Запорожжя та острів Хортиця в поетичній спадщині Тараса Григоровича Шевченка

З Олександрівська Тарас Григорович подався на місця козацьких вольностей, як гадають дослідники, поїхав до села Покровського. “Тут карта поштових сполучень того часу підказує єдино можливий маршрут подорожі: сороковерстовий маршрут від Олександрівська до Концерополя, а звідти сімдесяти чотириверстовий до Нікополя на поштових конях”- пише дослідник творчості Шевченка П. Жур. Цілком можливо, що по дорозі поет відвідав і місця Старої Січі біля села Капулівки, де знайшов останній свій спочинок славетний козак Іван Сірко. Шлях Шевченка по придніпровським степам відтворився в його поезіях “Розрита могила”, “Іржавець”, “Сліпий” та інших. Козацьке селище Покровське, було останнім, куди завітав поет. З Покровського Шевченко вирушає у зворотню дорогу до Кирилівки. Їхав він, мабуть, через Нікополь – Катеринослав – Кременчук -Чигирин – Черкаси – Звенігородку. А 18 серпня Шевченко був уже вдома – в рідній Кирилівці. Він дуже хотів побачитись з рідними і писав у Кирилівку братові Микиті: …“а все-таки лучше, коли получиш, почитаєш хоч слово рідне. Серце ніби засміється, коли знаєш, що там діється… Поклонись усім родичам од мене, а надто дідові, коли живий, здоровий. Скажи нехай не вмирає, скоро побачимось».

Отже, родина Булатів увійшла в історію України завдяки тому, що вони зберегли відомості про перебування в їхній родині під час мандрівки Запорожжям Т. Г. Шевченка. Сьогодні пам'ять про перебування Т. Г. Шевченка на Вознесенці зберігає стара груша. Щороку на День народження поета сюди з'їжджаються представники всіх районів Запорізької області, вчителі проводять біля неї відкриті уроки. Народні майстрині, вишивальниці приносять свої твори, присвячені поету, його творчості.

 

 

У листі до Я. Кухаренка (1800-1862) 3, наказного отамана Чорноморського козачого війська, українського письменника й етнографа, генерал-майора, від 26 листопада 1844 р. Шевченко, будучи в Санкт-Петербурзі, згадує свою минулорічну подорож Україною, зокрема Хортицю: «Був я уторік на Україні – був у Межигорського спаса. І на Хортиці, скрізь був і все плакав, сплюндрувала нашу Україну катової віри німота з москалями, щоб вони переказилися». Рядки досить промовисті. З їхньої тональності добре відчутний відгомін глибоко закарбованих переживань поета. Як бачимо, Т. Шевченко чітко пов'язує руйнування українського етнокультурного простору з паплюженням Хортиці. Такі ж глибоко негативні зміни, як це випливає з рядків листа, відбулися внаслідок появи на острові домінуючого чужого начала, насамперед духовного, релігійного і культурного. Бо для будь-якої національної святині названі зміни мають розцінюватися виключно негативно, як ті загрози і небезпеки, що ведуть до знищення її актуального статусу. Очевидно, що саме святинею і виступала Хортиця для українського поета[8]. Можна також зробити припущення й про те, що втрата Україною свого ідеального або ж максимального статусу в очах Т. Шевченка відбулася, зокрема, внаслідок занепаду ідеального статусу Хортиці як однієї зі значущих українських святинь. П. Ребро вважає, що подорож Шевченка на Запоріжжя – «одна з найважливіших сторінок у життєписі Великого Кобзаря. Чому одна з найважливіших? Тому що зустріч із запорозькою дійсністю, яка так контрастувала з мріями поета, глибоко вразила його, потрясла і мала виключне значення у формуванні революційно-демократичних поглядів Т. Шевченка. Не випадково І. Франко його поезію цього періоду вважає суціль політичною. Образно кажучи, Хортиця стала горнилом духовного меча українського Прометея»[8]. Острів Хортиця в поезії Тараса Шевченка (опосередковані згадування)  Відгомін зустрічі з Хортицею ми також зустрічаємо і в поезії Т. Шевченка, де мають місце вже опосередковані згадки[15]. Насамперед, мається на увазі вірш «І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм в Украйні і не в Украйні моє дружнєє посланіє» (14 грудня 1845, В'юнища). Серед інших вірш містить і такі рядки: «І на Січі мудрий німець // Картопельку садить, // А ви її купуєте, // Їсте на здоров'я // Та славите Запорожжя, // А чиєю кров'ю, // Ота земля напоєна, // Що картопля родить, – // Вам байдуже. Аби добра // Була для городу!».  Таким чином, беручи до уваги розглянутий нами контекст згадування Хортиці у віршах Тараса Шевченка, а також факт безпосереднього знайомства з островом, бачимо, що з Хортицею ототожнюється як Запоріжжя, так і Запорізька Січ. Зустріч із запорозькою дійсністю, яка так контрастувала з мріями поета, глибоко вразила його, потрясла і мала виключне значення у формуванні революційно-демократичних поглядів Т. Шевченка.

