Використання фольклорних творів як засобу розвитку мовлення у дошкільників

Одним з головних прийомів наочності є прийом інсценування твору. Інсценування у поєднанні з читанням допомагає дитині краще зрозуміти зміст твору, одночасно задіяти зоровий та слуховий аналізатори. Якщо на початку року малюки були лише глядачами таких дійств, то вже на кінець року вони самостійно «грали в театр» і складали прості речення.

Окрім потішок, примовок, що розвивають дрібну моторику і руку малюків, я навчаю їх, також застосовуючи дитячий фольклор, імітаційним виразним рухам. Наприклад, пропоную дітям показати, як незграбно ходить ведмідь, стрибає зайчик, м'яко крадеться лисиця, топає бичок, скаче і буцається козел, обережно ходить котик, як музики грають на різних музичних інструментах (балалайці, дудочці) тощо. Сукупність руху тіла і органів мови сприяє зняттю напруги, учить дотриманню мовних пауз, допомагає позбавитися від монотонності мови, нормалізує її темп і формує правильну вимову.

Викликають інтерес у дітей твори, в яких є звуконаслідування голосам тварин і описуються їх звички («Іде коза рогата», «Кицю, кицю – няв!», «Пташко маленька»). У таких потішках малята уловлюють гуманне відношення до всього живого, навчаються любити природу, піклуватися про тваринок.

Прислів'я і приказки, загадки, жарти, скоромовки, чистомовки виключно сприятливий матеріал для роботи над автоматизацією поставлених звуків. Вони служать зразком стислості і глибини думки; їх структура завжди ясна, виразна, а лексика різнобічна і образна. Співучість, мелодійність, чітко виражений ритм творів фольклору виховують естетичне відчуття, будять уяву.

Звуковимова залежить від правильного дихання. Мовне дихання дітей раннього віку, як і їх мовний апарат відрізняється від дихання дорослих. У дітей невеликий об’єм легенів, слабкі дихальні м’язи, мовне дихання неглибоке, часте, вдих поривчастий. Для того щоб вимовляння звуків «с», «з», «ш», «ж», «р» не ставало проблемою, я проводжу з дітьми вправи на розвиток мовного дихання: «Піддування сніжинки (кульбабки) «, «Дмухання на папірець», «Надування бульбашок», «Дми на метелика (хмарку) « тощо.

На третьому році життя дитини відбувається істотний перелом в її стосунках з тим, що оточує, обумовлений зростанням можливостей самої дитини і усвідомлення себе як самостійної істоти. Діти намагаються діяти, як дорослі, але потребують оцінок, які старші дають їх діяльності, вчинкам. Малюк отримує нові враження, що є необхідною умовою її психічного розвитку. Заклички і примовки допомагають знайомити дітей з навколишнім світом. Вони народжені вірою у всемогутні сили природи і покликані спожити магію слова для того, щоб викликати благодійний вплив природних стихій або попередити їх пагубну силу.

Відбираючи твори для ігор-занять з дітьми, я завжди враховую, щоб вони відображали всі сторони життя людини, розвитку взаємин з навколишньою дійсністю, спілкування з дорослим. На фольклорно-ігрових заняттях прагну використовувати прийом дієвої співучасті дітей, залучення дітей до пошукової діяльності, самостійності, розвивати їх фантазію. Вважаю, необхідно задовольнити потребу дітей у спілкуванні з дорослими і дітьми через предметно-ігрову діяльність. Це допомагає дітям проявити мовну і рухову активність.

Досвід показує, що цілеспрямоване і систематичне використання малих форм фольклору створює необхідні основи для опанування різних видів діяльності (ліплення, малювання, конструювання, фізичний і музичний розвиток), допомагає опанувати первинні навики самостійної художньої діяльності. У своїй роботі я використовую певну систему занять, ігор і вправ з поступовим ускладненням. Результатом моєї роботи є позитивні емоції, веселий, бадьорий настрій моїх вихованців, який допомагає опанувати рідну мову, розвиває пам'ять, уяву, мислення, дає можливість побігати, пострибати, тобто всебічно розвивати особистість дитини.

