Встановлення закономірностей мовної об’єктивації систем юридичних понять

Важливими у значеннях термінів СГ на позначення фахівця юридичної діяльності є семантичні компоненти "службовий", "суд", "справа", "фахівець". Терміни цієї СГ об"єднуються еквіполентними відношеннями, тоді як привативні опозиції й опозиції тотожності не характерні для них, що надає підстави робити висновок про рівноправність елементів групи.

Поширеними компонентами семантичної структури лексем на позначення суб"єкта злочину є семи "вчиняти" та "порушувати". Характерною особливістю цих одиниць (підбурювач, шантажист) є те, що вони вступають у привативні опозиції з термінами СГ на позначення злочинів. Це вказує на міжсистемні зв"язки у СГ. Члени цього типу опозицій, які утворились від гіперонімів, тобто гіпоніми, слугують прикладом найменувань осіб за родом занять.

Синонімічні (заарештованийарештований) та антонімічні кореляції (обвинувачобвинувачений) як одні з видів системних зв"язків одиниць на позначення учасника правового та судового процесу створюють основу структури СГ. Наявність синонімів свідчить про становлення мовних засобів, які використовуються на позначення особи у цивільно- та кримінально-процесуальному кодексах та процес відбору найпридатніших одиниць для відображення відповідних правових понять у мові.

Аналіз показав, що одиниці СГ загальноюридичних термінів (79 лексем) мають особливе значення у розкритті ключових понять права української мови. Ядром досліджуваної СГ, яке є джерелом збереження найістотнішої інформації групи, слугують термінологічні одиниці найскладнішої семантичної структури закон, право, конституція, які належать до основних термінів юриспруденції. Одиниці СГ розподіляються на три підгрупи з окремими ядерними лексемами. Основними семантичними компонентами, важливими для формування СГ, виступають семи: "право", "обов"язок", "держава". Навколо ядерних одиниць розташовані периферійні терміни, які мають мало спільних компонентів і позначають спеціалізовані поняття. Між периферійними лексичними одиницями СГ переважно фіксуються еквіполентні опозиції (законодавствозаконодавча влада), спостерігаються відношення протилежності (натуралізаціяденатуралізація).

Специфіка відображення поняття "злочин" в українській мові полягає у представленні цього поняття у кількох семантичних групах: 1) лексем, що маніфестують протиправну злочинну дію (49 одиниць) та одиниць, які характеризують психічний стан особи та її ставлення до вчиненого злочину (24 одиниці); 2) термінів на позначення покарання (24 лексеми). У підгрупі термінів на позначення ставлення до злочину поширеними є семантичні компоненти "стан", "усвідомлювати", "бездіяльність", "відповідальність". Компонент "стан" виступає інтегративним в еквіполентних опозиціях між термінами (підсудність, караність, винність, неосудність), якими маніфестується семантика стану особи за вихідним словом: одиниця підсудність трактується як "стан за значенням підсудний". Абстрактні іменники групи тлумачаться за використанням термінів семантичної групи одиниць на позначення суб"єкта злочину, що підтверджує взаємозв"язок СГ у межах терміносистеми.

Компоненти "відповідальність", "покарання" займають провідне місце у семантичній структурі СГ на позначення заходів юридичного впливу на осіб, що порушують правові норми суспільства. Помічено, що системність елементів семантичної групи забезпечується еквіполентними опозиціями, релевантними є опозиції тотожності (арештовуватизаарештовувати) та антонімічні відношення (арештовуватиамністувати). 

Семантична група на позначення злочинного діяння репрезентована одиницями, які виражають поняття різного виду протиправних дій, що караються законом (убивство). Семантичні компоненти "злочин", "порушення", "протиправний" є основними у структурі значень елементів СГ. Ядро групи представлене одиницею злочин, яка актуалізує у СГ найзагальнішу семантику і вживається у тлумаченні багатьох лексичних одиниць (грабіж, диверсія). 

Вербалізація поняття "судочинство" в юридичній терміносистемі української мови відбувається у семантичній групі термінів, що розкривають семантику понять кримінального та цивільного процесуального права і утворюється 110 лексичними одиницями. До ядерних термінів належать такі елементи СГ, як суд, процес, справа, позов, семантичні компоненти яких найповніше характеризують аналізоване поняття "судочинство". Семантична структура ядерних одиниць вміщує найбільшу кількість інтегративних компонентів для конституентів СГ, решта одиниць складають її периферію. Поширеність сем ядерних одиниць ("судовий", "справа", "розгляд") забезпечує розгалужену структуру СГ. Найпоширенішим типом словесної опозиції (між 86% одиниць СГ) виступає еквіполентна опозиція. Системність одиниць на позначення поняття "судочинство" підтверджена опозиціями тотожності, до якої, наприклад, входять юридичні терміни віддавати під судпритягати до суду. Синонімія елементів СГ представлена ідеографічними синонімами: обвинувачуватизвинувачувати; мовними дублетами: свідчитипосвідчити. Термінам СГ притаманна диференціація за частинами мови: протестопротестувати. Лексеми на позначення понять судового процесу тісно переплітаються з термінами на позначення суб"єкта права. Про це свідчить фіксація сем "підсудний", "свідок", "винний", "обвинувачений", які реалізуються в лексемах обох груп.

До центра СГ на позначення юридичного документа (34 лексеми) належить одиниця документ, семи якої об"єднують лексеми групи. Домінантний характер виявляють семантичні компоненти "посвідчувати", "факт", "підтверджувати", "право", "особа". Найчастотніша сема СГ – "документ", яка фіксується у 82% термінів СГ. Важливим у структурі цієї СГ є те, що фіксується зв"язок з СГ термінів на позначення загальноюридичних понять (законопроект, паспорт), понять судочинства (обвинувачення): диференційні семи периферійних термінів цих груп перетинаються.

Аналіз словесних опозицій у семантичному полі українських юридичних термінів розкриває спектр семантичних парадигматичних зв"язків, які існують між термінами. Застосування компонентного аналізу у дослідженні юридичної терміносистеми виявило особливості відображення реалій об"єктивної дійсності, оскільки мова віддзеркалює навколишній світ,