Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Жанр поеми у творчості Д. Павличка

Предмет: 
Тип роботи: 
Автореферат
К-сть сторінок: 
27
Мова: 
Українська
Оцінка: 

в окремих літературно-критичних статтях. Тож виникає закономірна необхідність ґрунтовного аналізу Павличкової поемної творчості як явища неординарного, свідчення одночасного вияву жанрової еволюції й індивідуального художнього поступу митця. Уперше розглядається питання про якісно новий рівень проблематики поетичної творчості Д. Павличка. У дисертації висвітлено структуру світоглядних уподобань поета, що відбилися в його поемній творчості на рівні тематики, ідей і мотивів, розкрито динаміку, етапи розвитку поетичного світу митця. 

Здобуті результати доповнюють корпус історико-літературних досліджень, присвячених творчості Д. Павличка та іншим питанням розвитку новітньої української літератури; матеріали та висновки роботи можуть застосовуватися в процесі подальшого вивчення проблем жанру, поеми як ліро-епічного жанру. 
Практичне значення одержаних результатів. Основні положення, підсумкові матеріали дослідження можуть бути використані при розробці спецкурсів за творчістю Д. Павличка, з теорії жанру поеми тощо; у лекційних та семінарських заняттях, при написанні підручників, нових літературознавчих досліджень з історії новітньої української літератури та письменства сучасного періоду. 
Апробація роботи. Основні положення дисертації висвітлювалися на наукових конференціях Інституту філології впродовж 2005 – 2007 років; на Міжнародній науковій конференції “Мови та літератури народів світу в контексті глобалізації” (2005); Міжнародній науковій конференції “Київські філологічні школи: історико-теоретичний спадок і сучасність” (2005); Всеукраїнській науковій конференції “Сенсова та естетична природа вартісних орієнтацій у Т. Шевченка” (2005); ІІ Всеукраїнській науковій конференції, присвяченій 85-річчю від дня народження українського письменника В. Малика “Історична ретроспектива в українській літературі: від давнини до сучасності” (2006); Всеукраїнській науковій конференції “Феномен А.Кримського у світовій науці (до 135-річчя від дня народження)” (2006); Наукових читаннях, присвячених 130-річчю від дня народження професора І.В. Шаровольського (2006); Міжнародній науковій конференції “Мова і культура” ім. проф. Сергія Бураго (2005, 2006 рр.); Всеукраїнській науковій конференції “Образ світу в творчості Т.Шевченка: бачення національного і загальнолюдського” (2007); Всеукраїнській науковій конференції “Світоглядні горизонти філології: традиції та сучасність” (2007). 
Основні положення дослідження викладено у дев’яти публікаціях, що вийшли у фахових виданнях, ліцензованих ВАК України.
Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і літератури, який нараховує 279 позицій. Загальний обсяг дисертації – 198 сторінок, з них 178 – основного тексту. 
 
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
 
У Вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, її наукову новизну, визначено об’єкт і предмет аналізу, сформульовано мету й завдання дослідження, висвітлено теоретико-методологічну основу та методи, окреслено ступінь наукової розробки, зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами, розкрито теоретичне і практичне значення дисертації, наведено форми апробації роботи, коротко схарактеризовано її структуру.
Перший розділ – “Дискурс жанру новітньої української поеми” – присвячений опису напрацювань у галузі теорії жанру поеми та науковим інтерпретаціям, пов’язаним із предметом дослідження. 
У підрозділі 1.1. – “Генеза та основні закономірності розвитку жанру поеми в новітній українській літературі” – розкрито суть, функціонування й еволюцію новітньої української поеми, визначено її типологічні ознаки. 
Новітня поема – це якісно нове явище. Така позиція жанру зумовлена новаторським характером літератури середини ХХ століття. Поєднання традиційного й індивідуально-авторського – провідна стильова домінанта, жанровий “показник” новітньої поеми. Взаємозв’язок мислячого та діяльного первнів поеми вияскравлює основні характеристики її жанрової природи: родові та стильові домінанти; зв’язок поеми із культурно-історичною традицією; архетипну сутність категорії героїчного; художні новації в жанрово-стильовому розмаїтті. 
Унікальні моделі світу в новітній поемі досягаються завдяки широким можливостям жанру, що перебуває на перехресті літературних родів – епосу та лірики. Зреалізовується в жанрі поеми й категорія драматичного. Взаємопроникнення, злиття основних родових показників поеми, насамперед епосу та лірики, здійснюється не шляхом їх механічного змішування, а через органічне зрощення. Відбувається не звичайне стирання жанрових меж, а народження нового жанру. Будучи структурно ліричною та інтонаційно драматичною, поема, проте, виформовує епічну світокартину. Форма, в якій втілено епічний зміст поеми, з часом змінюється. Так, епічність новітньої поеми виражається не стільки в передачі плину подій та яскравості розповіді, скільки в підходах автора до осмислення небуденних явищ, вчинків героїв. Нині епічне – радше заглиблення в культурну сферу, внутрішній світ особистості. Можна твердити, що в ХХ столітті кардинально змінилася структурно-системна “тканина”, що формує епічність поеми. Часто епічність сприяє художньому “піднесенню” буття, а тому органічно пов’язується з категорією героїчного – прикметною ознакою поемного жанру. Оскільки закони жанру, сама його специфіка не нівелюються, то категорія героїчного завжди виступає функціональним узагальненням у поемі. Героїчне новітньої поеми – це передусім філософська концепція “трагічного оптимізму”.
Певною мірою предметом літератури в минулому столітті був процес, що потребує аналітичного, дослідницького й узагальнюючого типу художнього пізнання. Так, у складному організмі поеми з’являються елементи лірики, які, взаємодіючи з епічними складовими, сприяють відображенню розмаїтої нової дійсності. Тому зміст поеми зводиться до власне ліричної форми, а стильова єдність поеми як виду виявляється в домінуванні ліричного: асоціативна будова сюжету, автор як суб’єкт мовлення, ліричний герой – центральна постать тощо. Відбуваються кардинальні зміни в структурі та інших складових поеми. Асоціативний плин авторської думки формує ліричну структуру епічного твору. Та особистість як архітектонічний центр ні в якому разі не заперечує епічності, а лише робить сюжет поеми більш рухливим, гнучким, спроможним поєднувати на асоціативній основі різні епохи, здійснювати узагальнення там, де (в розповідному сюжеті) знадобився б набагато більший
Фото Капча