Загальна теорія держави і права

Відносини держави з комерційними корпораціями будуються часто на основі партнерства, певна річ, у межах повноважень відповідних владних структур.

Держава (в особі державних органів і посадових осіб) діє відносно комерційних корпора-цій багато в чому так само, як і не-комерційних громадянських об'єднань.

Держава (в особі державних органів і посадових осіб):

1) встановлює коло суб'єктів, які мають право займатися підприємницькою діяльністю;

2) встановлює юридичні норми, які визначають порядок офіційного визнання (легалізації) комерційних організацій шляхом реєстрації;

3) реєструє комерційні об'єднання громадян і встановлює їх ідентифікаційний код в орга-нах державної статистики (в Україні – Єдиний Державний Реєстр Підприємств і Організа-цій України);

4)  гарантує комерційним організаціям рівні права і створює рівні можливості для доступу до матеріально-технічних, фінансових, трудових, інформаційних, природних та інших ре-сурсів. Забезпечення зазначеними ресурсами відбувається лише за умови виконання коме-рційною організацією робіт і поставок для державних потреб;

5)  забезпечує дотримання прав і законних інтересів комерційних об'єднань громадян, офіційно встановлених, – гарантує недоторканність майна і забезпечує захист прав влас-ності;

6)  здійснює контроль і нагляд за відповідністю діяльності комерційних організацій зареє-строваному статуту:

- нагляд за виконанням і дотриманням законності здійснюють органи прокуратури;

- контроль за джерелами і розмірами надходжень і сплатою податків здійснюють фінансо-ві органи і органи державної податкової адміністрації;

7)  передбачає відповідальність уповноважених осіб комерційних організацій за порушен-ня законодавства;

8)  не втручається безпосередньо в діяльність комерційних організацій, оскільки вони не є об'єктами державного управління, проте законодавче забезпечує свободу конкуренції між ними,

 

>>>71>>>

захищає споживача від проявів недобросовісної конкуренції І монополізму;

9) створює режим найбільшого сприяння для функціонування комерційних організацій: передає державне майно, наділяє земельними ділянками і цільовими кредитами – коротко-строковими і довгостроковими, надає систему заохочень (певний час не стягувати подат-ки), створює внутрішній і зовнішній ринок для суб'єктів підприємницької діяльності.

Ф Забороняється заняття підприємницькою діяльністю таким категоріям громадян:

•   військовослужбовцям;

•   посадовим особам органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, державного арбітражу, державного нотаріату;

•   посадовим особам органів державної влади і управління, що покликані здійснювати ко-нтроль за діяльністю підприємств;

•   особам, які відбувають строк покарання, до його закінчення;

•   особам, які мають непогашену судимість за крадіжку, хабарництво та інші корисливі злочини.

Комерційні об'єднання покликані діяти щодо громадянського суспільства і держави в та-кий спосіб:

•  сплачувати податки в установленому законом порядку;

– розвивати економіку держави, заповнюючи відповідні економічні ніші;

–  розвивати національний бізнес, ділові відносини з іншими державами;

•  сприяти підняттю рівня матеріального забезпечення громадян та ін.

§ 5. Відносна самостійність держави

Розглядаючи тісний взаємозв'язок і взаємозалежність суспільства і держави, громадських об'єднань і держави, комерційних корпорацій і держави, слід зважувати на те, що держава має відносну самостійність.

Відомо, що «абсолютної самостійності» ні в природі, ні в суспільстві бути не може, оскі-льки існує загальний взаємозв'язок

 

>>>72>>>

процесів і явищ. Не може бути й «абсолютної залежності». Коли ми говоримо про держа-ву як про «слугу суспільства», це не означає, що ми представляємо її як слугу, маріонетку в грі зовнішніх умов, суспільних відносин. Якби держава не мала певної самостійності, своєї внутрішньої та зовнішньої свободи, вона була б пасивною, мертвою, а отже, зайвою ланкою в політичній системі суспільства, у громадянському механізмі. Поняття «відносна самостійність» держави покликано відбити активність держави у всіх сферах громадсько-го життя. Зворотний вплив держави на суспільство є мислимим лише в рамках її відносної самостійності.

Відносну самостійність держави слід розглядати конкретно-історично, зважаючи на спе-цифічні умови розвитку суспільства, його політичної системи та ін. У процесі науково-технічного і суспільного прогресу відносна самостійність держави зростає.

Знаходячись у певній залежності від зовнішніх чинників (економіки, класової боротьби, політики, ідеології), держава справляє на них зворотний вплив, що є однією з форм вияву її відносної самостійності. Іншою формою прояву відносної самостійності держави можна назвати підвищення держави над інтересами класів, що борються, виконання загальносо-ціальних завдань або її організаційну відокремленість від суспільства в цілому, наявність власної внутрішньої структури і функцій. Таких форм прояву відносної самостійності держави можна навести чимало, вони специфічні для різних країн кожної історичної епо-хи.

Крім того, у держави є своя логіка розвитку. Наявність особливих етапів розвитку держа-ви є однією з форм прояву відносної самостійності. Держава додержується свого власного шляху розвитку, над яким має зверхність розвиток виробництва. Але держава, завдяки своїм власним законам і фазам розвитку, справляє зворотний вплив на розвиток виробни-цтва, що є однією з загальних (властивих всім історичним етапам) форм відносної само-стійності держави.

Чи слушним буде ствердження, що «держава не має власної історії», оскільки її поява і подальший розвиток були обумовлені розвитком суспільства – економічним, соціальним, політичним? Ні, певна річ. Держава розвивається разом із суспільством і в той же час має свою історію. Аргументом на користь останнього твердження є відносна самостійність держави у вигляді різних форм її прояву.

 

>>>73>>>

 

  

________________________________________

[1] Поняття «громадянське суспільство» з'явилося в XVII