Загальна теорія держави і права

1) єдина конституція (конституції прийняті в більшості країн світу);

 

>>>79>>>

2)  єдина система вищих органів державної влади -- глава держави, уряд, парламент, юрисдикція яких поширюється на територію усієї країни;

3)  єдине громадянство і єдина державна символіка;

4)  єдина система законодавства і єдина судова система;

5)  адміністративно-територіальні одиниці не можуть мати будь-яку політичну самостій-ність;

6)  в міжнародних відносинах виступає одноособово. Частини, унітарної держави мають різні назви: в Україні -

області, у Польщі – воєводства, в Англії – графства, в Італії -провінції.

Деякі унітарні держави (Велика Британія, Грузія, Данія, Ізраїль, Іспанія, Італія, Португа-лія, Україна, Фінляндія, Шрі-Ланка) включають автономні утворення (адміністративні ав-тономії). В Україні – це Автономна Республіка Крим. Такі держави називають децентралі-зованими унітарними державами або унітарними державами з елементами федералізму. Вони відрізняються від централізованих унітарних держав, у яких на чолі місцевих орга-нів влади перебувають призначені з центру посадові особи, котрі підкоряють собі місцеві органи самоврядування. У децентралізованих унітарних державах місцеві органи влади обираються населенням і мають право самостійно вирішувати більшість питань місцевого життя. У них автономії мають внутрішнє самоврядування, як правило, у сфері адміністра-тивної діяльності. Вони можуть користуватися певною самостійністю й у сфері законо-давства. У такому разі закони приймаються парламентом автономії в межах своєї компе-тенції (головним чином у порядку делегування йому законодавчих повноважень центра-льним законодавчим органом у випадках, передбачених конституцією).

Щодо Верховної Ради Автономної Республіки Крим, то її участь у сфері законодавчій дія-льності обмежена підготовкою і прийняттям Конституції (набрала чинності 12 січня 1999 p.).

Основні ознаки федерації (США, Росія, Австрія, Швейцарія, ФРН, Канада, Мексика, Бра-зилія, Аргентина, Венесуела, Індія, Малайзія, Австралія та ін. – разом у світі існують 24 федеративні держави. На шляху до федерації, здійснюваної з 1988 р. у три етапи, перебу-ває Бельгія):

1) наявність єдиної території, яка у політико-адміністратив-ному відношенні не є одне ці-ле, а складається із територій -

 

>>>80>>>

суб'єктів федерації, що м?ють власний адміністративно-територіальний поділ;

2), наявність загальної конституції федерації і конституцій її суб'єктів, тобто наділення суб'єктів федерації установчою владою;

3) наявність системи законодавства усієї федерації і системи законодавства її суб'єктів, тобто наділення суб'єктів федерації в межах установленої для них компетенції правом ви-дання законодавчих актів, які діють лише на території суб'єкта федерації і мають відпові-дати союзному законодавству;

4) наявність федерального двопалатного парламенту і парла^ ментів суб'єктів федерації, федерального уряду і самостійних органів управління суб'єктів федерації;

5)  наявність громадянства як усієї федерації, так і її суб'єктів; у ряді федерацій допуска-ється подвійне громадянство (ФРН, Австрія);

6)  можливість суб'єктів федерації мати власну правову і судову системи (США);

7) наявність загальнофедеральної податкової і грошової системи;

8) суб,'єкти федерації не мають суверенітету і не є суб'єктами міжнародного права, проте в договірних міжнародних відносинах може виступати як федерація в цілому, так і кожний із її суб'єктів.

У типовій федерації оборонна і зовнішня політика належить федеральному уряду, освіта – регіонам, а право оподатковування поділене між обома. Тому і федерація, і'її суб'єкти мо-жуть мати право видавати закони з аналогічних питань.

Федерації багатоманітні. Класифікувати їх можна за різними ознаками:

•  За способом створення:

договірні (виникають на основі угоди, договору, установчого пакту – створюються, як правило, «знизу»);

конституційні (засновуються шляхом прийняття конституції – створюються головним чи-ном «зверху», приклад – Індія);

договірно-конституційні (їх більшість – США, ФРН, Швейцарія, Російська Федерація та ін.).

•  За способом взаємовідносин федерації та її суб'єктів:

на основі союзу (США, Танзанія, ОАЕ, СРСР – у минулому); на основі автономії (Бельгія, Австрія, Індія, Венесуела, Пакистан).

 

>>>81>>>

•  За способом розподілу і здійснення владних повноважень: централізовані (Індія, Пакис-тан, Венесуела, Мексика, Аргентина, Бразилія);

відносно централізовані (США, Австралія, ФРН).

• За принципом переваги або поєднання національного і територіального підходів:

територіальний підхід (США, Індія, Мексика);

національний підхід (у колишньому СРСР, нині його в чистому вигляді немає);

поєднання національно-територіальноцо і територіального підходів (Росія).

Розглянемо такі союзи держав, як конфедерація і співдружність. Вони відрізняються від федерації як форми територіального устрою тим, що є формою міждержавного союзу, тобто об'єднанням незалежних держав.

Конфедерація – тимчасовий союз суверенних держав, які об'єдналися для досягнення пев-них цілей і спільно здійснюють низку напрямків державної діяльності (оборона країни, зовнішня торгівля, митна справа, грошово-кредитна система тощо) при збереженні в ін-ших питаннях"повної самостійності.

Основні ознаки конфедерації (через'етап конфедерації пройшли США, Нідерланди, Швейцарія, остання конфедерація – Се-негамбія, 1981-1989 pp.):

1)  відсутність спільної для всієї конфедерації єдиної території і державного кордону;

2) відсутність загальних законодавчих органів і системи управління;

3)  відсутність загальних для всієї конфедерації конституції, системи законодавства, гро-мадянства, судової та фінансової систем;

4) відсутність суверенітету конфедерації, збереження суверенітету і міжнародно-правового статусу учасників конфедерації;

5)  наявність загального конфедеративного органу, що складається з делегатів суверенних держав;

6)  рішення загальних конфедеративних органів, прийняте за принципом консенсусу; у разі незгоди з ним