Досягти значних успіхів неможливо без дієвої допомоги батьків. Ще у XVIII ст. В. Гумбольт стверджував, що мова у формі генетичного коду існує у клітинах людського мозку і передається як генний спадок від батьків до дітей [17}. У перші роки життя дитина майже весь час знаходиться в оточенні найближчих людей, і лише в спільній роботі з батьками можна розвинути інтерес і любов до багатства і краси всього, що її оточує, до народного мистецтва. Тому, я веду роботу з батьками: проводжу бесіди, консультації, надаю поради та рекомендації щодо прилучення дітей до глибоких джерел української мови, за допомогою матеріалу, розміщеного в папках – пересувках пояснюю їм цінність народного фольклору для виховання дітей; знайомлю з потішками, колисковими пісеньками, адже багато батьків не пам'ятають їх змісту.

 

 

Фольклор, використання його різноманітних жанрів є ефективним засобом та важливим чинником успішного навчання дітей українського мовлення. Колискові пісні, пестушки, мирилки, забавлянки, утішки, безкінечні казочки збагачують словник новими поняттями, граматичними конструкціями, виховують інтерес і любов до рідного слова. Фольклор відіграє важливу роль в ознайомленні дітей з навколишнім світом та допомагає сформувати національно свідому особистість.

Після здійснення цілеспрямованої роботи з дітьми можна стверджувати, що мовлення дітей покращилось.

Використання в практиці роботи з дітьми раннього віку малих форм фольклору є одним з ефективних способів сприяння розвитку мовлення, логічного мислення, пам’яті у дітей. Різні жанри дитячого фольклору допомагають мені в доступній формі ознайомити дітей з навколишнім середовищем, ввести їх у доросле життя, збагатити словник образними виразами та поетичними рядками, сприяють виробленню дикції та інтонаційної виразності, позитивно впливають на емоційний стан та настрій дітей.

Колискові пісні, потішки, пестушки, забавлянки, скоромовки тощо невідривні від виховання, і відіграють важливу роль у передачі знань про навколишню дійсність, у формуванні дитини як національно свідомої особистості з високими духовно-моральними та естетичними якостями, зокрема, в її розвитку рідного мовлення. Вони вражають різноманітністю та своєрідністю будови, широким використанням фонетичних, лексико-семантичних, словотвірних засобів мовної виразності, актуалізуючи неоціненну доцільність використання дитячого фольклору в роботі з дітьми.

Цей вид роботи повністю відповідає особистісно-орієнтованій моделі навчання, за якої враховуються індивідуальні особливості дитини, допомагає вихователю встановити з вихованцями оптимальні – партнерські стосунки, створити атмосферу емоційної довіри та розкутості.

І не забуваймо, що дитина – це цілий світ: величезний, дивовижний, прекрасний. А тому її мова й спілкування з людьми можуть і повинні стати прекрасними.

 

 

Богуш А. М. Теорія і методика розвитку мовлення дітей раннього віку. – К. : Видавничий дім «Слово», 2009. – 344 с.

Богуш А. М. Українське народознавство в дошкільному закладі. – К. : Вища

шк., 2002. – 407 с.

Гавриш Н. Художнє слово і дитяче мовлення. – К. – 2005. – 128 с.

Закон України про дошкільну освіту від 11. 07. 2001 №49.

Конвенція про права дитини від 27. 02. 1991 №789-ХІІ.

Котляревський І. П. Енеїді. Наталка Полтавка. – Харків. – 2011. – 154 с.

Кучерява Н. В. Лев Толстой про гуманізацію наук. – Педагогіка. – 2004. – №3.

Машовець М. Не позбавляй найціннішого! Колискова в житті дитини //

Дошкільне виховання. – 2005. – №3. – С. 18 – 19.

Руснак І. Є. Український фольклор. – К. : ВЦ «Академія». – 2010. – 304 с.

Стельмахович М. Г. Григорій Сковорода і народна педагогіка // Початкова

школа. – 1996. – №1. – С. 46-50.

Стельмахович М. Г. До джерел історії педагогіки // Освіта. – 2002. – №1. -

С. 112-132.

Сухомлинский В. А. Избранные педагогические сочинения в 3 томах. – М. :

Педагогика. – 1980. – 374 с. – Т. 2. – С. 196.

Ушинский К. Д. Избранные педагогические сочинения в 2 томах. – М. :

Педагогика. – 1974. – Т. 2. – С. 31-32.