Виробничий облік як єдиний процес обліку витрат і калькулювання

Усунення цих недоліків можливо лише при організації поточного обліку виробничих витрат так, щоб в процесі витрачання засобів виявлялися відхилення від норм і причини цих відхилень.

Як зазначалося вище, в ряді галузей промисловості, в яких об’єктом обліку витрат є не виріб, а технологічний або виробничий процес, існують підприємства, де за об’єкт обліку взяті окремі процеси, і підприємства, де враховується весь виробничий процес в цілому. В літературі ці підприємства зазвичай відносяться до підприємств з попередільним або простим методом обліку витрат і калькулювання собівартості продукції. Деякі автори поділяють їх на однопередільні та багатопередільні. Оскільки за основу класифікації беруть об’єкт обліку витрат, найбільш обгрунтованим поділом підприємств буде розмежування на дві групи за ступенем деталізації обліку виробничого процесу. При цьому до груп підприємств, що враховують витрати по процесах, будуть відноситися ті з них, на яких весь виробничий процес в обліку поділяється на окремі технологічні процеси, стадії процесу або технологічні операції.

Поділ виробничого процесу на окремі технологічні процеси та операції можна показати на прикладі підприємств нафтопереробки. В основному виробництві заводу по переробці нафти і газу виділяються наступні процеси: обезводнення і обезсолення нафти, якщо ця операція не виконується при видобутку;   перегонка   на   кубових   батареях,   атмосферних,   атмосферно- вакуумних і вакуумних трубчатках; термічний і каталітичний крекінг, каталітичне очищення, риформінг та ін.; коксування і контактна переробка нафтових залишків; ароматизація; компресія і газовузлування; газофракціювання, полімеризація газів і т.д.; повторна перегонка дистиляторів; очищення світлих нафтопродуктів і газів; деасфальтизація і депарафінізація і очищення масел; змішування нафтопродуктів тощо. По кожному з процесів ведеться аналітичний облік витрат за статтями калькуляції.

В залежності від характеру продукції, що виготовляється, облік витрат по процесах може бути організований по-різному. Якщо проміжний продукт, напівфабрикат власного виробництва, що отримується по закінченні процесу, використовується в різних послідовних операціях і разом з тим реалізується на сторону, виникає необхідність визначення його собівартості.

Облік витрат по виробництвах відрізняється від обліку витрат по процесах тим, що при аналітичному обліку окремі частини виробничого процесу не виділяються. Такий облік викликаний організаційними умовами, неможливістю або недоцільністю поділу процесу на окремі частини.

В хімічній промисловості окремі типи каучуку, латексу, каталізаторів тощо виготовлюється одним цехом, в результаті чого немає необхідності виділяти в обліку окремі частини процесу.

В паперовій промисловості при невеликому обсязі виробництва і обмеженому асортименті продукції можна враховувати витрати за видами виробів і технологічними процесами. Проте при збільшенні обсягів виробництва і розширення асортименту такий поділ стає недоцільним.

В цукровій промисловості, при видобутку вапняного каміння, крейди, будівельного каміння облік витрат ведеться по процесах: видобуток, вивезення до рампи, навантаження у вагони. Проте при невеликих об’ємах видобутку вапняного каміння для літейних цехів і машинобудування витрати враховуються по всьому видобутку, а в окремих випадках - безпосередньо в складі цехових витрат літейного цеху.

При обліку витрат по виробництвах і по технологічних процесах, групування витрат може здійснюватися по виробах, групах виробів або споріднених виробництвах. Окремі вироби враховуються на регенератних заводах при обмеженій номенклатурі, при виробництві спирту, сірчаної кислоти, хлібопекарних заводах тощо. Але в ряді випадків застосовуються різні умовні методи.

5. Сучасні моделі обліку витрат на виробництво

 

Ринкові відносини постійно висувають нові вимоги до управлінського обліку виробничої діяльності. Можна виділити два підходи до вирішення проблеми розвитку обліку.

Перший підхід орієнтований на удосконалення калькуляції і системи контролю за витратами по кожному виду продукції, робіт і послуг. Він характеризується поділом всіх витрат на прямі і непрямі. Системи обліку витрат передбачають відображення повних витрат.

Другий підхід спрямований на удосконалення системи управління витратами, методики прийняття управлінських рішень в залежності від кон’юнктури рийку та інших зовнішніх факторів. Він характеризується поділом витрат на змінні і постійні. Системи обліку витрат передбачають відображення залежності витрат від обсягу і структури випущеної готової продукції на підставі обліку часткових витрат. Перший підхід орієнтований на виробництво, другий - на ринок.

На базі обліку повних витрат створені системи: облік відносних індивідуальних витрат; облік витрат по факторах вирооництва; функціональний облік витрат; структурний облік витрат; облік витрат, що постійно розподіляються.

Облік відносних індивідуальних витрат - варіант, при якому по місцях виникнення, центрах відповідальності та на готову продукцію відносять тільки ті витрати, які мають пряме відношення до них. В результаті цього зникають загальні непрямі витрати і всі витрати розглядаються як прямі. В номенклатуру об’єктів калькулювання стали входити сфери реалізації, групи замовників, замовлення і комплекти замовлень. Поділ витрат на постійні і змінні здійснюється в залежності від використання виробничих потужностей, кількості замовників, їх частоти і обсягів. Паралельно з обліком витрат організується облік доходів, які відповідають цим витратам. Така система дозволяє визначити, яка частина доходів покриває витрати, а яка частина формує чистий прибуток.

Облік витрат за факторами виробництва - варіант, при якому витрати групуються за факторами, які визначають виробничий процес, - витрати робочої сили, знарядь праці і матеріалів. Витрати на спожиті ресурси накопичуються в залежності від фази господарського циклу (див. рис. 2).

 

Рис.2. Спрощена