Виробничий облік як єдиний процес обліку витрат і калькулювання

 

В основі побудови системи - різні способи накопичення витрат на стадії придбання ресурсів, формування запасів і їх використання. Витрати, відповідно, в розрізі кожного виробничого фактору і кожної фази господарського циклу.

Облік дає інформацію про необхідність витрат, пов’язаних із застосуванням тих або інших управлінських рішень по накопиченню ресурсів, ступеню їх використання, по зміні обсягів виробництва, асортименту продукції, по підготовці і експлуатації устаткування, підвищенню продуктивності устаткування та інших виробничих факторів. Такий підхід не допускає включення до складу витрат, які викликані невикористанням будь-яких ресурсів.

Функціональний облік витрат на виробництво - це варіант, основна ідея якого полягає в повному використанні виробничого і організаційного потенціалу. Система передбачає чітке розмежування функцій і зміну результатів їх використання.

Витрати в цій системі групуються по кожній функції (безпосередні функції підприємства, допоміжні і обслуговуючі), визначається їх залежність від обсягу продукції, що випускається і зміни витрат в часі. Система функціонального обліку дозволяє інтегрувати планові і фактичні дані, встановити контроль за використанням виробничих потужностей підприємства.

Структурний облік витрат на виробництво - варіант, при якому витрати групуються в трьох розрізах:

1) прямі;

2) загальні змінні;

3) структурні, які складаються з короткострокових і довгострокових.

Короткострокові витрати - витрати, пов’язані з підтриманням виробничого потенціалу при заданому ступені інтенсивності роботи машин і устаткування; витрати на заробітну плату, які не були включені до загальних змінних витрат.

Довгострокові витрати - витрати, пов’язані з досягненням як поточних (до року), так і перспективних (більше року) цілей. Основною ознакою групування структурних витрат є мета управлінських рішень і час їх прийняття. Облік довгострокових витрат ведуть у зіставленні з можливими доходами від реалізації готової продукції. Структурні довгострокові витрати розподіляються між видами продукції пропорційно очікуваних доходів. Останні прогнозуються комерційним відділом.

Ця система обліку полегшує виявлення результатів по кожному управлінському рішенню, що приймається.

Облік витрат, що постійно розподіляються на виробництво - варіант, який передбачає розподіл витрат в три етапи:

1) включення до собівартості прямих пропорційних витрат;

2) віднесення до собівартості змінної частини загальних витрат;

3) розподіл по видах продукції загальних постійних витрат.

Відмінною рисою цієї системи є застосування способів розподілу постійних загальних витрат по видах продукції. Один з способів припускає розрахунок коефіцієнтів:

Загальний коефіцієнт призначений для розподілу постійних витрат пропорційно до змінних витрат:

Коефіцієнт матеріальних витрат виробництва - за його допомогою розподіляються постійні транспортно-заготівельні витрати:

 

Коефіцієнт постійних витрат основного виробництва аналогічний загальному коефіцієнту:

 

Коефіцієнт постійних адміністративно-управлінських витрат застосовується для розподілу витрат на управління:

 

Коефіцієнт постійних комерційних витрат:

 

При послідовному розподілі витрат, який дозволяє регулювати величину очікуваного прибутку на виріб застосовується інший спосіб, який передбачає розрахунок наступних коефіцієнтів.

Коефіцієнт постійних витрат виробничих цехів (для визначення повної виробничої собівартості):

 

Коефіцієнт постійних витрат по управлінню та реалізації готової продукції- використовується для визначення повної собівартості:

 

де: ПВ - загальні постійні витрати;

ЗВ - загальні змінні витрати;

ПТЗВ - постійні транспортно-заготівельні витрати;

ПВОВ - постійні витрати основного виробництва;

ПАУВ- постійні адміністративно-управлінські витрати;

ПКВ - постійні комерційні витрати;

ПВВЦ - постійні витрати виробничих цехів;

ПВУАР - постійні витрати на управління та реалізацію готової продукції;

МД - маржинальний доход.

