Предмет:
Тип роботи:
Навчальний посібник
К-сть сторінок:
402
Мова:
Українська
правової дійсності;
§ 3. Юриспруденція як система юридичних наук
У системі суспільних наук юридична наука (правознавство) виступає як єдина галузь знань, предметом вивчення якої є держава і право. Ця галузь знань є системою взаємоза-лежних юридичних наук, яка за сферами прояву може бути диференційована на цикли наук:
- теоретично-історичні (теорія держави і права, історія держави і права та ін.);
- державознавчі (державне право, адміністративне право та ін.);
- цивілістичні (цивільне право, цивільний процес, господарський процес, сімейне право та ін.);
- криміналістичні (кримінальне право, кримінальний- процес, виправно-трудове право та ін.).
Окреме місце посідають науки, які вивчають такі, що реалізують право, відносини між державами – міжнародне право (приватне і публічне), а також науки, що вивчають держа-ву і право інших країн.
Кожна з зазначених наук є юридичною, має свої предмет і методи вивчення. Разом вони входять до поняття «юридична наука». Якщо предмет юридичної науки в цілому – це по-няття права в усіх аспектах його теоретико-пізнавального прояву і виразу, то предмет ко-жної окремої юридичної науки як складової предмета юридичної науки в цілому – це один з аспектів поняття права, якась певна сторона юридичної дійсності. Відтак, юридична нау-ка (правознавство) – єдина і водночас диференційована наука.
Держава і право у своєму розвитку впливають на юридичну науку, яка постійно збагачу-ється. З'являються нові або ускладнюються існуючі правові інститути і явища (іпотека, застава, траст, приватизація, комерціалізація тощо). Виникають нові суб'єкти права (бан-ки, акціонерні товариства, комерційні структури тощо). Розширюються сфери цивільного обороту. Зростають права громадян. Усе це стимулює появу на дереві юридичного знання нових наукових напрямків.
У розвитку юридичного знання момент новизни тісно пов'язаний із моментом спадкоєм-ності. Нова форма в юриспруденції змінює застарілу. Одночасно утримуються і сприймаються практично і науково значущі результати, які набувають нових властивостей на вищому витку розвитку.
Науково-технічний прогрес, спеціалізація наукового знання, зміна тих чи інших суспіль-них процесів покликали до життя космічне, атомне, комп 'ютерне право. Несприятливе становище з охороною довкілля змусило наукове співтовариство зайнятися розробкою екологічного (природоохоронного) права. Соціально-економічні зміни в суспільстві, по-в'язані з розвитком ринкових відносин, призвели до виділення підприємницького (комер-ційного), податкового, банківського, біржового права.
Юридичну науку як систему юридичних наук можна представити через структуру – внут-рішній поділ на основні групи (види) наук, що знаходяться у взаємному зв'язку:
- теоретико-історичні (теорія держави і права, історія держави і права – загальна і вітчиз-няна, історія учень про державу і право);
- галузеві (державне право, цивільне право, кримінальне право, трудове право, сімейне право, адміністративне право, фінансове право, екологічне право, комерційне право та ін.)
- міжгалузеві (кримінологія, прокурорський нагляд, організація правосуддя);
- спеціальні прикладні (криміналістика, судова медицина, судова психологія, судова бух-галтерія та ін.). Прикладні науки є комплексними. Для вирішення правових питань вони використовують положення і висновки як юридичних, так і неюридич-них наук (фізики, хімії, загальної теорії статистики, медицини та ін.);
- науки, що вивчають публічне і приватне міжнародне право, конституційне право інших країн та ін.
У складі правознавства історично першими виникли галузеві науки. Теоретико-історичні науки стали результатом вивчення закономірностей правової дійсності, теоретичним уза-гальненням державно-правових знань, здобутих протягом історії.
У наші дні використовуються результати багатовікових досягнень у царині пізнання пра-ва, закону, держави. Правознавство перебуває в стані підйому, що пов'язано з об'єктивни-ми умовами – переходом до ринкових відносин, суверенізацією України, формуванням нового мислення, концептуальною основою якого є права людини.
________________________________
[1] Криміналістика (від лат. criminalis – стосується злочину, обвинувачення) – наука про тактику, методику розкриття і розслідування злочинів і застосування науково-технічних засобів у боротьбі з ними.
Глава 2. ЗАГАЛЬНА ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ЯК ФУНДАМЕНТАЛЬНА НАУКА
§ 1. Виникнення загальної теорії держави і права
Як виникла теорія держави і права? Вже підкреслювалося, що спочатку з'явилися галузеві науки. Поступово йшов процес поділу юридичних наук. Чим більш поглиблювалася їх диференціація, тим більшою була потреба у зустрічному процесі – об'єднанні знань. Інте-грація знань передбачає поглиблення думки в природу явищ, а диференціація – її збага-чення. Потреби суспільної практики викликали необхідність концентрації уваги безпосе-редньо на закономірностях правової дійсності, їх вивчення було покладено до основи фо-рмування загальнотеоретичних (істо-рико-теоретичних) наук.
Загальна теорія держави і права не відразу сформувалася з такою назвою і змістом. Теорія права (legal theory) є німецьким поняттям, уживаним у континентально-європейському правовому регіоні. Це поняття не властиве англо-американській правовій думці. Тут опе-рують поняттям «юриспруденція». У Західній Європі та Росії теорія держави і права скла-лася в XVIII -XIX століттях на підґрунті таких наук і навчальних дисциплін, як енцикло-педія права, філософія права.
Енциклопедія права як навчальна дисципліна виникла ще у XVII ст. Одним із перших під-ручників була «Універсальна енциклопедія права» Г. Гунніуса, видана в 1675 р. Широко відомі також роботи з енциклопедії права К. Неволіна, Е. Трубецько-го, Г. Чичеріна та ін-ших (XIX – початок XX ст.).
Спочатку енциклопедія права не мала чітко окресленого предмета і єдиної стрункої сис-теми. Вона містила перелік і огляд усіх юридичних наук як початкових відомостей про право, різні його галузі та методи вивчення. По-різному вирішувалося питання про