Загальна теорія держави і права

2.  Нормативна (регулятивна) – система політичних (а також правових) норм і принципів, що регулюють відносини між народами, соціальними групами, партіями, політичними лі-дерами.

3.  Функціональна – політичні відносини, політичний процес, політичний режим, оскільки через них формується, змінюється, здійснюється політика.

4.  Ідеологічна – політична ідеологія, свідомість, погляди, культура, можливість громадя-нина оцінити політичне буття і обрати варіант поведінки.

5.  Комунікативна – интегративні (об'єднуючі) зв'язки всіх підсистем функціонування по-літичної системи суспільства в цілому.

 

>>>64>>>

Кожна із самостійних частин – ланок політичної системи суспільства має власну структу-ру, свої принципи організації та діяльності, самостійність у вирішенні питань, що нале-жать до їх внутрішніх і зовнішніх справ.

Зазначені елементи і частини об'єднуються в єдину політичну систему категорією «полі-тична влада».

Особливе місце в політичній системі суспільства належить державі, оскільки вона є голо-вним засобом досягнення цілей, що постають перед суспільством, концентрує в собі різ-номаніття політичних інтересів, надає усталеність політичній системі за допомогою впо-рядкування її діяльності.

Ознаки держави, що відрізняють її від громадських об'єднань:

1)  у кожній політичній системі суспільства може існувати лише одна держава, а громад-ських об'єднань – багато;

2) держава – організація всього населення, а громадські об'єднання – частини населення;

3) лише держава є одноособовою повновладною організацією в масштабі всієї країни, зда-тною захистити основні права і свободи всіх осіб, що перебувають на її території;

4)  лише держава має у своєму розпорядженні спеціальний апарат, який займається управ-лінням громадськими справами;

5) лише держава має у своєму розпорядженні спеціальні установи та заклади примусового характеру і має монопольне право застосовувати примус на своїй території; громадські об'єднання позбавлені цих ознак;

6) лише держава має монопольне право видавати юридичні норми, обов'язкові для всього населення, і забезпечувати їхню реалізацію. Громадські об'єднання приймають програми, статути, поточні рішення, що мають внутрішньоорганізаційне значення;

7) лише держава має монопольне право встановлювати і стягувати податки, формувати загальнонаціональний бюджет;

8)  лише держава є офіційною особою (представником усього народу) всередині країни і на міжнародній арені – суверенною організацією. Громадським організаціям такі якості і функції не властиві. Вони вирішують локальні за своїм змістом та обсягом завдання у су-воро визначеній сфері громадського життя.

 

>>>65>>>

§ 3. Правові форми взаємовідносин держави і громадського об'єднання

Об'єднання громадян тією чи іншою мірою беруть участь у політичному житті суспільст-ва, у політичних відносинах із державою і, відтак, взаємодіють (співробітничають або конфліктують) із нею.

Взаємовідносини держави і об'єднань громадян мають правовий характер[4].

Об'єднання громадян – це добровільне громадське формування людей, створене на основі спільності інтересів для реалізації своїх прав і свобод.

Об'єднання громадян не є об'єктами управління з боку державних структур, їх діяльність визначається статутом (положенням), цілями і завданнями їх створення, що не виходять за рамки закону. Беручи участь у соціально-політичному і культурному житті суспільства і держави, громадські організації та їх об'єднання реалізують права, передбачені статутами (положеннями).

До громадських об'єднань можна віднести політичні партії, соціально-економічні і соціа-льно-культурні об'єднання, масові громадянські рухи, асоціації, релігійні організації тощо. Основними з них є політична партія і громадська організація.

Політична партія – добровільне об'єднання людей, що виражають волю певних соціальних груп, які прагнуть домогтися або утримати державну владу, впливають на політику дер-жави відповідно до програми і статуту своєї діяльності.

В Україні членами політичної партії можуть бути лише її громадяни. Реєстрація політич-ної партії провадиться Міністерством юстиції України.

Громадська організація – добровільне об'єднання людей, створене ними для досягнення особистих і громадянських цілей, що діє на засадах самоорганізації, самоврядування, са-мооплати (спілки, товариства, групи, об'єднання, не засновані урядом або міждержавною угодою). Наприклад, профспілки - - громадські організації, що об'єднують громадян, по-в'язаних спільними інтересами за родом їх професійної діяльності. Профспілки

 

>>>66>>>

створюються без безпосереднього дозволу на засадах вільного вибору їх членів.

В Україні громадська організація реєструється Міністерством юстиції, місцевими органа-ми виконавчої влади, виконавчими комітетами сільських, селищних, міських Рад народ-них депутатів.

Усі громадські об'єднання рівні перед законом.

Держава (в особі державних органів і посадових осіб):

1)  встановлює юридичні норми, які визначають порядок їх офіційного визнання (легалі-зації) шляхом реєстрації;

2) реєструє об'єднання громадян і встановлює їх ідентифікаційний код. В Україні діють Українська республіканська партія, Народно-демократична партія, Партія зелених, Соціа-лістична партія та ін., Спілка адвокатів, Наукове товариство ім. Тараса Шевченка тощо;

3)  забезпечує дотримання прав і законних інтересів об'єднань громадян;

4)  здійснює контроль і нагляд за відповідністю діяльності об'єднань громадян зареєстро-ваному статуту:

нагляд за виконанням і дотриманням законності здійснюють органи прокуратури;

контроль над джерелами і розмірами надходжень і сплатою податків здійснюють фінансо-ві органи і органи державної податкової адміністрації;

5)  передбачає відповідальність уповноважених осіб громадських об'єднань за порушення законодавства;

6)  не втручається у діяльність громадських організацій, тому що вони не є об'єктами дер-жавного управління;

7)  створює режим найбільшого сприяння для їх функціонування: наділяє певними пільга-ми або зовсім звільняє від податків, або надає дотації і кошти.

Громадські об'єднання можуть:

1)