Виробничий облік як єдиний процес обліку витрат і калькулювання

- формою;

- ступенем готовності;

- конструкторською та технологічною складністю.

За формою продукцію поділяють на таку, яка має уречевлену форму (виріб), форму результату роботи (ремонт), або форму послуги (перевезення вантажу).

За ступенем готовності розрізняють продукцію готову, неготову -незавершене виробництво (не укомплектовану).

За конструкторською та технологічною складністю продукцію поділяють на просту і складну.

Готовою вважають продукцію, яка повністю відповідає стандартам, технічним, договірним або іншим умовам, прийнята із виробництва на склад, а в окремих випадках коли на неї складено сертифікат або інший документ про якість.

Продукцію можна вважати з точки зору даного виробництва не готовою, однак придатною для промислового споживання. Наприклад, чавун є готовою продукцією для чавуноваріння, проте він є напівфабрикатом для сталеваріння. Тому, при побудові обліку виробничого процесу, потрібно чітко розмежовувати такі поняття, як готовий продукт та напівфабрикат (напівпродукт).

Готова продукція може бути основною, побічною, супутньою.

Основною вважають продукцію, заради виготовлення якої організований даний процес виробництва. Побічна продукція виготовляється спільно з основною в одному технологічному процесі із однієї вихідної сировини і має незначну ціну реалізації. Супутніми є продукти, які обов’язково з’являються в процесі виробництва основної продукції і мають значну ціну реалізації.

Крім продукції у виробничому процесі з’являються й інші елементи речового характеру: відходи, брак тощо. Це потребує з’ясування уречевленого результату виробничого процесу для побудови його бухгалтерського обліку.

Треба зазначити, що на побудову обліку виробничого процесу впливає також оцінка продукції. Залежно від того, для чого потрібна оцінка, продукцію вимірюють у фактичній і плановій собівартості. Обліковою вартістю можуть слугувати також ціни реалізації - роздрібні, договірні, оптові.

 

 

Об’єктом обліку витрат П(С)БО 16 "Витрати" називає продукцію, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов’язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

Більшість підприємств є складним комплексом виробництв з різними об’єктами обліку виробничих витрат. Наприклад, на хімічному заводі, що виготовляє реактиви, облік витрат по основній продукції може бути організований за технологічними процесами або стадіями. При виробництві бромистого заліза виділяються наступні стадії: отримання та підготовка рапи (бурових вод); вибір розчину бром-заліза; виготовлення твердого бром-заліза. Облік замовлених хімічних реактивів може бути організований за окремими замовленнями. Разом з тим, витрати по фасуванню, упаковці хімреактивів і препаратів узагальнюються в одну групу і розподіляються пропорційно до планової собівартості. Таким чином, в цих умовах явно виражені щонайменше три типи об’єктів обліку витрат, які відповідно визначають відмінності в методах обліку.

Аналогічна ситуація має місце і на підприємствах інших галузей. В масовому і багатосерійному машинобудуванні найчастіше витрати заготівельних цехів обліковуються по виробництвах, витрати на виготовлення основної продукції - по групах виробів, дослідного виробництва, разових робіт - за замовленнями.

 Об’єктом облік виробничих витрат ми будемо вважати початкову одиницю, в розрізі якої ведеться аналітичний облік витрат виробництва.

Відмінності в умовах виробництва підприємств різних галузей визначають наявність варіантів в організації аналітичного обліку, які можна умовно назвати постатейними, постатейно-напівфабрикатними і напівфабрикатними. Постатейний варіант передбачає облік витрат за відповідними калькуляційними статтями, затвердженими для даної галузі галузевими інструкціями. При постатейно-напівфабрикатному варіанті витрати частини заготівельних цехів ряду машинобудівних підприємств можуть включатися до собівартості виготовленої продукції комплексною статтею "Напівфабрикати власного виробництва". Напівфабрикатний варіант передбачає ведення обліку за статтями з послідовним включенням витрат попередніх стадій обробки до наступних за статтею "Напівфабрикати власного виробництва". В літературі перший варіант частіше всього називається безнапівфабрикатним, а третій - напівфабрикатним.

З поняттям об’єкту обліку витрат тісно пов’язане поняття методу обліку витрат. Методи обліку виробничих витрат умовно можна поділити на дві групи: а) ті, що базуються на обліку витрат по виробу, його частині або групах виробів; б) ті, що базуються на обліку витрат за технологічними процесами. До першої групи відносяться методи обліку витрат по деталях, вузлах, виробах, групах виробів або замовленнях. У другому випадку облік витрат ведеться по операціях, стадіях, технологічних процесах або по виробництву в цілому.

Поняття методу обліку витрат в економічній літературі найчастіше розглядається у нерозривному взаємозв’язку із способами обчислення собівартості продукції, оскільки кінцевою метою виробничого обліку є калькулювання собівартості продукції, що випускається.

Таким чином, під методом обліку витрат та калькулювання, розуміють сукупність способів аналітичного обліку витрат на виробництво за калькуляційними об’єктами і прийомами розрахунку собівартості калькуляційних одиниць.

Виробництво будь-якого виробу - це сукупність технологічних процесів та енергетичних, ремонтно-відновлювальних, транспортних і складських операцій. На підприємствах може бути декілька виробництв. Так, наприклад, текстильний комбінат складається з прядильного, ткацького, крутильно-ниткового, фарбувально-обробного виробництва; шовковий комбінат – з кокономоткового, шовкопрядильного, шовкокрутильного, шовкоткацького, фарбувально-обробного. Існують доменне, прокатне, коксохімічне, ковальне, штапельне виробництво тощо.

Кожне виробництво включає один або декілька технологічних процесів, які зводяться до послідовної обробки вихідної сировини або матеріалу. Технологічний процес складається з окремих технологічних операцій -послідовних етапів обробки, що виконуються робітниками або групою робітників на одному робочому місці, машині, автоматі і т.д. Ряд таких операцій, пов’язаних між собою безперервним виготовленням продукції, послідовним розміщенням устаткування, об’єднується в стадії. Таким чином, виготовлення кожного продукту вкладається в схему:

операція → стадія →