 

 

В результаті вивчення широкого кола історичної літератури, творів Тараса Григоровича Шевченка, матеріалу, його епістолярної спадщини дозволило реалізувати поставлену мету і дослідницькі завдання, а саме:

Як видно із творчості поета, геpоїчне минуле укpаїнського наpоду займає пpовідне місце в мистецтві Т. Г. Шевченка і виконує головне завдання його поезії, яке він сам сфоpмулював у словах: «Возвеличу малих отих pабів німих! Я на стоpожі коло їх поставлю слово», а острів. Вся творчість Кобзаря пройнята болісною пам'яттю минулої запорозької слави, він був першим у художній літературі, хто не тільки неодноразово у своїй творчості звертався до козацького острова, а й першим серед тих хто спеціально його відвідав;

Провідною тематикою у художній творчості митця стали історичні сюжети та побутові сцени із життя українців, зображення краєвидів України, і Запорожжя у тому числі, які стверджували національну і культурну самобутність українства, окремішність розвитку історичного шляху України;

Зустріч із давно омріяним островом неприємно здивувала і розчарувала поета, а те, що він побачив на Хортиці, надзвичайно неприємно вразило Великого Кобзаря: ідеальний український краєвид був не тільки забутий і закинутий, а ще й відданий колоністам-менонітам. Це означало цілковиту протилежність усім його уявленням про острів свободи;

Відомості про перебування Т. Г. Шевченка в Запорізькому краї і на острові Хортиця ретельно зберігаються в сім'ї Булатів, які надали дво недільний притулок Великому поету завдяки чому стали «місцевими знаменитостями» краю;

Таким чином, зустріч із запорозькою дійсністю, яка так контрастувала з мріями поета, глибоко вразила його, потрясла і мала виключне значення у формуванні революційно-демократичних поглядів Т. Шевченка.

 

 

Публікації документів і матеріалів

1. Щоденник Еріха Лясоти із Стеблева // Запорозька старовина. – Київ-Запоріжжя: НДІ козацтва Запорізьке відділення, 2003. – С. 222-277.

Загальна література

2. Анісов В. Літопис життя і творчості Т. Г. Шевченка / В. Анісов, Є. Середа. – К. : Держ. вид-во худ. літ., 1959. – 460 с.

3. Бугаєвич І. В. Перекази про перебування Т. Г. Шевченка на о-ві Хортиця / І. 4. В. Бугаєвич, Л. І. Дума // Народна творчість та етнографія. – 1987. – № 4. – С. 86.

5. Вилинов Ю. «Земля, яку сходив Тарас…» / Ю. Вилинов / Остров в филиграни эпох ипутей: Хортицкий колаж / Ю. Вилинов. – Запорожье: Полиграф, 2003. – С. 152-159.

6. Горина О. Великий поэт на Запорожье (по архивным материалам) / О. Горина // Запорізька правда. – 1961. – 2 березня. – С. 4.

7. Завгородній Ю. Ю., Остапенко М. А. Сакральний вимір острова Хортиця (до постановки питання) // Культурологічні студії: Зб. наук. праць. – К. : Видавничий.

8. Завгородній Ю. Тарас Шевченко і острів Хортиця: модерні витоки відродження давньої святині / Ю. Завгородній // Хортиця. – 2013. – № 4. – С. 83 – 88.

9. Кириленко В. Булат – нащадок тих самих Булатів: до190-річчя з дня народження Великого Кобзаря / В. Кириленко // Запорозька Січ. – 2004. – 6 березня (№ 44). – С. 4.

10. Кирилюк Є. П. Тарас Шевченко: життя і творчість / Є. П. Кирилюк. – К. : Держ. вид-вохуд. літ-ри, 1964. – 652 с.

11. Олейник С. Где гулял Шевченко / С. Олейник // Индустриальное Запорожье. – 2005. – 2 июня. (№ 122-124). – С. 14.

12. Ребро П. Т. Шевченко і Запоріжжя: доповіді, статті, вірші, хроніка. Кн. 2 / – Запоріжжя: «Байда», 2007. – 120 с.

13. Рекубрацький А. Хай біля нас і постане Тарас: [вірш] // Рекубрацький А. Не догорить свіча по Україні. – Запоріжжя, 2004. – С. 216 – 217.

14. Сокульський А. Л. Тарас Шевченко і Хортиця / А. Л. Сокульський // Козацька Хортиця: історико-культурне значення в процесі виникнення і становлення запорозького козацтва: монографія / А. Л. Сокульський. Запоріжжя, 2008. – С. 467-490.

15. Ребро П. Хортиця і Тарас Шевченко // Хортиця. – 2013. – № 4. – С. 81 – 83.

16. Чалий М. К. Життя і твори Тараса Шевченка: (звіт матеріалів до його біогр.) / М. К. Чалий; пер., післям. та комент. В. Л. Смілянської. – К. : Веселка, 2011. – 263 с. : іл.

17. Шугаров О. Кобзар і Запоріжжя: [до 180-річчя з дня народження Т. Г. Шевченка] / О. Шугаров // Запорізька правда. – 1994. – 5 березня. – С. 2.

18. Юр'єва М. Є на Хортиці Тарасова стежина: [про перебування Т. Шевченка на о. Хортиця] / М. Юр'єва // Запорізька правда. – 1987. – 8 березня.