Вплив шкідливих звичок на організм підлітка

 

 

До найбільш шкідливим звичкам відносяться куріння, алкоголізм, наркоманія. Всі вони впливають на здоров'я людини, ламають людські життя, долі. З ними треба боротися, хоча це й нелегко.

Вже в допісьменний період ми маємо свідчення того, що люди знали і використовували психоактивні хімічні речовини: алкоголь і рослини, споживання яких впливає на свідомість. Археологічні дослідження показали, що вже в 6400 р. до н. е. люди знали пиво і деякі інші алкогольні напої. Очевидно, процеси бродіння були відкриті випадково, виноградне вино з'явилося тільки в 4-3 століттях до н. е. Перше письмове свідоцтво використання інтоксикантів – розповідь про пияцтво листопада з Книги Буття. Використовувалися і різні рослини, що викликають фізіологічні і психічні зміни, зазвичай в релігійних обрядах або при проведенні медичних процедур. Приклад – використання на Близькому Сході в 5 тис. до н. е. «Злаку радості» (опіумного маку). Близько 2700 р. до н. е. в Китаї вже використовували коноплі (у вигляді настою, як чай) : імператор Шен Нунг наказував своїм підданим приймати її як ліки від подагри і неуважності. Люди кам'яного століття знали опіум, гашиш і кокаїн і використовували ці наркотики для зміни свідомості (в ході релігійних обрядів) і при підготовці до бою. На стінах похоронних комплексів індійців Центральної і Південної Америки є зображення людей, що жують листя коки (один із способів прийому кокаїну), що датуються серединою 3 тис. до нашої ери [23, 5].

Слово «алкоголізм» ввів в ужиток шведський лікар Гуссі в середині XIX століття. Але саме пияцтво існує не одне тисячоліття. Раніше воно не мало характеру масового поширення. У Древній Греції вживалося тільки сильно розбавлене вино (у пропорції три частини води і одна частина вина). Той, хто пив чисте вино, вважався п'яницею і піддавався вигнанню. Це було подією надзвичайним. У Стародавньому Римі вино не мали права пити чоловіки молодше 30 років [14].

Є точні відомості, коли стала відома горілка в Росії. У 1428 році (не на багато раніше, ніж тютюн прибув до Європи) горілку привезли в Росію з Генуї. Правда, як тільки у Росії познайомилися з її дією, ввезення горілки тут же був заборонений. Зрідка нею користувалися з лікувальною метою, причому дози, які призначаються лікарями, не перевищували ніколи пів-ложки.

Лише майже півтора століття тому, горілка стала поширюватися на Русі. Це було при Івані Грозному, за розпорядженням якого в Москві був відкритий перший «Царьов шинок». Втім, Грозний цар скоро схаменувся і заборонив пити горілку усім, за винятком своїх опричників. Тільки за Петра I горілка почала надходити в Росії у відкритий продаж [27, 46].

Наркотики знайомі людям вже декілька тисяч років. Їх споживали люди різних культур, в різних цілях: під час релігійних обрядів, для відновлення сил, для зміни свідомості, для зняття болю і неприємних відчуттів.

Потрібно мати на увазі, що факт використання наркотика в одній культурі не дає нам права припускати, що і в інших культурах в цей же самий час люди знали цей наркотик і вживали його. Як і зараз, у вживанні наркотиків людьми різних культур є і схожість і відмінності.

Протягом всієї історії контакти між далекими культурами відбувалися завдяки торгівлі і війнам. Наприклад, в результаті хрестових походів і подорожей Марко Поло європейці дізналися опіум і гашиш, широко поширені на Сході. Пізніше подорож європейців (головним чином англійців, французів, португальців та іспанців) до Америки принесли нові відкриття. Основні психоактивні речовини, привезені до Європи з Америки – кокаїн (з Південної Америки), різні галюциногени (з Центральної Америки) і тютюн (з Північної Америки). Як показали дослідження, між культурами відбувався двосторонній обмін. Батьківщина кавового дерева – Ефіопія. Європейці познайомилися з кавовим напоєм в 17 столітті, моряки завезли кавові зерна до Південної Америки, яка тепер є головним світовим виробником кави, у Чилі в 1545 році з'явилася коноплі [24, 11].

До початку 20 століття практично не існувало обмежень на виробництво і споживання наркотиків [24, 14]. Іноді робилися спроби скоротити або взагалі заборонити використання певних речовин, але вони були нетривалими і, як правило, невдалими. Наприклад, тютюн, кава і чай були спочатку зустрінуті Європою в багнети. Перший європеєць, закурили тютюн – супутник Колумба Родріго де Херес – після прибуття до Іспанії був поміщений у в'язницю, тому що влада вирішила, що в нього вселився диявол. Було кілька спроб оголосити поза законом каву та чай.

Відомі й випадки, коли держава не забороняло наркотики, а навпаки сприяло процвітанню торгівлі ними. Найкращий приклад – збройні конфлікти між Великобританією та Китаєм у середині 19 століття. Вони називаються опіумними війнами, тому що англійські торговці ввозили в Китай опіум [25, 7].

До середини 19 століття кілька мільйонів китайців пристрастилися до опіуму. У цей час Китай, безумовно, вийшов на перше місце в світі по споживанню опіуму, велика частина якого вирощувалася в Індії та переправлялася до країни англійцями. Китайський уряд прийняв безліч законів про контроль над імпортом опіуму, але жоден з них (включаючи повну заборону) не вплинув бажаного