Висвітлення проблем і завдань сучасного обліку прямих витрат і визначення перспективи його вдосконалення

зміна рівня прямих трудових витрат.

Для того, щоб встановити причину зміни рівня затрат, спочатку, за даними калькуляції окремих видів продукції встановлюють ті з них, з яких були допущені негативні відхилення у затратах на зарплату, а потім за цими видами продуктів розраховують міру впливу таких факторів, як зміна трудомісткості продукції і часової оплати праці, за допомогою прийому абсолютних різниць.

Заробітна плата виробничих робітників відображена в калькуляції окремою статтею, оплата праці допоміжних працівників, спеціалістів та інших категорій промислово-виробничого персоналу включаються у всі статті собівартості, а також транспортно-заготівельні витрати. Оплата праці робітників, які працюють на допоміжних виробництвах, входить у собівартість пари, води, електроенергії, впливає на собівартість товарної продукції через статті, на які віднесено витрати пари, води, електроенергії. [38, с. 84].

Оплату праці аналізують у двох напрямках:

а) аналіз фонду оплати праці як елемента затрат на виробництво;

б) аналіз оплати праці за окремими статтями калькуляції, в першу чергу, за самостійною статтею оплати праці виробничим робітникам.

Аналіз фонду виконання праці починають із вивчення абсолютного відхилення. Абсолютне відхилення – ця різниця між фактичною нарахованою оплатою праці плановим фондом. [31, с. 131]

Подальшим напрямком аналізу є дослідження причини абсолютного відхилення. Цей розрахунок ведеться не в цілому по всьому промислово-виробничому персоналу, а за окремими категоріями. При цьому виявляють вплив двох факторів зміни середньооблікової чисельності по даній категорії (кількісний фактор) і зміни середньої заробітної плати (якісний фактор). Для розрахунку можна використовувати спосіб абсолютних різниць, згідно з якими вплив першого з названих факторів визначають множенням відхилення на планову середню заробітну плату, а вплив другого – множенням відхилення від плану з середньої заробітної плати на фактичну чисельність. Вплив кожного з перерахованих факторів на середню заробітні плату робітників визначають способом абсолютних різниць. Вихідні дані у звіті за формою 2-Т. За даними таблиці 3. 9., передусім, визначаємо вплив двох первинних факторів на абсолютне відхилення фонду оплати праці робітників.

Таблиця 3.9

Аналіз фонду оплати паці робітників і їх середньої річної оплати праці на ВАТ “Ватра” за 2001р.

№ рядкаПоказникиЗа планомЗа фактомВідхи-ленняВиконання плану

123456

1Фонд оплати праці робітників тис. грн. 51604336, 9-823184, 0

2в тому числі основна заробітна плата390033310, 7-589, 384, 9

3Середньооблікова чисельність робітників43004158/ 3446-152/ -85496, 5/80, 1

4загальна кількість людино-годин7783, 062032-15798100, 0

Розрахункові показники

5Середньорічна оплата праці 1 робітника (1*100: 3) 12001258, 558, 5104, 5

6Середньорічна кількість відпрацьованих годин (4*100: 3-18101800, 1-9, 999, 4

7Середньорічна оплата за відпрацьований час (2: 4*100) 50, 1169, 91+19, 8139, 82

8Додаткові оплати, % (1-2) : 2*10031, 032, 31, 3

Примітка:

4148 -штатних працівників;

3448 – еквівалент повної зайнятості.

а) вплив зміни кількості робітників

(-854) *1200/4000=-1025, 8

б) вплив зміни середньорічної оплати праці робітників

(+58, 5) *3446/1000=201, 6

Перевірка = -1024, 8=2016= -2016.

 

 

Собівартість продукції є важливим узагальнюючим показником, який характеризує якість роботи підприємства, рівень його технічного оновлення і господарського керівництва.

В собівартості продукції, динаміці її зниження знаходять своє відображення всі сторони виробничої і господарської діяльності підприємства.

Зниження собівартості продукції є одним з важливих факторів збільшення нагромаджень. Від зниження рівня собівартості залежать розміри тих ресурсів, які формують доходи державного бюджету. Чим нижча собівартість продукції, тим вищі нагромадження, утворюються в середині народного господарства.

Економічний аналіз шляхів і резервів собівартості продукції, росту продуктивності праці, покращення всіх якісних показників роботи є одним з основних завдань підвищення рівня економічної роботи на промислових підприємствах.

Зниження собівартості продукції має важливе значення в створенні матеріально – технічної бази. Отже, одним з важливих завдань розвитку економіки на сучасному етапі є підвищення ефективності виробництва, покращення якості показників на всіх рівнях народного господарства. Ріст ефективності виробництва відображається в кінцевому рахунку в економії живої і уречевленої праці, в зниженні собівартості продукції.

При цьому курс на підвищення ефективності виробництва нерозривно пов’язаний з напрямком на зниження затрат на виробництво. Зниження собівартості продукції є одним з головних джерел збільшення прибутку і росту рентабельності виробництва.

Чим нижча собівартість, тим вищий прибуток і рентабельність підприємства. Підвищення прибутку покращує фінансовий стан підприємства: при цьому збільшуються грошові резерви для подальшого розширення і вдосконалення виробництва, задоволення матеріальних і культурних потреб [30, с. 17].

Рівень собівартості продукції залежить від багатьох виробничих умов, одні з них виступають як джерело зниження собівартості продукції, інші – як фактори, ще інші – як стимули.

Під джерелом зниження собівартості розуміють економію живої і уречевленої праці, яка відображається в зниженні затрат і пов’язана з випуском і реалізацією продукції (підвищення продуктивності праці, зменшення затрат на матеріали, паливо, електроенергію).

Джерела економії не можуть бути безпосередніми рушіями зниження собівартості продукції. Вони лише показують, за рахунок чого можна досягти скорочення затрат. Найбільш важливими групами факторів, на нашу думку, є:

Підвищення технічного рівня і покращення організації виробництва і праці. Підвищення технічного рівня виробництва, вдосконалення рівня технології виробництва і механізації, автоматизація