Вивчення роману Ліни Костенко "Маруся Чурай" у школі

Тим паче зараз, як та розруха,

Тим паче зараз, при такій війні, – 

Що помагає не вгашати духа,

Як не співцями створені пісні?

А надто тоді, коли “про наші битви – на папері голо”, коли без історичної пам’яті про боротьбу і подвиги предків никне і всихає, як дерево без кореня, любов до Вітчизни.

Традиція пішого ходіння до святої Київської Лаври, часто через усю Україну, несла в собі для наших предків не лише релігійний, а й глибоко патріотичний смисл. Побожний захват Марусі переростає у всеочисне почуття гордості громадянки, коли вона бачить прекрасну древню столицю, що “возсіяла хрестами” і полонила пригаслий зір прочанки незвичайною красою.

Тут сам Господь безсмертними перстами

Оці священні гори осинив.

Кого хоч раз охопили такі почуття, для того доля Вітчизни навіки злилася з власним життям. Ось чому, на мою думку, образ Вітчизни є головним образом роману.

Учитель. Добре, однак виховання справді патріотичних та інтернаціональних почуттів можливе на ґрунті об’єктивності, без упередженого замовчування негативних та надмірного замовчування позитивних фактів, які мають місце в історії кожного народу.

А Ліна Костенко обминула ці факти?

Орієнтовна відповідь. Віддаючи належне позитивній ролі козацтва в історії України, авторка не обминула й чорних сторінок її: пересторогою для нащадків звучать у романі згадки про Байду Вишневецького, Наливайка, Павлюка, Чурая, що стали жертвами зради співвітчизників, які бездумно запрягли своїх онуків у ярмо неволі. Так, зрадивши Северина Наливайка і Шавулу в битві повстанців із Жолкевським між річкою Солоницею і Лубнами в 1596 р., замість сподіваної свободи зрадники ганебно наклали головами. Сучасник цих подій свідчить:    “Так їх рубали немилосердно, що на милю або й більше труп лежав на трупі”. Така ж плата за зраду була й під Кумейками в 1637 р. Ганьбою покрив народ ката українського народу Ярему Вишневецького, онука славного в піснях Байди та сина славної патріотки Раїни Вишневецької (Могилянки).

Образ Вітчизни сприймаємо ми філософськи й емоційно. Ми не залишаємося байдужими ні до долі героїв, ні до руїн, спричинених війнами, ні до горя окремих людей, які стали жертвами завойовників; у нас виникає потреба допомоги рідній землі відродитись у красі й слові, а народові стати гідним і рівноправним серед інших народів на шляху поступу.

Учитель. А як авторка осмислила образ легендарної співачки? В чому суть новаторського трактування образу Марусі Чурай? У чому образ Марусі зливається з образом України?

Орієнтовна відповідь. Образ Марусі органічно зливається з образом України. Постать реальної дівчини з народу, обдарованої чарівним голосом і поетичним світосприйманням, виростає до символу, ніби фокусуючи в собі духовний потенціал Вітчизни. За словами Івана, Маруся – це голос України, її душа. “Звитяги наші, муки й руїни, безсмертні будуть у її словах”, – каже Іван. Таку ж характеристику дав дівчині й гетьман Богдан Хмельницький:

Її пісні – як перло многоцінне,

Як дивен скарб серед земних марнот.

Справжній митець, Маруся наділена даром глибше й гостріше за інших відчувати світ, перейматися людськими радощами і стражданнями. Вона щира, довірлива й незахищена. Недаремно ж про зраду Гриця вона дізнається останньою, вже тоді, як усі знають, а обмежена й самовпевнена Галя навіть зважується взяти переможену суперницю на глум. Маруся з її етичним максималізмом стоїть над житейськими марнотами і брудом, вище дрібних амбіцій, заздрощів, прагматичного розрахунку. На відміну від Гриця, її не лякають матеріальні нестатки. Своїм високим благородством Маруся, навіть віддана на глум і осуд юрби, здатна викликати в людей шанобливий захват:

– Злочинниця, – а так би й зняв би шапку.

– На смерть іде, а так би й поклонивсь.

При всій своїй безпосередності Маруся мудра і добре бачить людські вади. Вона намагається зрозуміти і, по змозі, виправдати негідні вчинки людей, не бере на себе права осуджувати їх. Зате себе судить якнайсуворіше. Не може простити собі, що так пізно розгледіла Гриця, який виявився не тим, кого вона любила. Той вродливий юнак, що “щирими очима дивився приязно на світ”, лицар, що хоробро бився проти ворогів за свободу Вітчизни, заступив перед її зором іншого Гриця – дрібного пристосуванця, лицеміра, зрадника.

Орієнтовна відповідь. У нашій свідомості образ Марусі зливається з образом України не лише тому, що її підносять до символу інші герої роману, а передусім через те, що в ній уособлені кращі моральні риси українського народу, його найвищі духовні злети.

Бентежить Маруся наші серця щирістю та глибиною почуттів уже понад три століття.

Нема її могили,

Земля над нею рівна,

А значить, не вмирала

Маруся Чураївна.

Я захоплююся щирістю, добротою, людяністю, мудрістю Марусі. Вона успадкувала від своїх батьків благородство, гідність, чесність та душевну красу.

Учитель. Як же проявляється майстерність автора у змалюванні історичних персонажів?

Орієнтовна відповідь. Зображеним у романі історичним героям Ліна Костенко дає таку ж оцінку, як і народ у своїх піснях та думах. Поетеса зберігає історіографічну точність. (Зв’язна розповідь про “першого гетьмана після Павлюка” Якова Остряницю, мудрого і гуманного полтавського полковника Мартина Пушкаря, напівісторичну,