Загальна теорія держави і права

1) публічна влада – виступає від імені всього суспільства (народу), має «публічну» основу своєї діяльності (казенне майно, власні прибутки, податки);

2)  апаратна влада – концентрується в апараті, системі органів держави і через ці органи здійснюється;

3)  верховна влада – юридичне уособлює загальнообов'язкову волю всього суспільства, має у своєму розпорядженні монопольне право видавати закони і спиратися на апарат примусу як на один із засобів дотримання законів та інших правових актів;

4) універсальна влада – поширює владні рішення на усе суспільство: вони є загальнообо-в'язковими для всіх колективних і індивідуальних суб'єктів;

5)  суверенна влада – відділена від інших видів влади усередині країни (від партійної, цер-ковної та ін., від влади інших держав). Вона незалежна від них і має виключне монополь-не становище у сфері державних справ;

6) легітимна влада – юридичне (конституційне) обгрунтована і визнана народом країни, а також світовою спільнотою. Наприклад, представницькі органи набувають легітимності в результаті проведення виборів, передбачених і регламентованих законом.

Нелегітимна влада вважається узурпаторською. Узурпацією є порушення правових проце-дур при проведенні виборів або їх фальсифікація. Зловживання легітимною владою, тобто використання її в протизаконних цілях на лихо суспільству і державі, перевищення влад-них повноважень, є також узурпацією влади.

Легітимність (у широкому розумінні) – це визнання правомірності державної влади насе-ленням і міжнародним співтовариством. Визнання законності її походження і способу встановлення означає одержання владою кредиту довіри з боку народу, згоду народу під-корятися. У вузькому розумінні – це визнання законності влади, утворення її відповідно до процедури, передбаченої правовими нормами. Вимога легітимності виникла як реакція проти насильницької зміни влади в державі, усвідомлення суспільством переваги порядку і стабільності над порушенням загальновизнаних норм, захопленням влади силою. Є дві позиції в розумінні легітимності влади: 1) ліберально-демократична позиція полягає у ви-знанні влади, що сформувалася в результаті демократичних процедур; 2) прагматична по-зиція віддає перевагу влади не стільки виборній, скільки здатній опанувати складну ситу-ацію і підтримувати в суспільстві порядок.

 

>>>38>>>

Стаття 5 Конституції України говорить: «Ніхто не може узурпувати державну владу»;

7) легальна влада – узаконена у своїй діяльності, в тому числі у застосуванні сили в межах держави (наявність спеціально створених органів для утримання влади і втілення її рішень у життя). Легальність – це юридичне вираження легітимності: здатність втілюватися в но-рмах права, функціонувати в межах закону. Діяльність легальної влади спрямована на стабілізацію суспільства. Нелегальна влада (наприклад, мафіозна, злочинна) діє поза рам-ками закону, вносить беззаконня і безладдя до суспільства.

Яке співвідношення держави і державної влади?

Поняття «держава» і «державна влада» – близькі і багато в чому збіжні. У ряді випадків вони вживаються як тотожні, взаємозамінні. Але між цими поняттями є й відмінності. По-няття «держава» є місткішим: воно охоплює не лише владу саму по собі, але й інші інсти-тути, органи влади. Державна влада – це самі владостосунки (керівництво /панування/ – підкорення).

§ 2. Поняття і ознаки держави

У спеціальній літературі розробляється чимало визначень поняття держави, котрі відби-вають такі його аспекти:

– держава як організація політичної влади;

– держава як апарат влади;

- держава як політична організація всього суспільства.

Кожний із зазначених аспектів заслуговує на увагу. Дійсно, розуміння держави як органі-зації політичної влади підкреслює, що серед інших суб'єктів політичної системи вона ви-діляється особливими якостями, є офіційною формою організації влади, причому одно-особовою організацією політичної влади, яка управляє усім суспільством. Водночас полі-тична влада – одна із ознак держави. Тому недоцільно зводити до неї поняття держави.

Із зовнішнього боку держава виступає як механізм здійснення влади і управління суспіль-ством, як апарат влади. Розгляд держави через безпосереднє втілення політичної влади в апараті, системі органів – також не розкриває повністю її поняття. У разі такого розгляду не враховується діяльність системи органів місцевого самоврядування та інших.

Держава є особливою політичною реальністю. Розкриваючи зміст поняття держави, слід підвести її під таке родове поняття,

 

>>>39>>>

як політична організація. Якщо державу до середини XIX ст. можна визначати як політич-ну організацію панівного класу, то пізніша, й особливо сучасна, держава – це політична організація всього суспільства. Держава стає не просто владою, що спирається на примус, а цілісною організацією суспільства, яка виражає і охороняє індивідуальні, групові і сус-пільні інтереси, забезпечує організованість у країні на підґрунті економічних і духовних чинників, реалізує головне, що надає людям цивілізація, – народовладдя, економічну сво-боду, свободу автономної особи.

Визначити загальне поняття держави, яке б відбивало всі без винятку ознаки і властивості, характерні для кожного з її періодів у минулому, дійсному і майбутньому, неможливо. Водночас будь-яка держава має набір таких універсальних ознак, що виявляються на всіх етапах її розвитку. Такими ознаками є територія, населення, влада.

Держава -- суверенна політико-територіальна організація суспільства, що володіє владою, яка здійснюється державним апаратом на основі юридичних норм, що забезпечують за-хист і узгодження суспільних, групових, індивідуальних інтересів зі спиранням, у разі по-треби, на легальний примус.

Загальні ознаки держави.

Держава – єдина політична організація, яка:

1)  охоплює усе населення країни в просторових межах. Територія – матеріальна основа існування