Засоби захисту людини від небезпечних факторів у надзвичайних ситуаціях мирного та воєнного часів

Утоплення настає при заповненні дихальних шляхів рідиною, частіше водою.

У потопаючого в бронхи й легені потрапляє вода, припиняється подих, розвивається гостре кисневе голодування й припиняється серцева діяльність. Необхідно якомога раніше витягти потерпілого з води. Після цього, якщо необхідно, його роздягають до пояса, ретельно очищають рот і ніс від мулу, баговиння й слизу, кладуть животом на високий валик чи коліно, після чого, надавлюючи на грудну клітину, намагаються видалити воду з легенів і шлунка. Потім кладуть потерпілого на спину й негайно приступають до штучного дихання та непрямого масажу серця. Найефективнішим є штучне дихання способом «рот у рот», яке проводять до відновлення дихання. Якщо дихання не відновлюється й потерпілий не приходить до свідомості, штучне дихання й непрямий масаж серця припиняють тільки з появою об’єктивних ознак смерті (розширені зіниці ока, повна відсутність реакції ока на світло та серцебиття впродовж тривалого часу, трупні плями).

Якщо дихання й серцева діяльність відновилися, потерпілого зігрівають, напувають гарячим чаєм і доставляють у медичний заклад.

Укуси отрутними зміями: гадюкою звичайною, гюрзою, коброю та іншими, а також павуками — каракуртами й тарантулами — небезпечні для життя. Першу медичну допомогу необхідно надавати негайно. З ранки відразу ж упродовж 4—5 хвилин видавлюють краплини крові. Для відсмоктування отрути з ранки на неї ставлять кровососну банку, рекомендують припекти місця укусу палаючим сірником. Отрута, що не встигла всмоктатися, втрачає свою отруйну здатність.

Потерпілому від укусу зміями (гюрзи, кобри) слід не пізніше як через годину після укусу ввести сироватку «антигюрза». Якщо сироватки немає, то місце укусу необхідно припекти палаючим сірником.

У разі укусів бджолами, осами, джмелями з ранки видаляють жало й кладуть на неї примочку з нашатирного спирту й води.

З отрутних рослин на території нашої країни найнебезпечнішими є вовчі ягоди, вовче лико, воронячі очі, віх отруйний (цикута), блекота. Серед грибів отруйними є мухомор, бліда поганка, несправжній опеньок, несправжні лисички й ін. У разі отруєння рослинами й грибами з’являється загальна слабкість, запаморочення, нудота й блювота, болі в животі. За таких симптомів потерпілому слід негайно промити шлунок, дати випити 5—6 склянок теплої підсоленої води, викликати у нього блювання й доставити у медичний заклад.

Питання для контролю

1.Причини відмороження.

2.Ступені відмороження.

3.Перша допомога у разі відмороження.

4.Тепловий удар. Причини виникнення теплового удару.

5.Непритомність. Перша допомога у разі непритомності.

6.Утоплення. Надання першої допомоги потопаючому.

7.Перша допомога у разі укусів отруйних тварин і комах.

 

 

Правовою основою законодавства щодо забезпечення безпеки життєдіяльності є Конституція України — Основний Закон держави. Гарантом Конституції України є Президент. Президент України видає укази й розпорядження, обов’язкові для виконання на всій території країни. Державні закони ухвалює Верховна Рада України, підписує їх та оприлюднює Президент.

 

 

Забезпечення екологічної безпеки на території України, формування й зміцнення екологічного правопорядку ґрунтується на дії закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» у комплексі із заходами організаційного, правового, економічного та виховного впливу. Закон містить зведення правил охорони довкілля в умовах господарського розвитку й регулює природоохоронні відносини, не виділяючи його окремі об’єкти, охороні яких присвячене спеціальне законодавство.

Завданнями природоохоронного законодавства є: охорона довкілля (а отже, й здоров’я людини); попередження шкідливого впливу господарської та іншої діяльності на довкілля, поліпшення його якості.

Ці завдання реалізуються завдяки трьом групам норм:

-нормативи якості довкілля;

-екологічні вимоги до господарської та іншої діяльності, що впливає на навколишнє середовище;

-механізм виконання цих вимог.

До нормативів якості довкілля належать гранично допустимі норми впливу (хімічного, фізичного, біологічного): ГДК шкідливих речовин, ГДВ, ГДС, норми радіаційного впливу, норми залишкових хімічних речовин у продуктах харчування та ін. Нормативи затверджують спеціально уповноважені органи держави (зокрема, держсанепіднагляд України), і вони є обов’язковими для всіх суб’єктів господарювання.

Екологічні вимоги пред’являються всім суб’єктам незалежно від форм їх власності й підпорядкованості. Органи охорони навколишнього середовища та санепіднагляду мають право екологічного контролю й накладення заборони діяльності на всіх стадіях — проектування, розміщення, будівництва, введення в дію, експлуатації об’єктів. Закон гарантує право громадян на здорове й сприятливе природне середовище, закріплює повноваження громадян і суспільних екологічних об’єднань в охороні довкілля, а саме: вимагати надання екологічної інформації, призначати екологічну експертизу, звертатися в адміністративні й судові органи із заявою про призупинення чи припинення діяльності екологічно шкідливих об’єктів, звертатися з позовами про відшкодування збитків, завданих майну громадян, та шкоди, заподіяної їх здоров’ю.

Механізм реалізації Закону виявляється в поєднанні економічних методів господарювання з адміністративно-правовими заходами забезпечення якості навколишнього природного середовища. Економічний механізм охорони довкілля припускає фінансування, кредитування, пільги в оподаткуванні для підприємств, що впроваджують екологічно чисті технології. Це прямі екологічні стимули в охороні довкілля. Вплив на економічний інтерес підприємств здійснюють через вилучення частини грошового доходу як плату за користування ресурсами, податку на екологічно шкідливу продукцію, що випускається із застосуванням екологічно небезпечних