Загальна теорія держави і права

Істотні зміни у правову систему було внесено законами про неповнолітніх і опікунство, про спадкування, про усиновлення і виплату коштів на утримання членів сім'ї (аліментних зобов'язань). У результаті роботи з кодифікації індуського права: 1) звузилася сфера дії звичаїв; 2) розширилася сфера чинності закону і судового прецеденту; 3) індуське право перестало бути однаковим, а дхарма втратила своє традиційне значення зводу правил, по-кликаних спрямовувати поведінку людей.

На цей час модернізацію законодавства та істотний відхід від дхарми стимулюють керів-ники держави. Робляться спроби сформувати національну правову систему, що ґрунтуєть-ся на національно-територіальному, а не релігійному принципі. Закладаються її нові зако-нодавчі основи. Конституція Індії підтвердила, що створене раніше право залишається чинним, і орієнтувала на видання єдиного Цивільного кодексу для всіх громадян Індії (ст. 44)'. Правда, для цього потрібно зміна чи скасування права «особистого статусу» – най-більш ортодоксальної частини індуського права, де вирішальним чинником є належність до певної общини.

У національній правовій системі сучасної Індії рамки використання традиційного індусь-кого права обмежені:

1) сферою сімейно-шлюбних відносин – народження дітей поза шлюбом, опікунство, уси-новлення, шлюб, нерозділена сі-

Індія, незважаючи на закріплення в Конституції її федеративного устрою, відрізняється високим ступенем централізації, що фактично забезпечує верховенство федерального за-кону над законодавчими актами легіслатур (законодавчих органів штату).

 

>>>620>>>

м'я з двох-трьох поколінь і поділ майна; спадкування майна вмерлого родичами, включа-ючи неподільне майно;

2)  питаннями участі сім'ї та общини в релігійних і добродійних пожертвуваннях;

3)  питаннями суспільного характеру – переважне право на купівлю, клятва, передача майна через заповіт або інший документ тощо;

4)  внутрішньокастовими і міжкастовими відносинами (відлучення від каст та ін.).

Іншими словами, сфери впливу індуського права – спадкування, шлюб, касти, релігійні інститути.

Індуське право в Індії відіграє незрівняно меншу роль, ніж мусульманське право в сучас-них мусульманських країнах. Воно втратило своє традиційне значення часів британської колонізації, вимушено поступившись місцем англійському загальному праву, яке у моди-фікованому вигляді продовжує зберігати свої позиції.

Частина II ДАЛЕКОСХІДНА ГРУПА ПРАВОВИХ СИСТЕМ

2.1. КИТАЙСЬКЕ ПРАВО

§ 1. Загальна характеристика далекосхідної групи правових систем

Далекосхідна група правових систем – це сукупність правових систем, в основі форму-вання яких лежать не норми права, а норми моралі, звичаї, традиції. Велике значення при-діляється ритуалу.

Далекосхідну групу складають правові системи Китаю, Гонконгу, Японії, Бірми, Кореї, Монголії, країн Індокитаю, Малайзії. Китай і Японія вирізняються специфікою морально-ідеологічного підходу до права, який справив вплив на правові системи інших країн Схо-ду.

На відміну від континентального, загального і змішаного типів правових систем далеко-східне право віддає перевагу загально-соціальним нормам як зразкам поведінки – нормі-моралі, нормі-звичаю, нормі-традиції. Ними обумовлюється як закон, так і

 

>>>621>>>

судове рішення. Закон і судове рішення для сучасного розвитку далекосхідної групи пра-вових систем також мають істотне значення. Правда, їх роль іноді є похідною від тради-ційних норм моралі і традицій.

Далекосхідний регіон у минулому правовому розвитку не зазнав скільки-небудь істотного впливу ні європейських правових систем, ні американської. Однак на цей час держави цього регіону активно сприймають правові новації країн європейського та американського континентів, орієнтуються на вдосконалення національного законодавства і використання досягнень іноземного права (особливо Японія).

У країнах Далекого Сходу споконвічне панувало філософсько-моральне уявлення про со-ціальне життя як частину природного світопорядку. Зразком для устрою суспільства зав-жди служила гармонія природи. Роль права з його формалізмом і зовнішнім примусом оцінювалася невисоко. Вважалося, що за допомогою права можна встановити початковий ступінь порядку, характерний для варварських народів.

Мета неписаних правил, освячених традицією, полягає у тому, щоб забезпечити соціальну гармонію, при вирішенні конфліктних ситуацій надати можливість тому, хто програв, «зберегти обличчя». У країнах континентального і загального права основним результа-том застосування права є ясність і недвозначність рішення, в кінцевому результаті одно-значно встановлюється потерпіла сторона. У праві далекосхідної групи країн рішення на користь однієї із сторін приймається рідко. Наріжним каменем у правових системах дале-косхідних країн є компроміс, який досягається без залучення закону.

§ 2. Поняття китайського права і філолофсько-моральні джерела його фор-мування

Китайське право – це сукупність підтримуваних державою моральних, етичних, релігій-них і правових норм, що склалися на основі філолофсько-моральних концепцій даосизму, конфуціанства, легізму.

З даосизму (основоположник вчення Лао-цзи, VI ст. до н.е.) була сприйнята ідея про існу-вання «дао» – природного закономірного шляху, яким розвивається Всесвіт і якого має додержуватися людина. Дао – закон неба, природи і суспільства, який в

 

>>>622>>>

змозі відновлювати справедливість. Усе неприродне (штучні встановлення у сферах управління, законодавства та ін.) вважається відхиленням від дао. Додержуючись закону дао, людина повинна не проявляти самостійної активності, не намагатися вдосконалювати суспільство, державу, закони, а покладатися на дао і повернутися до природності.

Істотний вплив на ідеологію Китаю справило конфуціанство (VI ст. до н.е.). Впливовою ідеологічною течією воно стало відразу після виникнення, а в II ст. до н.е. було визнано офіційною ідеологією і взяло на себе роль державної релігії. Аж до революції 1911р. кон-фуціанство залишалося основою офіційної ідеології та зберегло свій вплив і