Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Як методологічно «роззброювали» «Грушев’янця» Сергія Шамрая

Предмет: 
Історія
Тип роботи: 
Стаття
К-сть сторінок: 
17
Мова: 
Українська
Оцінка: 

«ідеологічні збочення», аби «іти своїм новим шляхом».

Припускаємо, що таврування М. Грушевського як «виразного буржуазного українського вченого», своєї та своїх колег «буржуазної ідеології», вишукування ідеологічних помилок у свої працях та у роботах співробітників далося Сергію Шамраю нелегко. Проте треба було виконати певний ритуал, аби, зважаючи на звільнення з роботи та ув’язнення низки колег, не лише мати можливість працювати за фахом, а й уникнути власного арешту. Саме тому свій виступ
С. Шамрай завершував клішованими тезами про те, що «усім треба щиро, по- більшовицьки, виявити і визнати ті ідеологічні позиції, позиції української буржуазії, на яких ми стояли, і гостро засудити свою попередню наукову продукцію, в якій ідеї буржуазної науки проявлялися й ширилися. Рівночасно нам треба поруч з гострою боротьбою з цими ідеями швидкими темпами проводити наше методологічне переозброєння, щоб стати дійсно істориками- марксистами, а не бути тими істориками, яких називає т. Сталін “істориками” в лапках»38.
Обговорення доробку С. Шамрая йшло у річищі викриття «ворожої пролетаріату» та «однозначно шкідливої» «буржуазної історичної концепції М. Грушевського» і обвинувачень загалом усієї школи М. Грушевського у «протаску- ванні антимарксистських нацдемівських ідей». Цю триєдину спрямованість «дискусії» чітко та просто визначив О. Баранович, узагальнюючи, що він говоритиме «про самого Михайла Сергійовича, про концепцію школи й про Сергія Вікторовича зокрема»39. Таку ж структуру мали промови Т. Гавриленка, С. Глушка, В. Денисенка, О. Оглоблина, В. Юркевича та інших доповідачів.
Щодо критики «продукції» С. Шамрая, то її об’єктом були та ж сама промоційна робота «Київська Козаччина 1855 року» та кілька статей, у яких Шамрай свого часу мав необережність процитувати чи позитивно оцінити доробок вчених, що на зламі 1920-1930-х рр. були названі компартією «буржуазними» і «ворожими пролетаріату» (приміром, П. Лебединцева, С. Томашів- ського та М. Зібера). Таке цитування, звісно, трактувалось як «засвоєння буржуазної методології і застосування її у своїх наукових працях».
Не можна не відзначити й кількох до певної міри курйозних випадків. Так, починаючи свій виступ, О. Баранович обмовився, що він «з роботами Шамрая взагалі слабо ознайомлений», але потім довго доводив, що роботи дослідника з марксизмом нічого спільного не мають, а отже їх важко назвати науковими40. С. Глушко, завершуючи свій розгляд так званих шкідливих концепцій Шамрая, спробував пом’якшити враження від свого виступу і пафосно наголосив, що «тепер С. В. Шамрай, як і всі інші співробітники Катедри, [ми] стаємо на новий шлях, на шлях марксо-ленінової методології і рішуче відмовляємося від попередніх своїх шкідливих для пролетаріата концепцій, засуджуємо їх і переходимо на службу робітничій клясі і обіцяємо стати в своїй роботі активними борцями за марксо-ленінську науку, за соціалістичне будівництво, за диктатуру про- летаріта»41.
Загалом складається враження, що під час цієї «дискусії» і Шамрай, і його колеги були нещирими, виконували обов’язкову повинність, і це не міг не помітити комуніст І. Кравченко, називаючи це дійство «замазуванням очей». Про намагання Шамрая «потрошку замазати свої помилки» говорив і С. Ко- кошко42. Наприкінці «дискусії» І. Кравченко навіть підсумовував, що «більшовицької самокритики, щирої, одвертої, як це вимагає від нас на сьогоднішній день марксо-ленінська наука, як цього вимагають від нас вказівки т. Сталіна, ми не чули»43.
Після цих багатоденних «дискусій» 1931-1932 рр. зупинятися у своєму ідеологічному наступі влада не збиралась. Щобільше, весною 1932 р. планувалась ще одна «дискусія» по М. Грушевському – цього разу стосовно його методологічної концепції, і основним доповідачем був навіть призначений проф. О. Дорошкевич44. Із незрозумілих нам поки що причин ця «дискусія» не відбулась, проте увага до М. Грушевського, очолюваної ним Кафедри історії України доби феодалізму, його учнів та, зокрема, С. Шамрая з боку компартійних діячів не послабшала. Недарма під час звіту про роботу Історичного циклу ВУАН за 1933 р. зазначалось, що «застрельщиком» у Грушевського був саме «контрреволюціонер-фашист» Сергій Шамрай, який весь час «стояв на засадах войовничого націонал-фашизму» і залишився вірним до кінця «націоналістично-фашистським» концепціям М. Грушевського. І справді, бачачи безперспективність багаторазового каяття, визнання своїх начебто помилок і не бажаючи більше пристосовуватись до огидних йому обставин, Сергій Шамрай влітку 1933 р. заявив, що «не бажає дальше методологічно переозброюватись і готовий назавжди відмовитись від наукової роботи в Академії»45. «Дискусії» історика не зламали.
 
