Загальна теорія держави і права

7)  наявність права виходу зі складу конфедерації у кожного з її суб'єктів.

 

>>>82>>>

Конфедерації мають нестійкий, перехідний характер: вони або розпадаються, або еволю-ціонують у федерацію.

Заслуговує на увагу особлива форма об'єднання держав, іменована співдружністю (СНД, Британська Співдружність націй, Європейська Співдружність у Західній Європі). Це є ду-же рідкісне, ще аморфніше за конфедерацію, але, однак, організаційно оформлене об'єд-нання держав, які виступають як асоційовані учасники при збереженні ними повного су-веренітету і незалежності. В основу співдружності, як і при конфедерації, покладені між-державний договір, статут, декларація, угоди, інші юридичні акти. Цілі, висунуті при створенні співдружності, можуть бути найрізноманітні – економічні, культурні та ін.

Співдружність може мати перехідний характер: розвитися в конфедерацію і навіть у фе-дерацію за наявності необхідних передумов, або, навпаки, призвести до дезінтеграції, роз'єднання.

СНД (Співдружність незалежних держав, утворена в 1991 р.) -це об'єднання незалежних держав, що мають на меті зберегти історичну спільність народів і сформовані між ними зв'язки шляхом координації політики, рівноправного і взаємовигідного співробітництва. СНД заснована трьома державами – Бєларус-сю, Росією, Україною. Згодом до них приєд-налися дев'ять країн – Азербайджан, Вірменія, Грузія, Казахстан, Киргизстан, Молдова, Таджикистан, Туркменистан, Узбекистан.

СНД здійснює діяльність через спільні координуючі органи: Раду глав держав, Раду глав урядів, Раду міністрів закордонних справ, Координаційно-консультативний комітет, Голо-вне командування об'єднаних збройних сил, Раду командувачів прикордонними війська-ми, Економічний суд, Комісію з прав людини, а також через інститути. Серед інститутів Співдружності значне місце посідає Міжпарламентська Асамблея, яка складається з пар-ламентських делегацій – учасників Угоди про Міжпарламентську Асамблею (підписана 27 березня 1992 p.). Рішення Міжпарламентської Асамблеї мають форму актів: заяв, звер-нень, рекомендацій, пропозицій. До її компетенції входить розробка рекомендаційних за-конодавчих актів (модельних) із питань, що знаходяться у сфері спільних інтересів держав Співдружності.

Відносини між державами в Співдружності будуються на основі норм і принципів міжна-родного права, оскільки вона не є

 

>>>83>>>

держава і не є державне утворення. Правову основу СНД складають низка угод і інших документів (Угода про створення Співдружності Незалежних Держав[1] і Протокол до неї, Алма-атинсь-ка декларація від 21 грудня 1991 p., Угода з військових питань, Статут СНД від 22 січня 1993 р. та ін.)- Разом із членством у СНД передбачена така форма, як асоційо-ване членство. Встановлено право виходу з СНД.

§ 3. Види форм державного (політичного) режиму

Основою для кваліфікації державних (політичних) режимів слугує:

-  ступінь розвиненості політичної демократії;

-  реальний політико-правовий статус людини.

З урахуванням цих критеріїв сучасні державні (політичні) режими поділяються на види: демократичні і антидемократичні. Існують також перехідні режими. Представимо на схемі основні режими.

 

Державний (політичний) режим 

Демократичний антидемократичний 

ліберально-демократичний авторитарний: 

консервативно -демократичний 3

револхюційний В

стабілізаційний 

радикально-демократичний тоталітарний: 

 

расистський фашистський військово-диктаторський

  

 

>>>84>>>

 

Державний (політичний) режим

(загальна характеристика) 

демократичний антидемократичний 

– порядок (стан) державного (політичного) життя сус- - порядок (стан) державного (політич-ного) життя суспільства, при 

пільства, при якому додержу-ється демократична конститу-ція, реалізується принцип «по-ділу влади». Державна влада здійснюється на основі вільної і рівної участі громадян і їх об'-єднань в управлінні державою. Допускається легальна діяль-ність різних партій. Гарантуєть-ся здійснення прав і свобод громадян і меншостей відповід-но до міжнародних стандартів прав людини якому не реалізується (найчастіше юридичне не закріплений) принцип «поділу влади». Звужується або при-пиняється вплив громадян і їх об'єд-нань на управління державою. Відсут-ня або перетворюється на формальну виборність. Забороняється діяльність опозиційних партій і організацій. За-стосовуються політичні репресії. Зву-жуються або порушуються політичні права громадян і меншостей. Реальна влада зосереджується в руках групи осіб або однієї особи, неконт-рольованих народом 

Демократичний режим характерний для правової держави. Його способи і методи здійс-нення державної влади реально забезпечують вільний розвиток людини; участь у здійс-ненні державної влади; свободу в економічній діяльності; захищеність прав і законних ін-тересів; врахування інтересів більшості і меншостей (меншин); легальна дія опозиційних партій; формування уряду тими партіями, що перемогли на відповідних виборах; доміну-вання переконання, узгодження, компромісу; виборність і змінюваність центральних і мі-сцевих органів державної влади тощо.

При антидемократичному режимі відбувається потоптання прав і свобод людини, Приду-шення опозиції, не виключається скасування представницького вищого органу (парламен-ту) або перетворення його на маріонеткову установу, формування уряду армією, що захо-пила владу, і т. ін.

Тоталітарний режим[2] – крайня форма антидемократичного режиму. Характеризується повним пануванням держави над

 

>>>85>>>

людиною І суспільством; одержавленням усіх легальних громадських організацій; не об-меженими законом і закону не підвладними повноваженнями влад; забороною демократи-чних організацій; фактичною ліквідацією формально проголошених конституційних прав і свобод; усепроникаючим контролем за діяльністю громадян і громадських організацій; політичною цензурою; відсутністю гласності; войовничою тотальною нетерпимістю до усіх, хто мислить інакше, ніж диктують правляча партія та її ідеологія; репресіями віднос-но опозиції та інакомислячих; мілітаризацією суспільного життя; прагненням до зовніш-ньої експансії.

Ідеологія тоталітарних режимів завжди є революційною (або псевдореволюційною).

Авторитарний режим не є настільки різким у крайніх, реакційних проявах, як тоталітар-ний режим.