Вуличне освітлення як складова модернізації міст України (ХІХ – початок ХХ ст.)

Зовнішнє освітлення – один із важливих елементів благоустрою міст. У Російській імперії стаціонарні вуличні ліхтарі з’явилися на початку ХУШ ст. В Україні першими в організації освітлення вулиць були Харків, Одеса, Київ та Чернігів. Пізніше Катеринослав став відомий тим, що у цьому місті (єдиному серед губернських центрів) при освітленні громадського простору відмовилися від гасу. Загалом на початку XX ст. переважна більшість міських поселень російської частини України у темну пору доби освітлювалися.

Як джерела штучного світла спочатку використовували свічки, жир та олію, на зміну яким згодом прийшли гас, газ, електричний струм. Освітлювали міста, зазвичай, упродовж неповного року. Ліхтарі працювали за спеціальним графіком, розробленим з огляду на захід і схід сонця, а також фази Місяця. Обслуговували вуличні світильники наймані ліхтарники. Зовнішнім освітленням завідувала поліція.

Освітлення стало одним із перших модернізаційних заходів щодо впорядкування міського простору. З’явившись на вулицях міст, воно виконувало не лише утилітарну функцію, а й набуло глибокого символічного змісту, ставши предметом гордості для мешканців, уособленням добробуту та кращого життя.

Ключові слова: модернізація, місто, самоврядування, вуличний простір, освітлення, ліхтар.

V. V. Shevchenko Candidate of Historical Sciences (Ph. D. in History), Senior Research Fellow, Department of the History of Ukraine ХІХ – early ХХ century, Institute of History of Ukraine NAS of Ukraine

(Kyiv, Ukraine), shev_valy@ukr. net

STREET LIGHTING AS A COMPONENT OF MODERNIZATION OF THE UKRAINE’S TOWNS (XIX – EARLY XX CENTURY)

External lighting has been and remains one of the important elements of the improvement of the city. The regular streetlights appeared in the Russian Empire in the early eighteenth century. In Ukraine, the first in the organization of street lighting were Kharkiv, Odesa, Kyiv and Chernihiv. Later, Katerynoslav became famous for the fact that in it (the only one among the provincial cities), kerosene was not used for illumination of public space. In general, the vast majority of Ukrainian urban settlements were lit at nighttime at the early of the XX century.

As a source of artificial light originally used candles, animal fat and oil, which later was replaced by kerosene, gas and electricity. Cities were lit, usually during part of the year. The flashlights were used according to a special schedule, considering the sunrise and sunset, as well as the phases of the moon. Lamplighters were engaged in servicing street lamps. The police headed the external lighting, because its main task was to maintain peace and order. And as the street lighting function is primarily to ensure the safety of people in the dark hours of the day, it is subordinated to the same public authority.

Lighting was one of the first modernization measures for the improvement of urban space. It performed not only a utilitarian function, but also acquired a profound symbolic meaning. It became a subject of pride, a personification of well-being and a better life for the townspeople.

Keywords: modernization, town, self-government, street space, street lighting, street lamp.

 

В історії міст української частини Російської імперії дев’ятнадцяте століття, а особливо друга його половина, стало добою важливих трансформацій, що були пов’язані з проведенням ліберальних реформ. Саме в той період відбувалися суттєві зміни у життєдіяльності багатьох населених пунктів та формувалося кардинально нове міське середовище. Розпочалися перетворення й у сфері благоустрою, вагомою складовою чого стало освітлення вулиць і площ. Поряд із брукуванням це були одні з перших модернізаційних заходів щодо впорядкування міського простору.

Останнім часом як у зарубіжній, так і у вітчизняній історіографії спостерігається зростання інтересу до урбаністичних студій. Зокрема серед зацікавлень фахівців є й заявлена тема. Її розглядають у контексті вивчення історії міст (переважно в регіональному зрізі) 1, науки і техніки , місто-   будування й архітектури2 . Проте наявний науковий доробок характеризується фрагментарністю представленої інформації, і є недостатнім для формування комплексного уявлення про стан освітлення в міських поселеннях українських губерній та його роль у модернізаційних процесах. Вирішенню цих завдань і присвячене наше дослідження. Зауважимо, що описуючи штучне освітлення міста як відокремлене від приватного спеціально організоване владою впорядкування вуличного простору, ми послуговуємося поняттями “вуличне освітлення”, “зовнішнє освітлення”, “громадське освітлення”, використовуючи їх у тексті як тотожні.

У Західній Європі заходи з освітлення міст упроваджували ще з ХУ ст. Натомість міста Російської імперії з настанням ночі поринали в темряву. Так тривало до початку ХУІІІ ст. Стаціонарні вуличні ліхтарі вперше з’явилися в Петербурзі. Відповідно до указу Петра І їх улаштування та обслуговування було доручено поліції на чолі з генерал-поліцмейстером А. Девієром. У 1720 р. виготовлено кілька перших скляних ліхтарів, за зразком яких у 1723 р. на центральних вулицях міста встановлено та запалено 595 світильників. Сім років по тому указом Сенату було запроваджено зовнішнє освітлення Москви.

В українських губерніях лідируючі позиції в організації освітлення вулиць займав Харків. У 1791 р. керівник Харківського намісництва Ф. Кишенський наказав міській думі виділити кошти на виготовлення 100 вуличних ліхтарів, з яких 66 було встановлено вже наступного року. На 1796 р. їх налічувалося