Вивчення роману Ліни Костенко "Маруся Чурай" у школі

Учитель. У романі протиставляється життя двох родин – Чураїв і Вишняків. Як же на їх прикладі авторка показує морально-етичний зріз суспільного життя? (Учні подають своє розуміння морально-етичної проблематики роману на прикладі життя двох родин).

Учитель. Одна з героїнь роману типологічно споріднена з матір’ю Лукаша з “Лісової пісні” Лесі Українки. Хто це і чому? Доведіть цю типологічну спорідненість. 

Орієнтовна відповідь. Типологічно споріднена з матір’ю Лукаша мати Гриця – Орина Бобренчиха. Саме в образі Бобренчихи поетеса показала крах апологетики міщанства. (Звернення до словника (апологетика), розкриття даного питання).

Учитель. Дві системи цінностей формували вдачу Гриця Бобренка. А чому ж таки можна сказати, що він виродився духовно? Яка система доводить його до життя “на дві душі”? До чого це призводить?

Відповіді учнів.

Учитель. Акцентуючи увагу на високій духовності, протиставляючи їй міщанську ситість, ми не пропагуємо аскетизм (звернення до словника), відречення від матеріальних потреб, бо це є протиприродним. Бажання кожної людини мати відповідне матеріальне забезпечення закономірне, але воно не має розростатися до рівня життєвого ідеалу. Фетишизація (звернення до словника) статків – прямий шлях до повного духовного виродження, що, на жаль, нерідко можна спостерігати нині в певних колах молоді.

3. Підсумок учителя.

Для втілення своєї філософсько-естетичної концепції Ліна Костенко вдало вибрала нечасто вживаний жанр роману у віршах, який передбачає рівноправне поєднання епічного та ліричного начал.

Розгортаючи перед читачем широку панораму побутового та громадського життя наших предків у XVII ст., поетеса проникає в їхню індивідуальну та соціальну психологію, передає дух епохи. Показує тогочасне українське суспільне життя в усіх його найголовніших проявах: від воєнних дій та політичної боротьби до родинно-побутових стосунків, від царини освіти й культури до звичаєвого, цивільного права, від церкви, що посідала чільне місце в духовній сфері, до майнових, торговельних зносин... Сюжет і композиція твору дали змогу охопити якнайширший спектр настроїв і проблем доби в усій її багатобарвній яскравості. При цьому, як і завжди буває в епосі, автор ніби розчиняється в героях, не нав’язуючи їм свого бачення світу, а навпаки, залишаючи за ними право діяти, мислити і почуватися цілком автономно. Саме в цьому майстерність автора.

Роман “Маруся Чурай” вводить нас у духовний світ наших предків, розкриває забуті сторінки історії, на достойних взірцях вчить громадської мужності, совісності, пробуджує почуття власної гідності, причетності до великої історії великого народу.

V. Підсумки уроку. Оцінювання.

VI. Домашнє завдання: усно підготувати твір-роздум на тему: “Зрадити в житті державу – злочин, а людину – можна?”

СЛОВНИК

Апологетика – захист тих чи інших учень, теорій, течій.

Аскетизм – моральний принцип, що полягає в крайньому   обмеженні потреб людини, самозреченні, у відмові її від життєвих благ і насолод з метою самовдосконалення або досягнення морального чи релігійного ідеалу.

Фетишизм (переносно) – сліпе поклоніння чомусь, обожнювання.

 

 

Тема: Ліна Костенко сьогодні і завжди.

Навчальна мета: узагальнити вивчене на попередніх уроках.

Розвивальна мета: розвивати вміння пов’язувати життєві факти з літературним відображенням.

Виховна мета: прищеплювати любов до художнього слова.

Методи: слово вчителя, тести.

Обладнання: портрет Ліни Костенко.

Тип уроку: урок контролю та корекції знань, умінь і навичок.

 

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент.

ІІ. Повідомлення теми, мети і завдань уроку.

ІІІ. Коротка розповідь про Ліну Костенко.

Слово вчителя. Ліна Костенко – дуже рідкісний гість на радіо, телебаченні. Нечасто друкується. Журналісти твердять, що вона не любить давати інтерв’ю, неговірка, гостра. Ліна Василівна й не спростовує такої думки, так воно, певно, і є.

Можна вважати подією невелику документальну передачу Павла Богдана про Ліну Костенко та експедицію до Чорнобильської зони, в якій вона бере участь.

Колектив однодумців у мертвій зоні... Поетеса там з 1991 року.

Чому вона там? Пояснює... Ця зона – як гангрена на тілі України, її треба призупинити, щоб не розросталась на всю країну. Але в тих мертвих селах залишилась унікальна історія українського Полісся. Усе, що має мистецьку та історичну вартість, вивозиться в музей цими ентузіастами-інтелектуалами. Так зберігається пам’ять кожної окремої людини, села, народу, України.

Ліна Костенко пише. На робочому столі – дві збірки віршів і три книги прози. У першій повісті один герой – Чорнобильська зона, друга і третя – експедиційні щоденники, в яких поєднане трагедійне, прекрасне, навіть комічне.

Слава її не цікавить: “Я тут, в експедиції, серед людей. Чи можна хотіти слави серед людей?”

Чому Ліна Костенко не друкується? Бо вона пише в тиші. М. Бажан у роки духовної еміграції поетеси давав їй вірші для перекладу. Один вірш грузинського автора звучав так: “Натхнення – це аплодисменти”. Чи погодилась із цим поетеса? Ні, вона вважає, що письменник, коли пише, завжди мовчить. Натхненню потрібна тиша. Тому переклад вийшов такий:

Натхнення любить тишу.

А слава – річ азартна,

А слава любить оплески

Сьогодні, а не завтра.

Письменницю так і не привабила жодна кар’єра: ні політична, ні спілчанська.

Поки