Жанр поеми у творчості Д. Павличка

Родова дифузійність є основним видовим показником жанру, через що новітня поема вражає надзвичайною різноманітністю композиційних різновидів – від найширшої сюжетної оповіді, якій властива передусім жанрова домінанта традиційної епічної структури (ранні поеми “Земля”, “Іван Загайчук”), до творів, побудованих на ґрунті ліричного первня (“Ностальгія”).

Дослідження особливостей жанрово-стильової природи, ідейно-тематичного змісту поем Д.Павличка свідчить, що ліро-епічні твори митця – це оригінальні художні вияви авторської індивідуальності, що демонструють потужні можливості жанру, переконують у невичерпності його ідейно-естетичного потенціалу. Будучи синтезною структурою, кожна Павличкова поема являє собою жанрово-стильову єдність, конструктивним центром якої виступає “зустріч” поемних (власне, жанрових) традицій і поемних (власне, авторських) новацій. Філософсько-історичне, соціально-психологічне осмислення дійсності, по-своєму відкрита концептуальність, пряма й безпосередня постановка проблеми – найприкметніші ознаки поемної творчості цього художника слова, явлені в двох основних родових тенденціях – епічній і ліричній. Павличкова поетика полягає у використанні влучної деталізації, що збагачує всю поетичну картину власними конотаціями. Образи поем існують свідомо визначеними та найточніше відповідають пережитому і засвоєному досвіду. Власне вони, образи “безпосереднього досвіду”, слугують розширенню меж авторської імплікації, допомагають досягнути “підсвідомого узагальнення”. Унаслідок цього поема “Ностальгія” – це найвища спроба втілення поетичного мислення автора в самому процесі творчості, саморозвиткові ліричного героя; яскраве свідчення широти й неупередженості мислення поета; твір, що репрезентує оригінальне літературне явище, прикметне особливо уважним поглядом на життя, критичністю мислення.

У поемі, зокрема історичній, Д.Павличко звертається до осмислення переломних моментів історії України, екстраполюючи їх на проблеми сьогочасні. Сучасне України – життя нації в історико-планетарних вимірах від минулого до майбутнього, передумова невмирущості етносу – головна тема творчості поета. Тож не остання роль у його поемах відводиться проблемі патріотичної вихованості суспільства, а вдосконалення життя й людини – наскрізне питання, що пронизує всю поемну творчість митця, увиразнюючи питання гуманізму як аксіологічного в ставленні до будь-якої нації. Такі ідейно-тематичні засади скеровують основний потенціал поетичної індивідуальності автора до масштабної, політично окресленої публіцистичності, що зазвичай набуває в нього монологічної форми, вирізняється категорично-засуджуючою інвективою. Це не зводить твір до однозначно утверджуваної поетичної ідеї, а вивищує його до рівня філософічної глибини, багатовимірності. Так, “Вогнищу” набагато більше, ніж іншим поемам Д.Павличка, притаманні медитаційна розгорнутість і філософська символіка. Це твір, у якому добре простежується жанрова еволюція, коли ліро-епічна поема сповнюється виразним медитативно-філософським, публіцистичним (філософсько-публіцистичним) змістом, а образ-концепція забезпечує розвиток сюжету й слугує одночасно композиційним стрижнем і носієм основної ідеї. 

Суб’єктивні почуття в поемах “Земля”, “Поєдинок”, “Вогнище” “Ностальгія” Д.Павличко моделює за допомогою об’єктів та узагальнення символів. Для індукції в читача емоційної реакції без номінації конкретної емоції поет ефективно й логічно використовує певний набір об’єктів, вчинків, історичних подій, життєвих ситуацій, які можуть імпліцитно чи експліцитно “спровокувати” бажану реакцію. 

Домінуючим прийомом побудови поемного тексту у Д.Павличка стала рефлексія. Її об’єктом є процесуальна сторона творчості, бо рефлектуючий автор має справу не безпосередньо з реальністю, а з ідеями, концепціями реальності.

Загалом, художньо-естетичні принципи поезії Д.Павличка, передусім у її ліро-епічному вияві, – це результат впливу численних концептів вітчизняної та зарубіжної культур, дотримання класичних засад у літературі з урахуванням досвіду новітніх на той час літературних шкіл. 

 

 

1.Присяжнюк О.М. Смислотворча функція сучасної поемної творчості Д.Павличка // Літературознавчі студії: Збірник наукових праць. – К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2005. – Вип. 12. – С. 388 – 391.

2.Присяжнюк О.М. Поеми Д.Павличка раннього періоду творчості // Літературознавчі студії: Збірник наукових праць. – К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2005. – Вип. 14. – С. 268 – 271.

3.Присяжнюк О.М. Жанр поеми в контексті творчих пошуків Д.Павличка // Мова і культура. (Науковий щорічний журнал).– К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2005. – Вип. 8. – Т. VІ. Ч. 1. Художня література в контексті культури. – С. 268 – 272.

4.Присяжнюк О.М. Художньо-естетичні домінанти та проблематика поемної творчості Д.Павличка в останнє десятиліття // Філологічні науки. Збірник наукових праць. – Суми: СумДПУ ім. А.С.Макаренка, 2005. – С. 140 – 146.

5.Присяжнюк О.М. Особливості розвитку української новітньої поеми // Літературознавчі студії: Збірник наукових праць. – К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2006. – Вип. 16. – С. 207 – 210.

6.Присяжнюк О.М. Архетипні теми у поетичній творчості Т.Шевченка та Д.Павличка // Шевченкознавчі студії: Збірник наукових праць. – К.: ВПЦ “Київський університет”, 2006. – Вип. 8. – С. 33 – 37.

7.Присяжнюк О.М. Трансформація категорії “героїчне” як архетипової риси поеми (на матеріалі поем Д.Павличка) // Філологічні науки. Збірник наукових праць. – Суми: СумДПУ ім. А.С.Макаренка, 2006. – С. 171 – 177.

8.Присяжнюк О.М. Поемна творчість Д.Павличка в контексті розвитку новітньої поезії // Мова і культура. (Науковий журнал). – К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2007. – Вип. 9. – Т. VIII (96). Художня література в контексті культури. – С. 211 – 215.

9.Присяжнюк О.М. Образи й мотиви поеми Д.Павличка “Ностальгія” // Мовні і концептуальні картини світу: Збірник наукових праць. – К.: ВПЦ “Київський університет”, 2007. – Вип. 22. – Ч. ІІ.– С. 76-80.