Використання фольклорних творів як засобу розвитку мовлення у дошкільників

Прямою доріжкою, топ – топ – топ,

Нумо, веселіше, топ – топ – топ,

Ось, як ми вміємо, топ – топ – топ!

За допомогою таких потішек малюки налаштовуються на заняття.

Головне, я вважаю, що вихователь при ознайомленні вихованців з різними фольклорними жанрами, повинен враховувати необхідність привнести елементи артистичності, індивідуальності у виконанні народних творів. Тоді заняття будуть проходити, як яскраве спілкування з дитиною, на очах якої розігрується барвисте дійство: звірі розмовляють людськими голосами, співають, грають. Настрій вигадливості, пустотливих веселощів, а іноді навіть пустощів – і є перевагою таких занять.

Якщо завдання по ознайомленню дітей з малими формами фольклору вирішувати тільки на заняттях, то неможливо домогтися поставлених цілей і завдань. Тому малі фольклорні форми я включаю і в спільну діяльність з дітьми (режимні моменти, ігри, спостереження, працю, індивідуальну роботу і рухову активність) і самостійну діяльність дошкільнят.

Не секрет, що особливе значення потішки, пісеньки представляють в перші дні життя малюка в дитячому закладі. Маленька дитина в період адаптації сумує за домівкою, мамою, не здатна до спілкування з однолітками і, тому, знаходиться в пригніченому стані. Потішка, забавлянка допомагає встановити перший контакт між вихователем і малюком. Вчасно озвучена потешки, забавлянки, пісенька здатна погасити в дитині негативні емоції, відволіктися і заспокоїться.

Такі потішки, як:

Горошок, бобошок, квасолька, бараболька (перебирають пальчики на ручках дитини від найменшого).

А ти, старий бобище, фур-р-р за плотише! (беруться за великий пальчик і трясуть його).

А також «Ладки, дадоньки, ладусі» або «Сорока – ворона» допомагають налагодити емоційний контакт між вихователем і малюком. Дитина відволікається від своїх переживань, заспокоюється. А в її очах «загоряється» вогник цікавості: «Що ж буде далі?».

Розучені тексти пісень я озвучую відповідною інтонацією: колискову вимовляю співуче, лагідно, неголосно, веселу забавку – задерикувато, з гумором, з посмішкою.

Реакція дошкільнят на потішки неоднакова. Одна дитина заспокоюється при читанні потішок про «Сороку-ворону». Іншого можна захопити потішкою про мишку:

Малювала зранку мишка

Три цукерки, два горішка,

А в обід в куточку сіла

І смачний малюнок з'їла.

Або:

Заєць спати захотів,

Сам ліжечко постелив,

Сам зробив собі подушку,

Примостив її під вушко.

Тільки дуже довге вушко -

Все звисає із подушки.

Або:

Ой, чук-чук, наловив дід щук,

А бабуся карася

Сіла та й надулася.

Потім юшки наварила,

малих діток пригостила.

У спілкуванні з кожною дитиною необхідний індивідуальний підхід. Щоб створити радісний настрій необхідно враховувати індивідуальні особливості малюка.

За допомогою потішок у дошкільнят легше виробити звичку дотримуватися культурно-гігієнічних навичок: мити руки, розчісувати волосся, користуватися носовичком. Коли дитина тільки-но починає щось пізнавати, потішка залучає її в світ нового, цікавого, незнайомого. Більш ефективний спосіб привчання заснований на позитивних емоціях, які виникають при неодноразовому повторенні потішок. Привчаючи дітей регулярно мити руки, я використовую потішки:

Ой, лади, лади, лади,

Не боюся я води,

Чисто умиваюся,

Мамі усміхаюся.

В адаптаційний період дуже важлива правильна організація харчування. Створювати позитивний емоційний фон під час прийому їжі мені допомагають гри з примовками, наприклад:

На плиті зварилася каша,

Де велика ложка наша?,

Або:

Ой, ту-ту, ай, ту-ту,

Вари кашку круту,

Підливай молочка,

Нагодуй козачка.

Мої вихованці намагаються, щоб і у них тарілочка посміхалася. Коли їм це вдається, вони радіють.

Ось, як діти тримають ложку,

Набирають потрошку.

Кофтинки та скатерті не заливають,

Ротик серветкою витирають».

Ця потішка допомагає мені виховувати у дітей навички користування серветкою під час їжі

Не всі мої вихованці охоче лягають спати. Деякі відчувають почуття тривоги, сумуючи за мамою. Це не рідкість в перші дні перебування дитини в групі.

Тут в нагоді стануть колискові, навіть не заспівана, а просто прочитана, вона заспокоїть дитину:

Ай ну, котику, котино,

Засни, мала дитино.

Засни, засни, задрімай,

Та нічого не думай.

Організовуючи спостереження з дітьми, я використовую потішки та заклички, які допомагають цілеспрямовано спостерігати за явищами природи. Так, наприклад, виглянуло сонечко, і я не втрачаючи ні хвилини, кличу дітей помилуватися променями сонця і засуджую:

Вийди, вийди, сонечко

На дідове полечко,

На бабине зіллячко,

На наше подвір'ячко.

На весняні квіточки,

На маленькі діточки,

Там вони граються,

Тебе дожидаються.

Потрапив на стіну сонячний промінь, і я відразу розповідаю дошкільнятам віршика про сонячного зайчика:

Зайчик сонячний в кімнаті,

Розстрибався не на жарт,

То на шафі, то на кріслі,

То на стелю він забравсь

Мої вихованці, навіть ті хто мовчали в перші дні, зараз виявляють активність і широко використовують в своєму мовленні потішки, забавлянки, маленькі віршики. Наприклад, якщо хтось із дітей впав або вдарився, втішають один одного:

Цить, не плач,

Спечу тобі калач,

Медом помажу,

Тобі покажу.

В ході занять з дітьми використовую наочні засоби (іграшки, картинки,