Загальна теорія держави і права

§ 2. Джерела права сучасної Японії

1. Нормативно-правовий акт (закон, урядові укази та інші акти підзаконного характеру). Заборонено видавати урядові укази з питань кримінального покарання без дозволу на те відповідного закону. Передбачено інститут контрасигнатури: всі закони і урядові укази підписуються компетентними державними міністрами і візуються прем'єр-міністром.

2.  Нормативно-правовий договір (має значне поширення).

3.  Норми-звичаї, норми-традиції (гирі) – посилання на них містяться у Цивільному і Тор-говому кодексах, наприклад, коли йдеться про рибальський промисел, використання гаря-чих джерел та ін. Проте сфера їх застосування поступово звужується.

5. Судовий прецедент – формально не вважається джерелом права. Однак постанови Вер-ховного суду сприй маються судами (і нерідко державними установами) як нормативні акти, що мають неухильно виконуватися. Традиційне зневажливе ставлення до загального права і заперечення судових рішень змінилися їх сприйняттям.

§ 3. Система права сучасної Японії

Чинна в Японії система права походить від німецького і французького права. Р. Давид відносить японське право до романо-германської правової сім'ї[26]. Проте ближче до істи-ни І.Нода[27], який підкреслює, що специфіка національної ментальності створює

 

>>>634>>>

праворозуміння, яке важко змінити під впливом іноземного права. Японське право не по-вністю вписується у романо-германський тип правової системи. Сучасне японське право за своєю структурою нагадує західне, але воно діє у своєму власному традиційному куль-турному середовищі, яке формувалося століттями в умовах відсутності тривалих контак-тів із західною культурою. Тому при схожості моделей права практика його функціону-вання істотно відрізняється. Отже, дія японської моделі права видається іншою, ніж захід-ного оригіналу.

До 1945 р. система права Японії ґрунтувалася на поєднанні традиційних феодальних принципів, частково запозичених із системи права імператорського Китаю, і принципів континентальної системи права в його етатичному[28] (державному) варіанті.

Правова система Японії запозичила із системи континентального права таке:

- поділ права на публічне і приватне;

- структурний поділ системи права на галузі та підгалузі;

- кодифікацію нормативно-правового матеріалу.

До кримінального права Японії внесені принципи континентального права: «немає злочи-ну і покарання без вказівки на те в законі», «закон зворотної дії не має при введенні або посиленні кримінальної відповідальності» та ін.

Система права Японії до Другої світової війни складалася із галузей конституційного, ад-міністративного, цивільного, торгового, кримінального, цивільного процесуального, кри-мінально-процесуального права.

За часів реформ після війни, проведення яких контролювалося американською владою, японська правова система була «американізована». Так, впровадження в японську ідеоло-гію і практику як конституційних принципів «поділу влади», «стримувань і противаг», не-залежності судової влади, рівності всіх перед законом, рівності чоловіка і жінки, визна-чення кола демократичних прав і свобод громадян, які підлягають безпосередньому судо-вому захисту, введення інституту конституційного нагляду[29] – все це стало результатом впливу американського права. Японська

 

>>>635>>>

конституція відтворила славнозвісні слова американської Декларації незалежності 1776 р. про «право на життя, свободу і на прагнення до щастя» як вищий предмет турботи держа-ви про її громадян (ст. 13).

На регулювання сфери торгово-економічних відносин, діяльності корпорацій та інших приватних правових інститутів також вплинуло американське право. Оновлено традиційні галузі права. Фактично заново створено конституційне право. Оформилися нові галузі права – право людини на соціальне забезпечення, господарське, екологічне. Виділилися підгалузі медичного, освітнього права та ін.

Демократичними досягненнями Конституції Японії, крім зазначених, є зафіксовані в ній права громадян у кримінально-процесуальній сфері:

– право на захист і судовий розгляд обвинувачення;

- заборона незаконного арешту і незаконних обшуків;

-  право обвинуваченого на відкритий, неупереджений, без зволікань, розгляд справи;

– заборона застосування покарання без відповідної правової процедури та ін.

З метою захисту прав підозрюваного в Конституції закріплена така норма: «Ніхто не може бути примушений давати показання проти самого себе. Показання, одержане із застосу-ванням примусу, під катуванням або під погрозою або після невиправдано тривалого аре-шту чи тримання під вартою, не може розглядатися як доказ» (ст. 38). Проте при втіленні в життя нових принципів попереднього слідства і судочинства зберіг своє значення тради-ційний принцип: «Визнання – найперше з усіх доказів».

§ 4. Закон. Кодифікація

Сучасні закони і кодекси Японії, які перетворилися на одне із основних джерел права, не є плодом виключно національного утворення. Як уже відзначалося, вони складалися споча-тку на зразок німецьких і французьких кодексів. Після Другої світової війни створюються нормативно-правові акти, зорієнтовані на американське законодавство. При цьому врахо-вуються національні норми-традиції, шануються ритуали.

Чинна на цей час система законодавства Японії створювалася починаючи з кінця XIX ст. її можна назвати змішаною. Пра-

 

>>>636>>>

вда, вона не є аналогічною змішаному (гібридному) типу правової системи – скандинавсь-кій чи латиноамериканській групі. В Японії запозичення тих чи інших елементів контине-нтального і загального права відбувалося безсистемне. Запозичені норми законів споради-чно, час від часу впліталися у тканину японського права, що зберігає спадкоємність тра-диційних норм моралі і звичаю. Своєрідність законодавства значною мірою визначається особливостями правового мислення, інформаційно-правового насичення, узагальненого відображення зв'язків як з національним минулим, так і зі світовими досягненнями у галу-зі юриспруденції.

На цей час в Японії застосовуються Цивільний (1898 р.) і Торговий (1899 р.) кодекси (в їх основі