Загальна теорія держави і права

5)  інформаційна – участь у розвитку світового інформаційного простору, встановлення режиму використання інформаційних ресурсів на основі рівноправного співробітництва з іншими державами;

6) оборона держави – захист державного суверенітету від зовнішніх посягань як економі-чними, дипломатичними, так і воєнними засобами;

7)  підтримання світового правопорядку -- участь у врегулюванні міжнаціональних і між-державних конфліктів; боротьба з міжнародними злочинами.

У зовнішніх функціях держави можна виділити два основні напрямки: зовнішньополітич-на діяльність (тут особливе значення має функція оборони країни) і зовнішньоекономічна діяльність.

Особливості класових функцій експлуататорської держави

Внутрішні Зовнішні 

1. Функція придушення пригнобле-них класів. 2. Функція охорони приватної власності експлуататорів на засоби виробництва. 3. Функція ідеологічного придушення своїх класових і політичних супротивни-ків. 1. Функція захоплення чужих те-риторій. 2. Функція придушення визвольних рухів.

3. Функція охорони інтересів па-нуючих класів від посягання на них ззовні. 

Не можна ототожнювати функції держави з формами їх реалізації – правовими та органі-заційними, а також із методами їх реалізації (переконання, заохочення, державний при-мус, придушення).

Основні правові форми здійснення функцій держави: право-творча, правозастосовна, пра-воохоронна, установча, контрольно-наглядова.

 

>>>50>>>

Конкретна функція держави являє собою єдність змісту, форм і методів здійснення держа-вної влади у певній сфері діяльності держави; характеризується відомою самостійністю, однорідністю, повторюваністю.

Зміст внутрішніх і зовнішніх функцій держави змінюється на різних етапах її розвитку. Наприклад, протягом періоду становлення буржуазної держави економічна функція була слабко розвинутою. З середини XIX ст., особливо у XX ст. з кінця 50-х років, у країнах Західної Європи і Північної Америки її роль значно зросла як за значущістю, так і за обся-гом. Державно-правове регулювання соціально-економічної сфери суспільних відносин спрямоване на забезпечення політики «повної зайнятості» населення і запобігання еконо-мічним кризам. Західні країни вдаються до допомоги системи планування (у тому числі довгострокового), створення спеціальних відомств з прогнозування розвитку економіки і соціального розвитку. Зріс вплив на приватний сектор шляхом різних засобів регулювання і контролю – політики цін, податків, інвестицій, експорту, імпорту, державних замовлень, кредитної політики тощо. Але це не означає, що держава поглинає діяльність приватного сектора в економіці, не створює умов для його розвитку.

На відміну від західних буржуазних країн у СРСР, до складу якого входила радянська Україна, приватний сектор був дозволений протягом дуже обмеженого часу (неп). Держа-вне регулювання економічних відносин відігравало пануючу роль. Держава була монопо-лістом у всіх сферах життєдіяльності суспільства, а в економічній сфері перейняла на себе буквально все – від встановлення рівня інвестицій у ту чи іншу галузь економіки до на-йменування продуктів і цін на них.

У незалежній Україні з переходом до ринкових відносин зміст економічної функції дер-жави (у порівнянні з СРСР) істотно змінюється. Хоча сфера державного управління і не зводиться до державного сектора економіки, для втручання держави в приватний сектор економіки встановлюються межі.

Із визначенням курсу на побудову соціальної правової держави розширюються зміст і значення політичної, правоохоронної та інших функцій. Особливого значення набуває со-ціальна функція – створення державою умов, що забезпечують гідне життя людини (див. главу «Соціальна правова держава»).

 

>>>51>>>

§ 6. Типологія держав

Типологія – це теорія про типи тих чи інших явищ. Коли ми говоримо про типологію дер-жав, то це значить, що йдеться про «поділ» усіх держав, що існували у минулому і існу-ють натепер, на групи, класи – типи. Поділ держав на типи покликаний допомогти з'ясува-ти, чиї інтереси виражали і обслуговували держави, об'єднані в даний тип.

Тип держави – сукупність держав, що мають схожі загальні риси, які проявляються в єд-ності закономірностей і тенденцій розвитку, ґрунтуванні на однакових економічних (ви-робничих) відносинах, на однаковому поєднанні загальносоціального і вузь-когрупового (класового) аспектів їх сутності, аналогічному рівні культурно-духовного розвитку.

Тип держави характеризується:

• елітою (класом, соціальною групою), що перебуває при владі;

•  системою виробничих відносин і форм власності, на яких ця влада ґрунтується;

•  системою методів і засобів, які застосовує ця влада для захисту виробничих відносин і форм власності;

• реальним (а не декларованим) загальносоціальним змістом політики держави, її справж-ньою роллю у суспільстві;

• рівнем культурно-духовного розвитку населення держави в цілому і особи зокрема.

Є два підходи до типології держав:

формаційний цивілізаційний 

Формаційний підхід заснований на марксистському вченні про зміну суспільно-економічних формацій (їх базис – тип виробничих відносин), кожній із яких відповідає свій історичний тип держав. Рабовласницькій суспільно-економічній формації відповідає рабовласницький тип держави, феодальній – феодальний, буржуазній – буржуазний. Фор-мація – це історичний тип суспільства, що ґрунтується на певному способі виробництва. Перехід від однієї суспільно-економічної формації до іншої відбувається внаслідок зміни таких, що віджили, типів виробничих відносин і заміни їх новим економічним ладом.

Поняття історичного типу держави пов'язується з установленням закономірної залежності класової сутності держави від

 

>>>52>>>

економічних відносин, що домінують у суспільстві на певному етапі його розвитку. Істо-ричний тип відповідно