Загальна теорія держави і права

2)  має спеціальний апарат управління – систему державних органів, що складаються з особливого розряду осіб, професіоналів з управління;

3)  має у своєму розпорядженні апарат легального примусу: збройні сили, установи і за-клади примусового характеру (армія, поліція, тюремні і виправно-трудові установи);

4)  в особі компетентних органів видає загальнообов'язкові юридичні норми, забезпечує їх реалізацію, тобто держава органі-

 

>>>40>>>

зує громадське життя на правових засадах, виступаючи, таким чином, як арбітр, що узго-джує індивідуальні, групові і суспільні інтереси. Вона забезпечує і захищає права своїх громадян, а також інших людей, що перебувають на її території. Без права, законодавства держава не в змозі ефективно керувати суспільством, забезпечувати здійснення прийнятих нею рішень;

5)  має єдину грошову систему;

6)  має офіційну систему оподаткування і фінансового контролю;

7)  має суверенітет;

8)  має формальні реквізити – офіційні символи: прапор, герб, гімн.

Слід зважити на те, що держава може бути світською і теократичною. Більшість держав світу – світські, тобто такі, в яких розмежовані сфери дії церкви і держави (церква відо-кремлена від держави). У теократичних державах влада належить церковній ієрархії (Мо-нголія до 1921 p., сучасний Ватикан).

§ 3. Сутність держави

Щоб розкрити поняття держави, необхідно проникнути до її сутності.

Сутність держави – це внутрішній зміст її діяльності, який виражає єдність загальносоціа-льних і вузькокласових (групових) інтересів громадян. Будь-яка держава, разом із вирі-шенням суто класових завдань, виконує й загальносоціальні завдання («спільні справи»), без яких не може функціонувати жодне суспільство. Це – засоби транспорту і зв'язку, бу-дівництво шляхів, іригаційних споруд, боротьба з епідеміями, злочинністю, заходи щодо забезпечення миру та інші.

Два аспекти сутності держави визначилися з моменту її виникнення:

•  класовий аспект – захист інтересів економічно пануючого класу, здійснення організова-ного примусу;

• загальносоціальний аспект – захист інтересів усього суспільства, забезпечення громадсь-кого блага, підтримання порядку, виконання інших загальносоціальних справ. Загально-соціальний аспект сутності держави особливо яскраво проявляється в її зіставленні з гро-мадянським суспільством (див. § «Громадянське суспільство і держава»).

 

>>>41>>>

Співвідношення вузькокласових (групових) інтересів пануючої верхівки (еліти) і інтересів усього суспільства за різних історичних часів не однаково. Як правило, посилення однієї з них призводить до послаблення іншої. До середини XIX ст. у більшості країн перевага бу-ла на боці організованого примусу, захисту інтересів економічно пануючого класу[2]. По-ступово у ряді цивілізованих держав Заходу в зв'язку із розвитком громадянського суспі-льства усе більшого значення набувають загальносоціальний аспект державної діяльності, завдання забезпечення суспільного блага. У наші дні цей аспект відіграє істотну роль у неокапіта-лістичних і неосоціалістичних державах, у тому числі в Україні.

Перевага загальносоціального аспекту сутності держави відбулася завдяки зниженню час-тки його класового змісту як певного результату розвитку громадянського суспільства, твердження прав і свобод особи. У сучасних цивілізованих державах не стало чітко вира-жених класів, соціальні суперечності втратили антагоністичний характер, зріс загальний життєвий рівень населення.

Зміст діяльності держави набув нових якостей:

– держава стала на шлях подолання суспільних суперечностей не шляхом насильства і придушення, а за допомогою досягнення громадського компромісу, толерантності, ство-рення умов для розвитку громадянського суспільства;

–  держава у своїй діяльності широко використовує такі загальнодемократичні ідеї та ін-ститути, як поділ влади, плюралізм думок, висока роль суду, гласність та ін.;

- держава застосовує засоби захисту людини праці, соціальної захищеності всіх громадян;

- на міжнародній арені держава проводить політику, що потребує взаємних поступок, компромісів, домовленостей з іншими державами.

Така держава в сучасних західних теоріях трактується як надкласова, що представляє ін-тереси всіх верств суспільства. Вона називається соціальною правовою державою, держа-вою соціальної демократії. Сутність й цієї держави не позбавлена класового аспекту, про-те він не настільки виражений, як в експлуататорських державах – рабовласницьких, фео-дальних, буржуазних.

 

>>>42>>>

Більш того, у сучасних державах (внаслідок втрати антагоністичного характеру класових суперечностей) ці аспекти аж ніяк не обов'язково протилежні один одному. Соціальна правова держава припускає наявність громадянського суспільства, де громадянин – су-б'єкт права – є вільною, автономною особою (див. главу «Соціальна правова держава»).

§ 4. Суверенітет держави і його співвідношення із суверенітетом народу і суверенітетом нації

Суверенітет держави – політико-юридична властивість державної влади, яка означає її верховенство і повноту всередині країни, незалежність і рівноправність ззовні.

Відрізняють дві сторони державного суверенітету[3]:

внутрішню: виражає верховенство і повноту державної влади відносно до усіх інших ор-ганізацій у політичній системі суспільства, її монопольне право на законодавство, управ-ління і юрисдикцію[4] усередині країни в межах усієї державної території;

зовнішню: виражає незалежність і рівноправність держави як суб'єкта міжнародного права у взаємовідносинах з іншими державами, недопустимість втручання у внутрішньодержав-ні справи ззовні.

Внутрішній суверенітет називають ще законодавчим суверенітетом, оскільки він припус-кає право законодавчої влади видавати закони.

У