Запровадження стратегічного планування: зарубіжний та вітчизняний досвід

Причинами внесення змін в окремих випадках є неможливість передбачення на стадії розробки програми єдино правильних рішень, а також відставання в ході виконання від запланованих термінів, обсягів внаслідок непередбачених обставин.

Загальний моніторинг ефективності програми здійснюється з метою: оцінки впливу факторів, які приводять до позитивних або негативних змін; визначення змін, що вже здійснились; управління змінами в програмі в міру їхньої появи [108, с. 221].

Для моніторингу ефективності використовується набір формальних процедур, що визначають регламент змін раніше прийнятих офіційних документів програми і порядок їхнього затвердження. Це може бути, наприклад, система документообігу. Для проведення змін в окремих ситуаціях застосовуються також процедури, які можуть бути затверджені без попереднього розгляду. Зміни повинні бути в обов'язковому порядку задокументовані і враховані, щоб надалі не виникло проблем через відсутність інформації про реальний стан справ по програмі.

Результати загального моніторингу ефективності містять модифікований базовий план програми з урахуванням затверджених змін, які в обов'язковому порядку доводяться до відома виконавців. Вихідні дані моніторингу ефективності включають інформацію про результати виконання у вигляді: звітів про виконані роботи; фінансових звітів по витратах; документації про кінцеві результати програми. У документі також надається порядок дій по управлінню, обліку, ідентифікації та інтеграції змін в програмі. Для впровадження змін необхідно затвердити порядок, відповідно до якого готуються та проводяться зміни, визначаються форма і послідовність проходження документів по змінах, рівень і повноваження осіб, відповідальних за їх прийняття, узгодження або відхилення.

Причинами змін у змісті робіт можуть бути: зміни кон'юнктури на ринку; технологічні зміни, зміни в цінах та наявності ресурсів; економічна нестабільність; помилки в планах і оцінках; помилки у виборі методів, інструментів.

Зміни, що відбуваються при реалізації річної програми, можуть носити руйнівний характер для всього процесу управління нею. Для ефективного управління змінами в ході реалізації заходів необхідне застосування відповідних підходів: реалізація ефективного взаємозв'язку між відповідальними виконавцями і органом контролю; розмежування ролей та відповідальності, пов'язаних з кожною зміною; можливість відслідковувати вплив змін на часові і вартісні показники програми [108, с. 312].

Процес контролю за реалізацією змін полягає в роботі з набором документів, що регламентують облік і супровід кожної окремої зміни від появи потреби в ній до повної реалізації.

Ми пропонуємо наступні етапи процесу впровадження змін у програму: 1. Опис. На початковій стадії необхідно усвідомити і описати запропоновану зміну. Пропозиція документується та обговорюється.

2. Оцінка. Друга стадія передбачає повномасштабний аналіз впливу запропонованої зміни. Для цього проводиться збір і узгодження всієї інформації, необхідної для оцінки наслідків даної зміни. Результати дослідження оформляються документально та аналізуються.

3. Схвалення. Розглядаються результати досліджень і приймається рішення: схвалити зміну, відмовити, відкласти. У випадку прийняття рішення відкласти реалізацію зміни необхідно провести додаткові дослідження та розрахунки. Якщо приймається позитивне рішення, затверджуються виконавці і виділяються засоби на проведення зміни. Прийняті рішення документуються.

4. Реалізація. Зміна вноситься у програму і вживаються заходи для її виконання.

5. Підтвердження виконання. Контроль коректного і повного виконання робіт у рамках даної зміни. У випадку позитивного результату зміна знімається з контролю.

Система моніторингу ефективності дозволяє при необхідності ідентифікувати і по можливості усувати будь-які зміни, що перешкоджають досягненню цілей програми.

Досить часто внаслідок непередбачених змін зовнішніх факторів програми ефективність її виконання, фактична вартість заходів відрізняються від запланованих. Чим складніше програма, тим частіше виникає необхідність перепланування і тим більше навантаження лягає на систему моніторингу ефективності.

В цілому, використання моніторингу спонукає до застосування стратегічного планування, надає чіткої форми процедурам і моделям стратегічного планування в державному управління, полегшує досягнення бажаного результату незалежно від рівня складності системи управління та рівня її завершеності. Крім цього, залишає можливості широкого оперативного втручання у сфери, безпосередньо пов'язані з досягненням результату, який держава ставить перед собою в процесі стратегічного планування.

 

 

Удосконалення нормативно-правового та організаційного забезпечення процесу стратегічного планування на державному рівні пов’язано перш за все з усвідомленням його необхідності в умовах функціонування ринкової економіки, створення нормативно-правового масиву документів, який дає змогу здійснювати процеси управління з урахуванням реалій ринкової економіки та інтересів суспільства, та впровадження ефективної методології державного планування.

Безпосередньо планування припускає необхідність обґрунтованих цілей розвитку, системи пріоритетів. Не викликає сумнівів, що й у перехідних до сучасного ринку умовах у держави не може бути мети важливіше, ніж неухильне зростання рівня добробуту населення. На жаль, за останні роки були не досить обґрунтованими стратегічні цілі розвитку. Деякі з тих, що проголошувалися носили або політико-популістський характер; або відверто ідеологічний; або економічний, але недостатньо формалізований. Відповідно необхідним є визначення мети планування (або плану) на основі конкретизації такої мети, яка вписується в методологію планування.

Така методологія є основою ефективного планування, оскільки дає змогу використовувати різноманітні інструменти планування, які довели свою ефективність на практиці. Разом із тим певна «шаблонність» планування, тобто процесу, який складається з певної послідовності кроків дає змогу здійснювати планування оперативно та системно.

Разом із тим виконання будь-якої програми чи політики не можна вважати здійсненим без чіткого уявлення параметрів бажаного та їхнього співвідношення із задекларованими