Запровадження стратегічного планування: зарубіжний та вітчизняний досвід

У Франції пктуальність (корисність), зрозумілість і надійність показників результативності програм оцінюються спеціально створеним міжвідомчим комітетом з аудиту програм (CIAP), до якого входять генеральні фінансові інспектори з різних міністерств. CIAP перевіряє якість даних та аналізу, що містяться в річних планах і в звітах про результати діяльності міністерств.

Щороку кожне міністерство подає в парламент проект звіту про результативність, що включає детальний звіт про досягнення цільових значень показників результативності з урахуванням зовнішніх чинників.

Потім, визначається досягнення затверджених цілей та кількість витрачених коштів. В результаті такого аналізу коригуються цілі, що визначені для бюджету наступного періоду. Суттєвої кореляції між бюджетом на наступний період і результатами попереднього немає, оскільки не завжди можливо визначити, чому та чи інша мета не була досягнута. Важливу роль в аудиті результатів діяльності відіграє Рахункова палата Франції, що проводить аналіз “послідовності та достовірності” даних у бюджетній документації, як ex ante, так і ex post [102, с. 112].

Таким чином, досвід розвинутих країн засвічує про необхідність створення в Україні єдиного органу, який повинен провидить моніторинг виконання державних програм із застуванням принципів індикативного планування на основі відповідної системи оцінюваня..

Для створення ефективної системи моніторингу необхідні: ретельне планування всіх робіт, виконання яких необхідне для реалізації програми; точна оцінка часу, ресурсів та витрат; облік фактичного виконання і витрат у тимчасовому розрізі; періодична переоцінка часу та витрат, необхідних для виконання роботи, що залишилася; багаторазове, періодичне порівняння фактичного виконання і витрат із графіком та бюджетом.

Система моніторингу ефективності повинна забезпечувати коригувальні впливи там і тоді, де і коли вони необхідні. Наприклад, якщо відбувається затримка виконання окремих заходів програми, то необхідні конкретні плани для виправлення ситуації. З іншого боку, якщо плани обновляються занадто часто і без застосування процедур контролю за змінами, контроль над програмою може бути втрачений. У результаті аналізу зібраних даних керівництво програмою повинно визначити, чи відповідає поточна ситуація запланованій, а якщо ні, розрахувати розмір і серйозність наслідків відхилень. Основними показниками для аналізу є час та вартість. Для аналізу тенденцій у вартісних і часових оцінках заходів програми необхідно використовувати спеціальні звіти (див. додаток 1).

Прогноз, наприклад, може показати збільшення вартості заходів. При цьому часто відхилення в часових та вартісних показниках роблять також вплив на зміст майбутніх робіт і якість результатів.

Завершальним кроком процесу моніторингу є дії, що здійснюються керівництвом та спрямовані на подолання відхилень у ході виконання програми.

Вони можуть бути націлені на виправлення виявлених недоліків і подолання негативних тенденцій у рамках програми. Однак у ряді випадків може знадобитися перегляд плану. Перепланування вимагає проведення аналізу типу «що, якщо... «, який забезпечує розрахунок наслідків від запланованих дій.

У рамках функції моніторингу ефективності програми вирішуються задачі виміру, прогнозування та оцінки оперативної ситуації, що складається, по досягненню результатів, витратах часу, ресурсів і фінансів, аналізу та усуненню причин відхилення від затвердженого плану. Основні методи аналізу стану робіт, які використовуються в моніторингу ефективності, передбачають збір фактичних даних про досягнуті результати і оцінку фактичних витрат, обсягу робіт, що залишився, фактичного виконання етапів програми на поточну дату [107, с. 121].

Процеси контролю програми діляться на наступні етапи: загальний контроль змін – координація змін по програмі в цілому; ведення звітності – збір і передача звітної інформації про хід реалізації програми, включаючи звіти про виконані роботи, виконання планових показників, прогноз із урахуванням наявних результатів; контроль змін змісту – контроль за змінами змісту програми; контроль розкладу – контроль за змінами в розкладі програми; контроль витрат – контроль витрат по роботах і змін бюджету програми; контроль якості – відстеження конкретних результатів програми для визначення їхньої відповідності встановленим стандартам і вживання необхідних заходів по усуненню причин, що приводять до порушення якості; контроль ризику – реагування на зміну рівня ризику в ході реалізації програми [103, с. 50].

Відношення цих процесів показано на рисунку 3. 1.

 

 

При виконанні моніторингу можливе застосування наступних методів: простого моніторингу, який також називають методом «0-100», оскільки він відслідковує тільки етапи завершення детальних заходів (існують тільки два ступеня завершеності програми: 0% і 100%). Іншими словами, вважається, що програма є ефективною тільки тоді, коли досягнутий її кінцевий результат; детального моніторингу, що передбачає проведення оцінок проміжних станів виконання програми. Даний метод більш складний, оскільки вимагає оцінювати відсоток завершеності для заходів і конкретних проектів, які перебувають у процесі виконання.

Кількісні показники отримуються на рівні робіт або пакетів робіт і потім узагальнюються для верхніх рівнів контролю у відповідності із структурою заходу програми. Моніторинг ефективності передбачає перш за все управління змінами, які можуть відбутися впродовж року під час виконання програми соціальноекономічного розвитку області. Управління змінами являє собою процес прогнозування і планування майбутніх змін, реєстрації всіх потенційних змін для детального вивчення, оцінки наслідків, схвалення або відхилення та коригування [110, с. 239].

Під зміною розуміється заміщення одного рішення іншим унаслідок