв. 

Вібромасаж є досить ефективним впливом, який обумовлює нормалізацію тонусу артеріол та венул, зникнення ознак порушення венозного відтоку, кровонаповнення судин області, яка досліджується. 

Під час проведення одностороннього масажу спостерігаються виражені гемодинамічні зрушення у судинах м’язів обох кінцівок, що свідчить про рефлекторну природу зрушень, які спостерігаються. 

Серія відновлювальних масажів протягом двох тижнів, які проводились через 30-40 хв. після закінчення тренування, призводить до достовірного зростання спортивної працездатності бігуна на середні дистанції. Кумулятивний ефект позитивного впливу масажу зберігається протягом 1-2 тижнів після закінчення серії. 

Ручний та апаратний масаж здійснює більш виражений вплив на гемодинаміку у нижніх кінцівках бігуна у випадку гомеостатичних порушень кровообігу у початковому стані. 

Описані гемодинамічні зрушення, які обумовлені дією масажу, суттєво не залежать від спортивної спеціалізації піддослідного, ефективність дії більшою мірою корелює зі ступенем порушень гемодинаміки у початковому стані спортсмена. 

 

 

In the thesis there is substantiated the possibility due to character of peripheral circulation estimate the athlete's adaptation to the training loads; the arteriolar and venular tone normalization under the influence of the massage was shown; the correlative interrelations between the optimization of restoration under the influence of the massage and special workability of the middle-distance runners was revealed. 

Keywords: adaptation of the middle distance runners, massage, peripheral circulation, special workability.