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ:
 
  1. Дискусія з приводу схеми історії України М. Яворського (травень 1929 р.). Від редакції // Літопис революції. – 1930. – № 2. – С. 268.
  2. Див. : Дискусія з приводу схеми історії України М. Яворського (травень 1929 р.) // Літопис революції. – 1930. – № 2. – С. 267-326; № 3-4. – С. 176-237; № 5. – С. 289-324.
  3. Українські історики неодноразово звертались до висвітлення тих або тих аспектів цієї «дискусії», проте, на нашу думку, її ґрунтовного аналізу ще не зроблено. Див., приміром: Касьянов Г. Академік М. І. Яворський: доля вченого // Укр. іст. журн. – 1990. – № 8. – С. 75-86; Санцевич А. В. М. І. Яворський: Нарис життя і творчості. – К., 1995; Роєнко В. І. М. І. Яворський – історик України: життя і наукова діяльність. – Дис.... канд. іст. наук. – Запорізький національний університет, Запоріжжя, 2008; Маслійчук В. Марксистські схеми української історії: Матвій Яворський, Володимир Сухино-Хо- менко, Микола Горбань // Україна модерна (Марксизм на сході Европи). – 2009. – Ч. 14 (3). – К., Львів, 2009. – С. 63-77.
  4. Див., зокрема, про «дискусію» 1931 р. з приводу концепції історії України О. Оглоблина: Верба І. В. Олександр Оглоблин: Життя і праця в Україні. – К., 1999. – С. 201-215; про «дискусію» з приводу концепції М. Грушевського: Пиріг Р. Я. Життя Михайла Грушевського: Останнє десятиліття (1924-1934). – К., 1993. – С. 124-130; про «дискусію» з приводу концепцій С. Шамрая: Кучеренко М. О., Панькова С. М., Шевчук Г. В. Я був їх старший син (рід Михайла Грушевського). – К., 2006. – С. 228230 та ін.
  5. Історія Національної академії наук України: Документі і матеріали. 1929-1933. – К., 1998. – С. 118.
  6. Цит. за: Пиріг Р. Я. Життя Михайла Грушевського... – С. 107.
  7. Див. : Пристайко В., ШаповалЮ. Михайло Грушевський і ГПУ-НКВД. Трагічне десятиліття: 1924-1934. – К., 1996. – С. 95, 241-243.
  8. Див. : Там само. – С. 99-100, 264-265.
  9. Ще раз наголосимо, що М. Грушевський з весни 1931 р. до України не повертався, і у жодній з «дискусій», що відбувались, історик персональної участі не брав.
  10. Саме так схарактеризував С. Шамрая його колишній колега по Науково-дослідній кафедрі історії України комуніст І. Кравченко під час обговорення звіту очолюваної Шамраєм Комісії історії Києва та Правобережжя 9 червня 1933 р. Див. : Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського (далі – ІР НБУВ). – Ф. Х. – Спр. 2793. – Арк. 13.
  11. Там само. – Ф. Х. – Спр. 14628. – Арк. 161.
  12. Там само. – Арк. 88.
  13. Там само. – Арк. 96.
  14. Там само. – Арк. 95, 96.
  15. Там само. – Арк. 96.
  16. Там само. – Арк. 97.
  17. Там само. – Арк. 99.
  18. Там само. – Спр. 2786. – Арк. 19.
  19. Там само. – Спр. 14628. – Арк. 182-185.
  20. Див. : Там само. – Спр. 2786, обкладинка.
  21. Там само. – Арк. 10-11.
  22. Там само. – Арк. 2.
  23. Там само. – Арк. 7.
  24. Див. : Хвиля А. Буржуазно-націоналістична трибуна (Про журнал «Україна») // Більшовик України. – 1931. – № 6.
  25. Докладніше див. : Юркова О. «Україна» на історичному фронті: від наукового часопису українознавства до журналу циклу наук історичних // Проблеми історії України: Факти, судження, пошуки. Міжвід. зб. наук. праць. – Вип. 16. – Ч. 2. – К., 2007. – С. 331-333.
  26. ІР НБУВ. – Ф. Х. – Спр. 2786. – Арк. 24.
  27. Там само. – Арк. 24-25.
  28. Там само. – Арк. 30.
  29. Там само. – Арк. 32.
  30. Там само. – Арк. 32-33.
  31. Див. : Історія Національної академії наук України: Документи і матеріали. 19291933. – С. 177-178.
  32. Див. : ІР НБУВ. – Ф. Х. – Спр. 1037. – Арк. 1.
  33. На підставі даних, що містяться в стенограмах виступів, можемо точно казати про один із днів дискусії – 29 лютого 1932 р., а також, що перед тим були проведені ще кілька засідань.
  34. ІР НБУВ. – Ф. Х. – Спр. 14627. – Арк. 14.
  35. Див. : ІР НБУВ. – Ф. Х. – Спр. 1037-1045, спр. 1864, спр. 4003, спр. 14627.
  36. Там само. – Спр. 4003. – Арк. 1.
  37. Там само – Спр. 1041. – Арк. 1-2.
  38. Там само. – Арк. 10.
  39. Там само. – Спр. 14627. – Арк. 1.
  40. Там само. – Арк. 1-4.
  41. Там само. – Арк. 8.
  42. Там само. – Спр. 4003. – Арк. 3.
  43. Там само. – Арк. 1.
  44. Там само. – Спр. 1039. – Арк. 20.
  45. Там само. – Спр. 7109. – Арк. 3; Історія Національної академії наук України: Документи і матеріали. 1929-1933. – С. 311.
 
Фото Капча