Виховна робота: методологія, організація і методика

 

Для проведення ефективної профілактичної бесіди з військовослужбовцем рекомендується:

• ставити лише ті запитання, які дозволяють краще вияснити індивідуальні психологічні особливості воїна;
• кожне запитання формулювати так, щоб воно було зрозумілим воїну, не спонукало його до односкладової або двоскладової відповіді;
• уникати запитань, які можуть поставити воїна у скрутне становище та викликати у нього негативний психологічний настрій по відношенню до самої бесіди;
• більше задавати побічних запитань, не допускати некоректності та нетактовності;
• по можливості не вести в ході бесіди будь-яких нотаток;
• домагатися, щоб воїн бачив у співрозмовнику не просто начальника, а турботливого старшого товариша, який проявляє неудавану зацікавленість до його життя, думок, переживань;
• не вести розмову квапливо або в розпаленому стані;
• після бесіди уважно проаналізувати її результати і зробити відповідні нотатки у педагогічному щоденнику.

 

Напрямки роботи:

(по діагностиці)

• аналіз структури підрозділу;
• вивчення особистісних особливостей воїна;
• вивчення і регуляція взаємовідношень в колективі;
• (по профілактиці)
• вплив на мікрогрупи у військових колективах;
• організація протидії негативним явищам;
• турбота про побут, здоров’я військовослужбовців;
• своєчасне вирішення соціально-побутових проблем військовослужбовців.

 

Способи отримання інформації:

(по діагностиці)

• спостереження;
• результати соціально-психологічних опитувань;
• аналіз документів;
• індивідуальна бесіда;
• доповіді командирів відділень (екіпажів, обслуг), взводів, рот (батарей);

(по профілактиці)

• зустрічі з батьками;
• листи рідних, близьких, друзів;
• бесіди з активом, медпрацівниками, товаришами по службі;
• матеріали судів.

Форми роботи:

• індивідуально-виховна бесіда;
• загальні збори військовослужбовців;
• наставництво;
• робота навколо вироків військових судів;
• робота за сержантами (індивідуальні і колективні бесіди, наради, збори, обмін досвідом, інструктажі, заслуховування та багато інших);
• робота з батьками (бесіди, листування тощо);
• ЗМІ, наочна агітація, стінний друк;
• використання кінофільмів, телепередач по правовій тематиці;
• правові інформації, зустрічі з юристами, організація роботи куточків правових знань;
• психологічні дослідження.

 

При проведенні методичного заняття доцільно організувати:

• виступ з доповіддю або повідомленням (наприклад, “Аналіз роботи та особиста взірцевість сержантів в підтриманні статутного порядку і зміцненні військової дисципліни за минулий місяць та задачах на наступний місяць”);
• обмін досвідом сержантів (по питанням згуртування особового складу, запобігання нестатутних взаємовідносин, ведення дисциплінарної практики тощо);
• виступ по формам і методам роботи сержантів (наприклад, профілактиці найбільш характерних порушень дисципліни в даному підрозділі за даний період);
• правову інформацію з роз’ясненням вимог відповідних законів щодо кримінальної відповідальності;
• практичне заняття (наприклад, по формам і методам підтримки статутного внутрішнього порядку в підрозділі, виконання розпорядку дня, підготовки особового складу до несення служби в наряді тощо).

 

У практичній діяльності офіцера питання кофліктології повинні займати належне місце, він повинен глибоко розуміти сутність конфліктів, їх соціально-психологічну природу, організаційні, психологічні й педагогічні причини виникнення, динаміку розвитку та залагодження, вміти класифікувати й прогнозувати їхні ознаки.

Конфлікт являє собою протиріччя, що складно розв'язується та яке супроводжується гострими емоційними переживаннями. Соціальні психологи виділяють два різновиди конфлікту: внутрішньоособистісний та міжособистісний. Внутрішньоособистісний конфлікт являє собою зіткнення рівних за силою, але протилежних за напрямком інтересів, потреб, потягів в одній особистості.

Міжособистісний конфлікт це ситуація, де дійові особи переслідують несумісні цілі та реалізують протилежні цінності або одночасно прагнуть досягнення такої мети, якої може досягнути тільки одна із сторін. Причин для конфліктів може бути багато. Але у всіх випадках є одна особливість – воїн вступає у конфлікт за ситуації для нього значущої, коли він не вбачає іншої можливості змінити цю ситуацію. Офіцеру доводиться розв'язувати міжособистісні конфлікти, які стосуються двох або кількох осіб. Конфлікти між індивідом та колективом, між начальником та підлеглим тощо. Отже, йому необхідно добре знати класифікацію міжособистісних конфліктів та їхніх причин.

В основному всі міжособистісні конфлікти розподіляються на ділові та емоційні.

Діловий конфлікт має місце у процесі виконання службових обов'язків, коли деякі воїни не якісно виконують свої посадові обов'язки, покладають їх виконання на інших військовослужбовців тощо.

Емоційні конфлікти характеризуються тим, що вони виникають у галузі міжособистісних відносин через слабке виховання окремих воїнів, їхню психологічну несумісність. У зв'язку з тим, що причини таких конфліктів криються у особистісних якостях учасників цих конфліктів, їх складно контролювати та виявляти причини. Такі конфлікти офіцери повинні швидко локалізувати і застосовувати заходи для примирення протиборствуючих сторін. У протилежному випадку вони призводять до тяжких наслідків.

Виділяють два види мотивації конфліктів: позитивний і негативний. Конфлікт мотивований позитивно тоді, коли він спрямований на затвердження істини та усунення недоліків життєдіяльності військового колективу, на об'єктивне розв'язання проблем, існуючих як в офіційній, так і в неофіційній сфері взаємовідносин між військовослужбовцями. До негативно-мотиваційних конфліктів належать також конфлікти, які вносять розбрат у структуру управління підрозділом, погіршують якість бойової та гуманітарної підготовки, створюють умови для здійснення різноманітних вчинків тощо.

За обсягом конфлікти вирізняють широкі, які стосуються інтересів великих груп військовослужбовців, та локальні, що не виходять за межі інтересів конфліктуючих сторін. За керівництвом: керовані (регульовані) та некеровані (нерегульовані).

За часом протікання конфлікти роздітяють на короткострокові (вони можуть мати вибуховий характер), довгострокові, разові та повторні.

За