На базі обліку часткових витрат розроблені наступні системи: багатоступінчатий облік витрат; облік відшкодування постійних витрат, облік відшкодування граничних стандартних витрат.

Багатоступінчатий облік витрат на виробництво - варіант, при якому накопичують націнку (маржу) для покриття витрат на кожному ступені. Система використовується для оцінки зростання виробництва конкретних видів продукції, рентабельності окремих підрозділів підприємства і знаходження нижньої границі для відпускних цін. Основою системи є поділ витрат на контрольовані і неконтрольовані.

Обчислення результатів по кожному підрозділу - центру відповідальності формує інформацію для адміністрації підприємства про розмір брутто-прибутку, отриманого кожним підрозділом, і можливості його використання для стимулювання трудових колективів.

Облік відшкодування постійних витрат на виробництво - варіант, основна суть якого визначається з’єднанням обліку змінних витрат з обліком повних витрат. Ця система обліку має багато спільного з багатоступінчатим обліком. Так, спочатку порівнюють ринкову ціну із собівартістю, потім по кожній стадії виробничого процесу встановлюється, в якій мірі ціна покриває витрати.

 

I - Змінні індивідуальні витрати;

II - Постійні витрати, які включені в собівартість конкретних видів продукції, груп однорідної продукції;

III - Постійні витрати по місцях виникнення і центрах відповідальності;

IV – Прибуток

Рис. 2. Облікові процедури багатоступіпчатої системи обліку витрат на виробництво

 

При невідомій ціні беруть прямі змінні витрати на одиницю продукції і до кожної наступної сходинки додають постійні витрати.

Облік відшкодування стандартних витрат на виробництво - варіант, який грунтується на тому, що між обсягом виробництва і витратами існує жорстка лінійна залежність. В цьому випадку в обліку виділяють постійні і пропорційно змінні витрати за місцями їх виникнення. Розрахунок відхилень виконують за методикою нормативного обліку, тобто за допомогою еластичного кошторису. Фактично витрати розраховують додаванням до суми нормативних витрат виявлених відхилень.

Крім перерахованих варіантів сучасних систем обліку витрат на виробництво, використовується багато змішаних. Основним оціночним показником в цих системах виступає результат-брутто (маржинальний дохід). Він розраховується як різниця між доходами від реалізації і змінними витратами. Постійні витрати в цих системах виступають як єдине ціле без відношення до окремих виробів, що спрощує облік. Всі розглянуті так звані ринкові системи мають певні переваги і вади, які можуть бути використані або усунені при прийнятті рішень у різних часових періодах.

Під методом обліку витрат та калькулювання, таким чином, розуміють сукупність способів аналітичного обліку витрат на виробництво за калькуляційними об’єктами і прийомами вирахування собівартості калькуляційних одиниць.

Можна виділити два підходи до вирішення проблеми розвитку обліку:

- перший підхід орієнтований на удосконалення калькуляції і системи контролю за витратами по кожному виду продукції, робіт і послуг. Він характеризується поділом всіх витрат на прямі і непрямі. Системи обліку витрат передбачають відображення повних витрат;

- другий підхід спрямований на удосконалення системи управління витратами, методики прийняття управлінських рішень в залежності від кон’юнктури ринку та інших зовнішніх факторів. Він характеризується поділом витрат на змінні і постійні. Системи обліку витрат передбачають відображення залежності витрат від обсягу і структури випущеної готової продукції на основі обліку часткових витрат. Перший підхід орієнтований на виробництво, другий - на ринок.

На базі обліку повних витрат створені системи: облік відносних індивідуальних витрат; облік витрат по факторах виробництва; функціональний облік витрат; структурний облік витрат; облік витрат, що постійно розподіляються.

На базі обліку часткових витрат розроблені системи: багатоступінчатий облік витрат; облік відшкодування постійних витрат, облік відшкодування граничних стандартних витрат.