Жанр поеми у творчості Д. Павличка

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

 

ПРИСЯЖНЮК Оксана Михайлівна

 

УДК 82 – 1 (821.161.2.Д. Павличко)

 

 

10.01.01 – українська література

 

 

Київ – 2008

 

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі новітньої української літератури Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник:доктор філологічних наук, професор Гуляк Анатолій Борисович, Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, професор кафедри новітньої української літератури.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, доцент Козачок Ярослав Вікторович, Секретаріат Президента України, заступник завідувача відділу Головної служби регіональної політики; кандидат філологічних наук, доцент Поляруш Ніна Степанівна, Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського, доцент кафедри української літератури.

Захист відбудеться “ 20 ” березня 2008 року о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.15 із захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 14.

З дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці імені М.О. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58.

 

 

Актуальність теми. Літературознавчий інтерес до поем Д.Павличка вмотивований насамперед умілим поєднанням у них поемної традиції й індивідуального стилю художнього мислення. Сьогочасність дослідження визначається й чинниками його новизни, зумовлюється увагою сучасних митців до жанру поеми, що дозволяє широко висвітлити найрозмаїтіші проблеми, не нівелюючи художніх канонів. Слід завважити, що інтерес науково-теоретичної думки до жанру поеми на рівні фундаментальних праць провідних українських літературознавців спостерігається впродовж усього новітнього періоду розвитку вітчизняного письменства. Тим часом жодна з проведених дискусій (зокрема на сторінках “Вітчизни”, “Літературної України”, “Дніпра”) не поставила крапки над “і”. Маємо підстави твердити, що донині не вдалося сформувати максимально об’єктивну, концептуальну аналітичну картину новітнього ліро-епосу. Вважаємо також, що вивчення поеми в аспекті її ідейної спрямованості, проблематико-тематичної насиченості нині є здебільшого спорадичним. У наш час, коли йдеться про написання нової історії української літератури, пропонована дисертаційна робота цілком актуальна ще й через те, що робимо спробу з позицій сучасності проаналізувати еволюцію поетичного (власне поетикально-естетичного) мислення відомого українського поета, дослідити взаємозв’язок його поемної творчості й часу як виявів творчої індивідуальності митця та соціальної значущості літературного твору, обумовлених мірою таланту й глибиною розуміння своєї доби. 

Вивчення творчості Д. Павличка спирається на наукові праці (пошукові роботи, рецензії, відгуки) В. Іванисенка, Л. Новиченка, В. Моренця, Ю. Мельничука, М. Ільницького, Ю. Барабаша, С. Барабаш, Ю. Бурляя, В. Дончика тощо, які оприлюднили концептуальні положення щодо ідейно-естетичного підґрунтя його поезії. Цікавими є також студії Павличкової поезії (оглядові, проблемні статті, літпортрети 1970 – 80-х років) Д. Шлапака, що містять ряд влучних спостережень, оцінок, які, проте, потребують узагальнення, а іноді й переосмислення. Монографії, інші розвідки останніх років (С. Барабаш, В. Абліцов, Н. Білоцерківець, Л. Кужільна, Л. Таран, Л. Ткаченко та інші) лише частково торкаються найновішої Павличкової поезії. Останні дисертаційні праці за творчістю Д. Павличка (Г. Радько, І. Равлів, Л. Ткаченко, Т. Савчин) також відкривають простір для нових аналітичних спостережень. 

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема та базові положення дисертації корелюються з проблематикою наукової роботи кафедри новітньої української літератури (номер державної реєстрації 01 БФ 04401) Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, зосередженої на дослідженнях творчості представників новітнього українського письменства. 

Мета дослідження – розкрити історичну зумовленість ідейно-естетичних пошуків Д.Павличка в жанрі поеми; визначити роль і значення його поем у літературному процесі новітньої доби. 

Реалізація поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань: 

–окреслити провідні тенденції розвитку жанру новітньої української поеми; 

–визначити її типологічні ознаки; 

–означити періодизацію поемної творчості Д.Павличка; 

–розкрити її ідейно-тематичні особливості, зокрема останнього періоду; 

–проаналізувати та інтерпретувати жанрово-стильову природу поем письменника; 

–дослідити своєрідність художнього світу в поемах митця. 

Об’єкт дослідження – ліро-епічні поеми Д. Павличка, написані впродовж 1950 – 90-х років (“Земля”, “Іван Загайчук”, “Поєдинок”, “Вогнище”, “Князь”, “Петрик”, “Ностальгія”, “Петро Могила (1620р.)”). 

Предметом дослідження є проблематика й жанрово-стильова природа поем Д. Павличка означеного періоду. 

Теоретико-методологічну основу дисертаційної роботи, окрім вище названих, склали також літературно-критичні, науково-теоретичні дослідження про жанр поеми, еволюцію новітньої поеми О. Аляринського, М. Арочко, А. Банкетова, В. Бокова, П. Виходцева, М. Гнатюка, А. Жакова, Ю. Коваліва, В. Іванисенка, О. Астаф’єва, В. Кіканса, А. Ткаченка, Й. Кисельова, Н. Костенко, С. Коваленко, Ю. Марцинкявічюса, О. Соколова, М. Числова, Г. Черв’яченка та інших учених. 

Методи дослідження. Поемна творчість Д. Павличка розглядається в контексті розвитку української поезії ХХ століття, зокрема, сучасників поета – шістдесятників. Тому в дисертації використовуються порівняльно-історичний, історико-типологічний, системно-естетичний та описовий методи. 

Наукова новизна дисертації визначається передусім самим її предметом. Адже до цього часу не маємо цілісного літературно-критичного дослідження поемної творчості Д. Павличка, що внеможливлює створення вичерпної картини розвитку новітньої української поезії. Поеми 1990-х років цього автора лише принагідно згадувалися