Загальна теорія держави і права

-  правові: держави з режимом конституційної законності;

- неправові: або держави з режимом беззаконня, або держави з режимом революційної за-конності.

Типи держав за способом набуття влади:

– легітимні (набуття влади визнано законним із боку населення країни і міжнародного співтовариства);

–  нелегітимні, але існуючі де-факто (набуття влади здійснено незаконним шляхом).

§ 7. Деякі наукові концепції сучасної держави

XX ст. дало низку наукових концепцій сучасної держави, що обумовлено політичними процесами, які відбуваються в ній. Так, специфічний шлях розвитку державності деяких країн Азії та Африки (державна влада тут була узурпована партійною верхівкою) породив наукову концепцію так званої перехідної державності. Перехідна держава не вписується в рамки марксистсько-ленінської формаційної типології (рабовласницька, феодальна, бур-жуазна, соціалістична). Не підпадає вона й під критерій ци-вілізаційного підходу.

Відповідно до даної концепції перехідною є державність, що виникає в ході національно-визвольної боротьби незалежних народів і спирається на різнотипні виробничі відносини. У подальшому, в міру переваючого розвитку пануючої форми власності (тут уже форма-ційний критерій), подібні держави повинні приєднатися до певного історичного типу дер-жави – капіталістичної або соціалістичної. Так виникла теорія про перехідну державу – державу соціалістичної орієнтації (орієнтація на общинну, спільну власність) і державу капіталістичної орієнтації (орієнтація на збереження приватної власності).

Перехідні держави були в усі історичні періоди.

На європейському континенті, де позначився класичний варіант їх розвитку, – це держави, перехідні (а) від рабовласницького типу до феодального; (б) від феодального до буржуаз-ного (капіталістичного); (в) від буржуазного до неокапіталістичного (інакше – до постка-піталістичного).

 

>>>56>>>

Україна також переживає перехідний період. Вона належить до держав, що взяли курс на гуманістичний демократичний правовий розвиток.

Концепція держави «загального благоденства» (Дж. Мюрдаль, Дж, Стречи та ін.) висунута у середині XX ст. щодо розвинутих капіталістичних держав (так званих «максимальних» держав). Ця теорія стала противагою, антиподом концепції держави «нічного сторожа» («мінімальної» держави), що відстоювала невтручання держави в економічну сферу, у відносини робітника та підприємця, у соціальні питання. Теорія держави «благоденства» взяла за основу ідею англійського економіста Дж.-М. Кейн-са, відповідно до якої активне втручання держави в економічне життя є панацеєю від усіх соціальних негод, засобом згладжування класових суперечностей, оздоровлення і стабілізації економіки. Держава трактувалася як надкласова, що втратила свою стару класову сутність завдяки встанов-ленню прогресивних податків, перерозподілу національного доходу, наданню соціальних послуг та ін.

Концепція держави «загального благоденства» є одним із варіантів теорії соціальної дер-жави (див. главу «Соціальна правова держава»).

Теорія «конвергенції» набула популярності наприкінці 50-х років XX ст. (П. Сорокін, Дж. Гелбрейт та ін.). Відповідно до цієї теорії в умовах науково-технічної революції (НТР) втрачається відмінність між капіталістичною та соціалістичною державами, відбувається їх зближення шляхом запозичення одна у одної позитивних рис, створюється «єдине пост-індустріальне суспільство». Процес «соціалізації» капіталістичної держави проявляється в елементах планування і державного регулювання економіки. Процес капіталізації в соціа-лістичній державі полягає у зживанні «надмірної жорсткості» центрального державного управління, визнанні приватної власності, розвитку ринкової економіки, політичного плюралізму і мирного співіснування у сфері ідеології. У перспективі влада в конвергент-ному суспільстві, відповідно до теорії, позбавиться класового характеру і суспільно-політичного забарвлення (капіталістична і соціалістична), управління перейде до мене-джерів (управляючих) – особливого прошарку, що виник у ході НТР. Ця теорія протисто-яла марк-

 

>>>57>>>

систсько-ленінській теорії про відмирання держави і переростання соціалістичної держави в суспільство комуністичного самоврядування.

У СРСР також виникли течії, за основані на вихідних положеннях цієї теорії. Наприклад, А.Д. Сахаров визначав конвергенцію як «такий, що реально відбувається, історичний про-цес зближення капіталістичної та соціалістичної світових систем, котрий здійснюється в результаті зустрічних плюралістичних змін в економічній, політичній, соціальній та ідео-логічній сферах».

Ідеї про зближення і взаємовплив держав, що мають різноманітні соціальні системи, є ра-ціональними і потребують вирішення важливого питання про співвідношення внутріш-ньодержавного і міжнародного права.

В сучасних умовах, коли змінюється соціально-правова характеристика буржуазних дер-жав, коли колишні «соціалістичні» держави, у тому числі Україна, стали на шлях форму-вання громадянського суспільства і побудови правової держави, виникла концепція май-бутніх буржуазних і соціалістичних держав – держави соціальної демократії[8], соціальної правової держави (див. главу «Соціальна правова держава»).

 

  

________________________________________

[1] Див.: Чиркин В.Е. Основы сравнительного государствоведения. – М., 1997. – С. 77.

[2] Радянська доктрина в ЗО–50-х роках XX ст. спиралася на розуміння держави як апарату класового панування і гноблення. (Див.: Материалы Первого совещания научных работ-ников права. – М., 1938; Вышинский А. Я. Вопросы теории государства и права. – М., 1949. – С. 83, 411, 417).

[3] Термін суверенітет (фр. – верховна влада) стосовно держави вперше вжитий Жаном Бо-деном (Франція, XVI ст.).

[4] Юрисдикція (лат jurisdictio – суд, судочинство) – обсяг правомочносте й відповідних державних органів (суду, арбітражного суду, адміністративних органів та ін.) вирішувати спори про право і справи про правопорушення, зокрема оцінювати дії особи з погляду правомірності і застосовувати юридичні санкції до правопорушників.

[5] Нація (в юридичному відношенні) рівнозначна терміну «народ». У термін «нація» вкла-дається і значення громадянства. Нація – громадяни держави різних національностей, об'єднані схожістю у вирішенні істотних політичних І психологічних проблем. Ця