Загальна теорія держави і права

Недооцінювався ідеологічний чинник (свідомість), який, разом із матеріалістичним (бут-тя) відіграє істотну роль.

 

У далекій давнині держави не було. Умовно цей період можна назвати додержавним сус-пільством, яке поетапно було:

• праобщиною (первісне людське стадо);
• родовою общиною;
• селянською общиною.

Община – універсальна форма організації аграрних та інших ранніх суспільств, через яку пройшли (або проходять) усі народи світу. В період існування праобщини закінчився біо-логічний розвиток людини, виникли штучні житла і знаряддя праці з метою самозбере-ження і життєзабезпечення. Люди об'єднувалися в колективи, збудовані на кровнородин-них зв'язках, із владою ватажка. Це стало початком соціальної організованості, яка розви-нулася в період родової общини завдяки колективізму у виробництві і споживанні. Оскі-льки знаряддя праці були примітивними, а продуктивність праці – низькою, родова общи-на користувалася усім спільно – мала спільну власність, рівномірний розподіл засобів до життя (дільба порівну).

Головну роль у родовій общині спочатку відігравала жінка (матріархат), вона піклувалася про дітей і господарювала. Споріднення дотримувалося за материнською лінією. Роди об'-єднувалися у племена в результаті шлюбних зв'язків, заборонених усередині роду.

Спільність інтересів, виробництва і споживання членів роду обумовили таку організацію соціальної влади, як первісне суспільне самоврядування.

Ознаки первісного суспільного самоврядування:

(1) існувало лише у рамках роду, виражало його волю і грунтувалося на кровних зв'язках;

(2) суб'єкт і об'єкт управління збігалися;

(3)  органами самоврядування виступали родові збори, тобто збори усіх членів роду (чо-ловіків і жінок), та старійшини, що обиралися ними;

(4) суспільні справи вирішувалися волевиявленням дорослих членів роду на збо-рах;                                                               І

(5)  влада старійшин, які перебували на чолі роду, а також воєначальників (обиралися тільки на період воєнних дій) грунтувалася на авторитеті, досвіді, повазі. Плем'я управлялося радою старійшин, яка обирала вождя;

(6)  посада старійшини не давала ніяких привілеїв. Він працював нарівні з усіма і одержу-вав свою частку, як усі;

(7)  відмінностей між правами і обов'язками у членів роду не було.

Отже, суспільна влада збігалася безпосередньо з родовою общиною, не була відокремлена від неї. Єдність, взаємодопомога, співробітництво усіх членів роду, відсутність протилеж-них інтересів дозволяли родовим зборам без конфліктів вирішувати усі питання.

Відомо, що держави виникають на певному щаблі розвитку суспільства, їхнє виникнення пов'язане з трьома великими суспільними поділами праці:

1)  виділенням скотарства як відокремленої сфери суспільної діяльності (засобом обміну стала худоба, яка набула функції грошей);

2)  відокремленням ремесла від землеробства (винахід ткацького верстата, оволодіння на-вичками обробки металів);

3) появою групи людей (купців), зайнятих лише обміном (зосередження багатства в їх ру-ках завдяки посередницькій місії).

У результаті суспільного поділу праці змінилося господарське життя родової общини (за-лучення військовополонених як робочої сили з метою здобуття додаткового продукту). Жіночий рід зміняється чоловічим (патріархат), де споріднення ведеться за батьківською, а не за материнською лінією. На зміну груповому шлюбу приходить парний шлюб. Інте-реси патріархальних сімей вже не повністю збігаються з інтересами роду. З появою сім'ї почалося розкладання родової общини. Виникла селянська община.

Наявність надлишкового продукту дозволила зосередити деяким сім'ям, їх главам, ста-рійшинам, воєначальникам знаряддя праці, запаси товарів, стати власниками відокремле-них ділянок землі і рабської сили, захопленої в результаті війн. Розвивалася соціальна не-однорідність суспільства. Майнова нерівність (спочатку – міжродова, а згодом внутріш-ньородова) стала причиною розшарування суспільства і появи груп людей, які «спеціалі-зувалися» на виконанні загальносоціальних справ (адміністратори, контролери, скарбники та ін.).

 

>>>28>>>

Іншою стає організація влади. Замість зборів членів роду все частіше проводилися лише збори чоловіків. Поступово усвідомлювалася важливість гарного управління, керівництва. Відбувся поділ функцій влади на світську (управління), військову (військове керівництво), релігійну. Рада старійшин стає органом повсякденного управління. З'являється племінна бюрократія (управлінська, військова, релігійна), яка здійснює управління суспільством вже не лише в його загальних інтересах, але й у власних, групових, класових інтересах.

Знадобилася якісно нова організація, спроможна зберігати і забезпечувати життя суспільс-тва як цілого організму. Виникла необхідність у публічній владі, відокремленій від суспі-льства, з особливими загонами людей, які займаються лише управлінням і мають можли-вість здійснювати організований примус. Такою організацією стала держава.

Слід зважити на те, що родова організація поступово еволюціонувала в державу, проходя-чи певні перехідні стадії, однією з яких була «військова демократія» (органи самовряду-вання ще зберігаються, але вже нові додержавні структури в особі воєначальника і його дружини набирають сили).

Таким чином, причинами виникнення держави є:

1)  необхідність удосконалення управління суспільством, пов'язана з його ускладненням у результаті розвитку виробництва, поділу праці, зміни умов розподілу продуктів, зростан-ням чисельності